Перше спілкування - 2018 рік 5 липня.

літера

Інтерпретація стилю Штранда без надмірностей є надзвичайно корисним завданням, але воно також несе серйозні небезпеки: несподівано мережеві мережі, в яких ми можемо легко заплутатися. - У двадцять першій частині Versum ви можете прочитати переклад і коментар Петра Завади до Марка Пасмо.

Марк Стренд: Китобійний промисел

Джудіт та Леону Мажору

Коли планктон роїться
вони затонули в бухту Св. Маргарити,
а береги були намальовані рожевими,
ми побачили це з нашого гірського будинку
частування бурштиновими китами,
як тільки сітки
заплутався під час гри,
і вони вискочили з води,
що горбили спини
піднімаються над широкими морськими полями.

День за днем
ми чекали в будинку,
при гнитті планктон розсіюється.
Запах навіть заглушив вітер,
і воли виявили подив,
коли сіно підтягували на схилі пагорба.
Але планктон продовжував надходити,
і китоподібні не розширилися.

Саме тоді розпочалося полювання.
Рибалки сіли на човен,
вони прийшли після китоподібних,
і мого батька, мого дядька,
і ми, діти, теж ходили з ними.
Корабельна аварія незабаром загинула
у підмітаній воді.

Китоподібні з’явилися неподалік від нас.
Їх лоби були величезні,
їхні ворота зачинились.
Перш ніж вони впали, їх джинси
підняли в повітря,
тоді вони вразили з величезною силою.
Вони вдарили море по піні,
і їхні хвилі сяяли за ними.

Хоча я не бачив їхніх очей,
Я так собі уявляв,
як очі скорботних,
покриті слизом
він дивиться на нас, коли вони підмітають
під потемнілим сяйвом солі.

Коли ми зупинили двигун і почали чекати,
щоб китоподібні знову з’явилися,
сонце вже сідало,
і пофарбував скелясті, безплідні плато урочисто лососевого кольору.
Крижаний вітер обдував нашу шкіру.
Коли сонце нарешті зайшло,
і китоподібні також, здавалося, рухались далі,
мого дядька, який на той час уже не боявся,
сліпо вистрілив у повітря.

Три милі від берега,
хитання в темряві,
під враженим поглядом місяця
корабельний двигун не хотів запускатись,
і ми вирізали його на човні до дороги додому.
І батько присів над веслами
він спрямував нас на берег. я дивився,
коли він використовує зусилля, коли веслує проти хвилі,
сіль блищала в її світлому волоссі.
Я побачив плавні потоки місячного світла,
як тільки вони переливаються йому через плече,
море та заплава
раптом срібло.

Всю дорогу він не сказав ні слова.
Опівночі, коли я лягла спати,
Я уявляв собі спосіб китоподібних
вони ходять під мною,
вони пропливають над осадовими схилами глибин,
вони знали, де я,
вони мені подзвонили,
нижній, нижній і нижній,
у ревучу воду мрії.

Переклад Петра Завади

Коментар перекладача Петера Завади на основі наших запитань

Смерть Марка Стренда у 2014 році ознаменувалась нещасним кінцем закінчення значного та багатого творчості. Стренде вважався одним із найвідоміших поетів свого покоління, а також редактором, перекладачем, есеїстом та прозаїком, за свої п’ятидесятирічну кар’єру він заслужив багато критичних нагород та переповнену читацьку базу. Його незалежний том досі не видавався угорською мовою, його вірші випадково були знайдені на поетичному порталі Poetry Foundation багато років тому англійською мовою, і я вперше прочитав один з його найвідоміших віршів „Keeping Things Whole угорською мовою” у перекладі Денеса Крусовського . На мене одразу ж сильно вплинула простора, але задушлива атмосфера тексту. Тоді я почав копати глибше у своєму творчості.

Марк Стренд народився в 1934 році в Саммерсайді, острів Принца Едуарда, Канада. Він здобув ступінь бакалавра в Антіохійському коледжі в штаті Огайо, а потім навчався живопису в Єльському університеті, де в 1959 році здобув ступінь магістра мистецтв (МЗС), будучи студентом Йозефа Альберса, потім ненадовго кинув образотворче мистецтво і продовжив свою кар'єру поет. Стренд жив у багатьох місцях за межами Канади: він також більше часу проводив у США, Колумбії, Мексиці та Перу. Він викладав у якості запрошеного спікера в Єлі, Принстоні та Гарварді, серед інших, а з 2005 р. І до смерті був професором кафедри англійської та порівняльної літератури Колумбійського університету. Тоді, досліджуючи спосіб життя, вимальовується картина надзвичайно успішної і плідної поетичної кар’єри: ​​після публікації «Сплячими одними очима» у 1964 році Стренд видав понад двадцять томів поезії, був обраний американським поетом-вінком у 1990 році. а потім Blizzard of One в 1999 році. Він виграв Пулітцерівську премію за свою книгу.

