Імуногістохімічна експресія гомолога фосфатази та тензину в мультиформі гліобластоми та її взаємозв'язок із виживанням

гомолога

Імуногістохімічна експресія фосфатази та гомолога тензину в мультиформі гліобластоми та її зв'язок із виживанням

Естебан Ф Еспіноса-Гарсія 1

Франциско М Гонсалес-Вікунья 2

1 відділення нейрохірургії. Лікарня Сан-Каміло, Сан-Феліпе, Чилі.

2 Відділення нейрохірургії. Лікарня Карлоса ван Бурена, Вальпараїсо, Чилі.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: Гліобластома; Гліома; Імуногістохімія; Мозкові новоутворення; Виживання

Мультиформна гліобластома є найпоширенішим підтипом гліоми у дорослих, з низьким рівнем виживання після діагностики, навіть застосовуючи оптимальне лікування. Дослідження пухлинних маркерів проводили з метою досягнення хорошого прогнозу, оскільки фомостаз та гомолог напруги суперечливі. Парафіновані зразки використовувались у лікарні Карлоса Ван Бурена в м. Вальпараїсо, Чилі, між 2010 і 2014 рр. Проведено імуногістохімічний аналіз з метою виявлення фосфатази та напружуючого гомологічного висловлення, вивчення інтенсивності та моделі експресії в астроцитах та епітеліальних клітинах, на додаток до клінічних даних. Статистичний аналіз проводили за допомогою SPSS v20. Було вивчено експресію фосфатази та гомологів напруги у 21 пацієнта. У дослідженні 52,4% виявили низьку експресію в ядрах астроцитарних гліальних клітин із середнім значенням виживання 14,2 місяця порівняно з 10,2 місяцями у групі високої експресії (р = 0,33). У пухлинній тканині виявлено дуже інтенсивну експресію ендотелію порівняно з тканиною без пухлини. Встановлено зв'язок між експресією ядер в астроцитах та рівнем виживання, хоча це не є статистично значущим. Інтенсивне вираження ендотелію, яке спостерігається в пухлинній тканині, необхідно вивчати безпосередньо.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: Мозкові новоутворення; Гліобластома; Гліома; Імуногістохімія; Виживання

Мультиформна гліобластома є найпоширенішим і найбільш смертельним підтипом гліом, захворюваність яких описується від 0,6 до 3,7 на 100 000 людей, що є третім типом пухлини, за яким часто повідомляється, після менінгіом та пухлин гіпофіза (Gousias et al., 2009; Lee et al., 2010; Dobes et al., 2011; Gigineishvili et al., 2013; Ostrom et al., 2013), яка вважається однією з найбільш летальних пухлин у людини (Dunn et al., 2012). На нього припадає до 50% усіх первинних гліом головного мозку, і його прогноз продовжує бути похмурим (Ohgaki et al., 2004; Stupp et al., 2005). Описано відсоток виживання від 0,05% до 4,7% через 5 років після постановки діагнозу (Ostrom et al., 2014) та середній час виживання від 12 до 15 місяців при оптимальному описаному лікуванні, що включає резективну хірургію, хіміотерапію темозоломідом та опромінення терапія (Stupp et al.). Без лікування більшість цих пацієнтів помирають протягом 3 місяців (Hwang et al., 2014). Це захворювання зазвичай вражає доросле населення, найчастіше уражається віковий діапазон від 45 до 70 років, з незначним переважанням чоловіків (Ohgaki & Kleihues, 2005). Цей тип пухлини може розвинутися з гліоми нижчого ступеня, такої як гліома низького ступеня (ІІІ ступінь ВООЗ) або анапластичної астроцитоми (ІІІ ступінь ВООЗ), однак у більшості випадків de novo відсутні ознаки попередньої травми (Луї та ін., 2007).

Гомолог фосфатази та тензину (PTEN) є супресором пухлини, який діє на фосфатидилінозитол (3,4,5) -трифосфат, PtdIns (3,4,5) P3, основний продукт ПІ 3-кінази, що спричинює збільшення апоптотична активність (Yamada & Araki, 2001). Значення як прогностичного значення PTEN у гліобластомі досі є суперечливим. Хоча багато досліджень свідчать про відсутність взаємозв'язку між мутацією PTEN та виживаністю чи хіміочутливістю, інші дослідження пов'язані з втратою функції PTEN із більш агресивною поведінкою (Xu et al., 2014). В одному дослідженні експресію PTEN вивчали у 25 зразках гліоми, показуючи зв'язок між експресією, ступенем пухлини та часом виживання (Ermoian et al., 2002). В іншому дослідженні, використовуючи 129 зразків пацієнтів, оперованих мультиформою гліобластоми, вивчали експресію PTEN та його зв'язок із виживаністю, виявляючи статистично значущі відмінності на користь пацієнтів без втрати PTEN, з періодом виживання 166 днів проти 437 днів (Bäcklund et al., 2003). На відміну від цього, в іншому дослідженні було розглянуто 586 випадків GBM, виявивши взаємозв'язок між надмірною експресією PTEN та нижчим рівнем виживання (Xu et al.).

