Медицина - це повна програма безперервного навчання в галузі охорони здоров’я, яка пропонує не тільки найбільш надійні та надійні теоретичні та концептуальні основи медицини, але також настанови щодо дій перед пацієнтом, систематизацію клінічних процедур та точні вказівки щодо ведення діагностики та лікування терапевтичні ресурси в практиці охорони здоров’я.

Програма медицини розробляється протягом 4 років і складається з 92 підрозділів, які займаються усіма галузями медицини, структурованими на системи, пристрої чи спеціальності. Підписка на медицину дозволяє акредитувати курси безперервної освіти.

Слідкуй за нами на:

синдром

Гіперандрогенізми класифікуються на вроджені причини моногенної етіології, функціональні причини полігенної етіології та випадки, обумовлені порушенням регульованої автономної секреції андрогенів у пухлинах та гіперплазіях. Симптоми включають маскулінізацію (гірсутизм, вугрі, алопеція, себорея), вірилізацію (гіпертрофія клітора або малих статевих губ, збільшення м’язової маси, погіршення голосу) або дефемінізацію (атрофія молочної залози та втрата жиру в тазовому поясі).

Діагностика є клінічною і вимагає оцінки циркулюючих андрогенів, овуляторної функції та морфології яєчників для діагностики синдрому полікістозних яєчників, який є найпоширенішою причиною. У тих випадках, коли клініка пропонує пухлину, почніть із проведення тестів візуалізації надниркових залоз та яєчників.

Лікування функціональних причин є хронічним, передбачаючи лікування надлишкових симптомів андрогенів, фертильність та профілактику кардіометаболіків. На додаток до модифікації способу життя корисні ліки, особливо оральні контрацептиви третього покоління з неандрогенними або антиандрогенними гестагенами. Нефункціональні причини часто вимагають хірургічного підходу.

Жіноча гіперандрогенія може виникати внаслідок вроджених моногенних розладів, функціональних полігенних розладів або порушення регульованої секреції андрогенів у пухлинах та гіперплазії. Клінічні прояви гіперандрогенії складаються з ознак та симптомів маскулінізації (гірсутизм, вугрі, алопеція, себорея), вірилізації (збільшення клітора або малих статевих губ, збільшення м’язової маси, поглиблення голосу) або дефемінізації (втрата жіночих вторинних статевих характерів такі як атрофія молочної залози або втрата жиру на стегнах).

Діагноз залежить від клінічного анамнезу та фізичного обстеження, а діагноз також вимагає оцінки концентрації андрогенів, овуляторної функції та морфології яєчників, щоб виключити синдром полікістозних яєчників, який є найпоширенішою причиною. Коли клінічна картина свідчить про порушення регульованої секреції андрогенів пухлинами або гіперплазією, діагноз переважно покладається на методики візуалізації надниркових залоз та яєчників.

Лікування функціональної гіперандрогенії є хронічним і повинно зосереджуватись на поліпшенні симптомів гіперандрогенії, відновленні фертильності та профілактиці кардіометаболічних процесів. На додаток до модифікації способу життя може знадобитися медикаментозне лікування, особливо антиандрогенними пероральними контрацептивами. Нефункціональні причини зазвичай вимагають хірургічного підходу.