показання

Гіпотіазид Це ліки, що належать до групи тіазидних діуретиків середньої сили. Препарат призначають у формі таблеток. Крім того, ми розглянемо, з якого призначення Гіпотіазиду в таблетках призначається, які його протипоказання та правила дозування.

Склад та фармакологічна дія гіпотіазиду

Основною діючою речовиною Гіпотіазиду є гідрохлоротіазид. В якості допоміжних речовин до складу таблеток входять такі інгредієнти:

  • тальк;
  • желе;
  • магнію стеарат;
  • крохмаль;
  • лактози моногідрат

Гіпотіазид - це сечогінний засіб, який, крім цього, має антигіпертензивний ефект при високому рівні артеріального тиску. Принцип терапевтичної дії таблеток пов'язаний з інгібуючим впливом гідрохлоротіазиду на функціонування епітелію ниркових канальців. Це проявляється, головним чином, у зменшенні зворотного поглинання натрію, хлору (а також невеликої кількості калію та бікарбонатів) та відповідних доз води. Також спостерігається зменшення виведення сечової кислоти та іонів кальцію та збільшення виведення іонів магнію. Ліки Гіпотіазид впливає на різні дисфункції кислотно-лужного балансу організму як при підкисленні (ацидоз), так і при алкалізації (алкалоз).

За рахунок зменшення об’єму позаклітинної рідини, що досягається за рахунок виведення іонів натрію, хлору та води, а також збільшення малих артерій, спостерігається гіпотензивна дія. У цьому випадку препарат не впливає на нормальний артеріальний тиск і не викликає ефекту звикання. Гіпотензивна дія гіпотіазиду посилюється при безсольовій дієті. Крім того, препарат сприяє зниженню внутрішньоочного тиску.

При тривалому застосуванні діюча речовина препарату допомагає затримати виведення іонів кальцію нирками, що може позитивно впливати на наявність каменів у нирках, що містять солі кальцію.

Показання та протипоказання до застосування гіпотіазиду

Таблетки гіпотіазиду часто призначають при набряках і підвищеному артеріальному тиску. Згідно з інструкцією, повний перелік показань до цього препарату такий:

1. Етапи артеріальної гіпертензії I і II (як монотерапевтичний засіб або в поєднанні з іншими засобами антигіпертензивної дії).

2. Набряки різного походження, пов'язані з:

  • нефротичний синдром;
  • хронічна серцева або ниркова недостатність;
  • синдром передменструальної напруги;
  • цироз печінки;
  • гострий гломерулонефрит;
  • прийом гормональних засобів та ін.

3. Необхідність запобігання збільшенню діурезу (особливо при нефрогенному нецукровому діабеті).

4. Необхідність запобігання утворенню каменів у сечовивідних шляхах.

5. Глаукома (при комплексному лікуванні).

Протипоказання до прийому гіпотіазиду:

  • анурія;
  • важка ниркова або печінкова недостатність;
  • цукровий діабет у важкій формі;
  • адренокортикальна недостатність;
  • вагітність (I триместр);
  • рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія;
  • підвищена чутливість до компонентів препарату.

Дозування гіпотіазиду

Дозування препарату підбирається залежно від форми захворювання та характеру його перебігу. Таблетки слід приймати після їжі.

У більшості випадків під підвищеним тиском препарат приймають по 25-50 мг на добу. Доза препарату при набряковому синдромі може становити 25-100 мг, з гіпотіазидом один раз на день або через день. У разі сильних набряків початкову дозу препарату можна збільшити до 200 мг на добу. При передменструальному синдромі, як правило, приймають 25 мг таблеток на день.