Деякі дослідження не виявили зв'язку між експресією PTEN та прогнозом. У дослідженні, опублікованому Kraus et al. (2000) не виявлено зв'язку між виживаністю та кількома біомолекулярними факторами, включаючи експресію PTEN. З іншого боку, (Yang et al., 2008) намагалися знайти сприятливу відповідь на RAD001, інгібітор mTOR, на підставі того, що шлях PI3K/Akt/mTOR буде активований зі втратою PTEN, і це не було можна передбачити відповідь на цей препарат відповідно до профілю PTEN. Каріко та ін. (2012) також не змогли знайти взаємозв'язок між експресією PTEN та виживаністю при діагностованому GBM de novo, вивчивши для цього 188 пацієнтів.

На підставі вищевикладеного було розроблено дослідження, основною метою якого було описати та порівняти загальну виживаність пацієнтів за отриманими результатами з імуногістохімічною експресією фосфатази та гомолога тензину аналізованої когорти.

МАТЕРІАЛ І МЕТОД

Було проведено ретроспективне когортне аналітичне дослідження, що вивчало зразки парафіну пацієнтів, оперованих з діагнозом "Гліобластома мультиформна OMS IV", у лікарні Карлоса Ван Бурена, Вальпараїсо, Чилі, між 2010 і 2014 роками, у віці від 18 до 70 років, це останнє так що результати були порівнянні з міжнародними результатами. Пацієнти з післяопераційним індексом ECOG більше 2. Для цього використовували записи патологічної анатомії для ідентифікації зразків пацієнтів з діагнозом мультиформна гліобластома ВООЗ IV та для подальшого дослідження виживання. Зразки тканин пухлини витягували з патологічного відділення для подальшого біомолекулярного дослідження.

Зв'язок між часом виживання та часом безперервного виживання щодо експресії PTEN у тканині пухлини.

Проведено диференціацію між експресією ендотелію та експресією в астроцитах PTEN, вивчаючи ступінь експресії цитоплазми та ядра в обох групах клітин (рис. 1). Примітною знахідкою було те, що щодо експресії в ендотеліальних клітинах вона була інтенсивною в ядрі та цитоплазмі, без різниці між зразками пухлини, порівняно з експресією PTEN в ендотеліальних клітинах мозку без пухлини, яка було нульовим.

При оцінці експресії PTEN в астроцитах було встановлено, що в цитоплазмі не спостерігалося значних відмінностей між зразками пухлини, це вираження було незначним у тканинах мозку без пухлини. Де виявлено відмінності в ядерній експресії PTEN, де було засвідчено 11 зразків з низькою експресією PTEN (52,4%) та 10 з високою експресією (47,6%), із середньою виживаністю 14,2 місяця та 10,2 місяця відповідно без статистично значущі відмінності з тестом log-rank (p = 0,33) (рис. 2). Середнє виживання без прогресування у зразках з низькою експресією PTEN становило 11,4 місяців, а у зразках з високою експресією - 5,2 місяця (p = 0,23).

Рис. 1 Зліва спостерігається розтин аутопсійного фарбування мозку, що демонструє експресію PTEN на ядерному рівні астроцитів у шарі VI, без фарбування в решті шарів сірої речовини з відсутністю експресії ендотелію. Праворуч спостерігається фарбування мозку з діагнозом мультиформна гліобластома із сильно позитивним ендотелієм на ядерному та цитоплазматичному рівнях та помірною експресією в цитоплазмі астроцитів, що повторюється у зразках, вивчених у цій роботі.

Рис. 2 Крива виживання Каплана-Мейєра щодо ступеня експресії ядерних астроцитів PTEN (0: низька експресія; 1: висока експресія).

