Клітини, кишені щурами, камери переповнені десятками засуджених, жорстоке поводження до нелюдськості, з єдиною метою повністю розбити тих, хто знаходиться всередині. І як не дивно, не розслідувані смерті.

замучений

Гнів навколо московської в'язниці Бутірка знову спалахнув після того, як колега російського адвоката, який помер у закладі в 2009 році, згадував довгу статтю в британській Daily Mail про те, що сталося три роки тому.

Справа Сергія Магнітського, адвоката, затриманого на рік, дозволила нам побачити справжнє обличчя російських в'язниць, де засуджені все ще живуть у жахливих умовах.

Вони взяли участь у справі про розкрадання

Сергій Магнітський разом із шістьма своїми соратниками допомагав у розслідуванні справи про розкрадання. Понад 230 мільйонів доларів податку, сплаченого державі, було визнано розкраденим за допомогою складного методу залучення всіх, від міліції до урядовців.

Проти них було розпочато провадження, але поки його шість товаришів не відразу виїхали з Росії, Магнітський залишався і вистояв у своїй думці, вперто тримаючись правди. Коли він наважився дати свідчення проти співробітників міліції, які брали участь у справі, його заарештували та викрали на очах у дружини та дітей.

Контрабандний колода

Загалом його затримали 358 днів без рішення суду, подавши 450 скарг на нелюдські умови, в яких він провів свої дні, але жодне його твердження не було враховано.

Незважаючи на те, що за ним ретельно стежили, за допомогою адвокатів він встиг вивезти щоденник, який вев, щоб з’ясувати, що насправді відбувається у в’язницях.

Спочатку його зачинили в камері з чотирнадцятьма людьми, де було лише вісім ліжок. Ціле світло запалювали весь день, тому він не міг заснути. У камері не було обігріву та вікон, тому в російську зиму вона замерзла майже до смерті. У крихітній кімнаті один отвір служив туалетом, від якого інколи відбивався його вміст.

Тим часом вона багато втратила і постійно боліла через камені в жовчному міхурі. Незважаючи на те, що його співкамерник годинами стукав дверима про лікаря, лікар лише зайшов туди, щоб відмовити Магнітському на його очах у допомозі, сказавши, що йому слід було подумати про своє здоров'я до того, як його заарештували.

Іноді його замикали в крихітній камері разом із кількома іншими засудженими, де йому доводилось тонути в тютюновому димі, поки його не звільнили. Всього він написав двадцять запитів про лікування каменів у жовчному міхурі, але всі були відхилені. Врешті-решт його перевели до в’язниці, де він був госпіталізований, але замість того, щоб про нього піклувались, його відправили в одиночну камеру з наручниками, де вісім збили до смерті.

Розпочалася урядова пропаганда

Тим часом, звісно, ​​розпочалась і інша сторона, тому не дивно, що про пропагандистський фільм, що згадує найкрасивіші радянські часи, було опубліковано про чудові умови, що склалися в Бутирці. Навіть стверджується, що в’язні в майбутньому навіть зможуть користуватися Skype, якщо їм захочеться.

Про подібні нелюдські умови повідомляв також лідер забороненої націонал-більшовицької партії Роман Попков. Він сказав, що потрапити до двадцятикамерної камери - це привілей, оскільки більша натовп краще відстоює його інтереси. Вузькі камери утримувались для виділених в’язнів.

Їхні особисті речі були зруйновані, були й такі, кого відправляли в карцер на два тижні, бо їх спіймали спати протягом дня. За словами Романа Попкова, пропагандистські фільми про дивовижні умови знімаються в тій самій парі спеціально розроблених камер, де приймають правозахисників. Однак, як і камера, вони ніколи не потрапляють у підвал, де трапляються справжні жахи.

У нас також є угорський аспект остаточно: він помер у Бутірці в 1946 році, у віці 72 років, прем'єр-міністром Іштваном Бетленом.