Єдиний том «Strand», який я маю у своєму розпорядженні, «Причини переїзду 1968» (до нього також увійшли вірші з 1970-х «Darker» та «Новий довідник з поезії»), був придбаний під час поїздки в Нью-Йорк 2017 року зі стилем. На Манхеттені, в Книжковий магазин Strand на 5-й авеню, який, яким би спокусливим не було припущення, не названий на честь автора (я там також купував «Нічне небо океану Вуонг із вихідними ранами»). Однак, перш ніж вдаватися до подальших пояснень, я вважаю важливим зазначити, що я не вважаю себе літературним перекладачем. Я перетворюю це виключно для власної насолоди, іноді як своєрідне поетичне захоплення.

Гучний текст "Стріляння китів" Стенда 1979 року (наскільки мені відомо, з'явився в "Вибраних віршах", опублікованому в 1980 році), який, як стверджує автор, заснований на правдивій історії, також вписується в ряд віршів з автобіографічними елементами. Стренд пояснює в інтерв’ю, що завдання для нього полягає в тому, як підтримувати драматургічний потік переказу, розмовляючи щільною, поетичною мовою, яка не обмежується наративом наративу. Я знайшов вірш на анонімному веб-сайті, спочатку навіть не був впевнений, що він правильно цитував оригінальний текст. Потім вірш натрапив на мене в декількох місцях в Інтернеті, і я вирішив його перекласти.

Як я вже згадував, тлумачення стилю Штранда без надмірностей є надзвичайно корисним завданням, але воно також несе серйозні небезпеки: несподівано спливаючі мережі, в які ми можемо легко заплутатися. Одним із таких джерел небезпеки, яке може виникнути у зв'язку з автобіографічними віршами, є картографічне та географічне розмежування місць, тобто питання «що, щодо чого, де воно розташоване». Які пагорби, затоки, скелясті нагір'я розділяють канадське узбережжя? Як ретельно зазначав Балаз Мохачі, неважливо, підтягують чи розповзають сіно на схилі гори воли, чи це кам'янистий степ, можливо кам'янистий. чи є плато у св. Маргарет-Бей.

Однак, крім ідентифікації еталонних добавок, нас чекає ще одна небезпека, яка випливає із напруженості між простою мовою тексту та його монументальними, романтичними темами. Можливо, саме це надає віршу плавучості. Питання, однак, полягає в тому, наскільки текст здатний перенести мотив китів, який з’являється скрізь від Старого Завіту до світової літературної класики, до сучасної лірики - досить подумати про Мелвілла, Гемінгуея чи Бабіта - із загальноприйнятих рамок інтерпретація. На мій погляд, мало.

Марк Стренд (1934–2014) народився в Саммерсайді на острові Принца Едварда, Канада. Значну частину своєї молодості він провів у Південній та Центральній Америці, потім навчався в коледжі в США, навчався живопису в Єлі, а його господарем був Йозеф Альберс. На додаток до своїх численних нагород, він також був поетом-віночком у Сполучених Штатах у 1990-91 рр., А також виграв Пулітцерівську премію за поезію за свій том 1999 р. "Заметіль одного". Ліризм Стенда найчастіше порівнюють з поезією Уоллеса Стівенса, Елізабет Бішоп чи Роберта Блай. Перший том Версера «Сон одним оком відкритим», опублікований в 1964 році, характеризувався своєрідним лірико-сюрреалістичним світоглядом, який мав ефект шокуючою особистістю, або як писав про це поет і критик Річард Говард: «спільна особистість працювала в його вірші ". Марк Стренд помер 29 листопада 2014 року в Нью-Йорку.

Завада Петер (1982 р., Будапешт) У 2009 р. Закінчив університет Етвеша Лоранда з англо-італійським ступенем, а в 2015 р. Закінчив Реформатський університет імені Каролі Гаспара за спеціальністю театрознавство. З минулого року він є студентом докторської школи філософії Університету Етвеша Лоранда. Томи поезії: Де ламається (2012), Лайм (2015), Затонула в тіні (2017).