Ми вдячні за співпрацю патологоанатомів лікарні Карлоса Ван Бурена у Вальпараїсо, д-ра Карло Лозано та д-ра Умберто Валлехоса

Беклунд, Л. М.; Нільссон, Б. Р .; Гойке, Х. М.; Шмідт, Е. Е .; Лю, Л.; Ichimura, K. & Collins, V. P. Коротка післяопераційна виживаність у пацієнтів з гліобластомою з дисфункціональним шляхом Rb1 у поєднанні з відсутністю PTEN дикого типу. Клін. Cancer Res., 9 (11): 4151-8, 2003. [Посилання]

Каріко, К.; Нуньо, М.; Мукерджі, Д.; Елрамсісі, А.; Дантіс, Дж .; Ху, Дж.; Рудник, Дж .; Ю., Дж. С.; Чорний, К. Л.; Банних, С. І.; та ін. Втрата PTEN не пов'язана з поганою виживаністю у вперше діагностованих хворих на гліобластому епохи темозоломіду. PLoS One, 7 (3): e33684, 2012. [Посилання]

Кастібланко, Г. А.; Пірес, Н. Ю.; Вістуба, О. І.; Рікельме, С. Е.; Andrade, M. L. & Corvalán, R. A. Патогенна роль гена-супресора пухлини PTEN у асоційованому з ендометріозом раку яєчників. Rev. Med. Чилі, 134 (3): 271-8, 2006. [Посилання]

Добес, М.; Хурана, В. Г.; Шадболт, Б .; Джейн, С.; Сміт, С. Ф .; Смі, Р .; Декстер, М. та Кук Р. Збільшення частоти розвитку мультиформної гліобластоми та менінгіоми та зменшення захворюваності на шванному (2000-2008): Результати багатоцентрового австралійського дослідження. Хірургічний. Нейрол. Int., 2: 176, 2011. [Посилання]

Данн, Г. П.; Рінне, М.Л.; Викоський, Дж .; Дженовезе, Г.; Квайл, С. Н.; Данн, І. Ф .; Агарвалла, П. К.; Чеда, М. Г.; Кампос, Б .; Ван, А.; та ін. Нові уявлення про молекулярну та клітинну основу гліобластоми. Genes Dev., 26 (8): 756-84, 2012. [Посилання]

Ермоян, Р. П.; Фернісс, К. С.; Ламборн, К.Р .; Базила, Д.; Бергер, М. С.; Готшалк, А.Р.; Микола, М. К.; Stokoe, D. & Haas-Kogan, D. A. Дисрегуляція PTEN та протеїнкінази B пов'язана з гістологією гліоми та виживанням пацієнта. Клін. Cancer Res., 8 (5): 1100-6, 2002. [Посилання]

Гігінейшвілі, Д.; Шенгелія, Н.; Шалашвілі, Г.; Рорманн, С.; Цискарідзе, А. та Шакарішвілі, Р. Первинна епідеміологія пухлини головного мозку в Грузії: результати першого року популяційного дослідження. J. Neurooncol., 112 (2): 241-6, 2013. [Посилання]

Гаузіас, К.; Марку, М.; Вулгаріс, С.; Гаусія, А.; Вулгарі, П.; Бай, М.; Полізоїди, К.; Kyritsis, A. & Alamanos, Y. Описова епідеміологія церебральних гліом на північному заході Греції та вивчення потенційних схильних факторів, 2005-2007. Нейроепідеміологія, 33 (2): 89-95, 2009. [Посилання]

Хванг, Б .; Chaichana, K. & Quiñones-Hinojosa, A. Роль хірургії у лікуванні високоякісних гліом (нещодавно діагностованих, періодичних та мультифокальних високоякісних гліом). В: Quiñones-Hinojosa, A. & Raza, S. (За ред.). Суперечки в нейроонкології. Нью-Йорк, Тієме, 2014. [Посилання]

Краус, Дж. А.; Глесманн, Н.; Бек, М.; Крекс, Д.; Klockgether, Т.; Schackert, G. & Schlegel, U. Молекулярний аналіз генів супресорів пухлини PTEN, TP53 та CDKN2A у довготривалих вижилих мультиформних гліобластом. J. Neurooncol., 48 (2): 89-94, 2000. [Посилання]

Лі, C.H.; Юнг, К. В.; Ти, Х.; Парк, С. та Лі, С. Х. Епідеміологія первинних пухлин головного мозку та центральної нервової системи в Кореї. J. Корейський нейрохірург. Soc., 48 (2): 145-52, 2010. [Посилання]

Луїс, Д. Н.; Огакі, Х.; Вістлер, О. Д.; Кавені, В. К.; Бургер, П. С.; Жуве, А.; Scheithauer, B. W. & Kleihues, P. Класифікація пухлин центральної нервової системи ВООЗ за 2007 рік. Acta Neuropathol., 114 (2): 97-109, 2007. [Посилання]

Ohgaki, H. & Kleihues, P. Популяційні дослідження на захворюваність, показники виживання та генетичні зміни в астроцитарних та олігодендрогліальних гліомах. J. Нейропатол. Exp. Neurol., 64 (6): 479-89, 2005. [Посилання]

Огакі, Х.; Дессен, П.; Журде, Б .; Горстманн, С.; Нісікава, Т.; Ді Патре, П. Л.; Буркхард, К.; Шулер, Д.; Пробст-Хенш, Н. М.; Майорка, П. С .; та ін. Генетичні шляхи до гліобластоми: популяційне дослідження. Cancer Res., 64 (19): 6892-9, 2004. [Посилання]

Остром, Q. T.; Боше, Л.; Девіс, Ф. Г.; Дельтур, I; Фішер, Дж. Л.; Лангер, К. Е .; Пекмецці, М.; Шварцбаум, Дж. А.; Тернер, М. С.; Уолш, К. М.; та ін. Епідеміологія гліоми у дорослих: огляд "сучасного стану". Neuro Oncol., 16 (7): 896-913, 2014. [Посилання]

Остром, Q. T.; Гіттлман, Х.; Фара, П.; Ондрачек, А.; Чень, Ю.; Волинський, Ю.; Страуп, Н. Е.; Кручко, C. & Barnholtz-Sloan, J. S. Статистичний звіт CBTRUS: Первинні пухлини головного мозку та центральної нервової системи, діагностовані в США в 2006-2010 рр. Neuro Oncol., 15 Suppl. 2: ii1-56, 2013. [Посилання]

Сміт, Дж. С.; Тачібана, І .; Пассе, С. М.; Хантлі, Б. К.; Борелл, Т. Дж.; Ітуррія, Н.; О'Фаллон, Дж. Р .; Шефер, П. Л.; Шейтхауер, Б. В.; Джеймс, К. Д.; та ін. Мутація PTEN, посилення EGFR та результат у пацієнтів з анапластичною астроцитомою та мультиформою гліобластоми. J. Natl. Інститут раку, 93 (16): 1246-56, 2001. [Посилання]

Срівідя, М. Р .; Тота, Б .; Шайладжа, Б. С.; Арівачаган, А.; Тоднарасу, К.; Чандрамулі, Б. А.; Hegde, A. S. & Santosh, V. Homozygous 10q23/PTEN делеція та її вплив на результат при гліобластомі: проспективне поступальне дослідження на однорідно обробленій когорті дорослих пацієнтів. Невропатологія, 31 (4): 376-83, 2011. [Посилання]

Ступп, Р .; Мейсон, В. П.; ван ден Бент, М. Дж.; Веллер, М.; Фішер, Б .; Тафурн, М. Дж.; Белангер, К.; Брандес, А. А.; Марозі, К.; Богдан, У.; та ін. Радіотерапія плюс супутній та ад’ювантний темозоломід при гліобластомі. Н. Енгл. J. Med., 352 (10): 987-96, 2005. [Посилання]

Умеш, С.; Тандон, А.; Сантош, В.; Ананд, Б .; Сампат, С.; Chandramouli, B. A. & Sastry Kolluri, V. R. Клінічні та імуногістохімічні прогностичні фактори у дорослих хворих на гліобластому. Клін. Neuropathol., 28 (9): 362-72, 2009. [Посилання]

Сюй, Дж .; Li, Z.; Ван, Дж .; Chen, H. & Fang, J. Y. Комбінована мутація PTEN та експресія білка асоціюються із загальною виживаністю хворих на гліобластому та без захворювань. Переклад Oncol., 7 (2): 196-205, 2014. [Посилання]

Ямада, К. М. і Аракі, М. Супресор пухлини PTEN: модулятор клітинної сигналізації, росту, міграції та апоптозу. J. Cell Sci., 114 (Pt. 13): 2375-82, 2001. [Посилання]

Ян, Л.; Кларк, М. Дж.; Карлсон, Б. Л.; Младек, А. С .; Шредер, М. А.; Декер, П.; Ву, В.; Кітанж, Дж. Дж .; Гроган, П. Т.; Гобл, Дж. М.; та ін. Втрата PTEN не передбачає відповіді на RAD001 (Еверолімус) у тестовій панелі гліобластоми або ортотопічного ксенотрансплантата. Клін. Cancer Res., 14 (12): 3993-4001, 2008. [Посилання]

Ця робота фінансувалася за рахунок внесків Laboratorio Saval, присуджених через конкурс «Saval Research Grant», корпорація не втручалася ні в ідею проекту, ні в створення протоколу дослідження, ні в аналіз результатів.

Отримано: 11 жовтня 2018 р .; Затверджено: 12 березня 2019 р

Адреса для листування: Естебан Фабіан Еспіноса Гарсія Салінас 1392, коробка 150 Сан-Феліпе - ЧИЛІ

Це стаття, опублікована у відкритому доступі під ліцензією Creative Commons

Тел .: (56-45) 232 5571

Факс: (56-45) 232 5600


[email protected]