Перегляньте статті та зміст, опубліковані в цьому носії, а також електронні зведення наукових журналів на момент публікації

Будьте в курсі завжди, завдяки попередженням та новинам

Доступ до ексклюзивних рекламних акцій на підписки, запуски та акредитовані курси

Іспанська хірургія є офіційним органом Іспанської асоціації хірургів (AEC) та Іспанського товариства торакальної хірургії (SECT), обидва наукові товариства охоплюють більшість загальних та грудних хірургів, а також інші субспеціальності іспанської хірургії. Журнал є найкращим показником технічного та концептуального розвитку іспанської хірургії таким чином, що на його сторінках, подібно до еволюції, яку пережила хірургія у світі, все більше уваги приділяється біологічним та клінічним аспектам хірургічної патології, перевищуючи таким чином оперативну дію, яка в минулому була головним акцентом уваги в цій галузі медицини. Зміст журналу структуровано за розділами «Оригінали», «Огляди», «Клінічні примітки» та «Листи до редактора», а статті відібрані та опубліковані після ретельного аналізу відповідно до міжнародних стандартів.

Індексується у:

SCIE/JCR, Index Medicus/Medline, IBECS, IME

Слідкуй за нами на:

Фактор впливу вимірює середню кількість цитат, отриманих за рік за твори, опубліковані у виданні протягом попередніх двох років.

CiteScore вимірює середню кількість цитат, отриманих за опубліковану статтю. Читати далі

SJR - це престижна метрика, заснована на ідеї, що всі цитати не рівні. SJR використовує алгоритм, подібний до рейтингу сторінок Google; є кількісним та якісним показником впливу публікації.

SNIP дозволяє порівняти вплив журналів з різних предметних областей, виправляючи відмінності у ймовірності цитування, які існують між журналами різних тем.

  • Резюме
  • Ключові слова
  • Анотація
  • Ключові слова

зменшення

Баріатрична хірургія вважається найефективнішим засобом для лікування важкого ожиріння. Неясно, чи реагують пацієнти з резистентністю до інсуліну так само, як інші люди. Наша мета - оцінити зв'язок між дохірургічним індексом HOMA-IR та відсотком втрати надмірної ваги (% PSP) через рік після баріатричної хірургії, використовуючи техніку вертикальної шлунково-кишкової гігієни.

Ретроспективна когорта, що включає пацієнтів ≥ 18 років з ІМТ ≥ 35 кг/м 2, прооперовану вперше з ВГ між 2014-2017 рр. У клініці Авенданьо, Перу. Включено лише хворих на цукровий діабет 2 типу, артеріальну гіпертензію або дисліпідемію. % PSP протягом року ≥ 60% вважався задовільним. Для оцінки асоціацій з% PSP використовували лінійну регресію та пуассонівську регресію із суттєвою дисперсією сирої та скоригованої форми.

Вибірка з 91 пацієнта мала медіану 34 роки, а 57,1% - жінки. 85,7% мали резистентність до інсуліну згідно з HOMA-IR. Через рік після операції 76,9% мали задовільний показник PSP. У лінійній моделі, скоригованій для кожного додаткового віку, було 0,29% менше% PSP (p = 0,019), а для кожної додаткової точки HOMA-IR було 0,93% більше% PSP (p = 0,004). Скоригована регресія Пуассона показала на 2% менше успіху для кожного додаткового віку (p = 0,050) та 2% більший успіх для кожної додаткової точки HOMA-IR (p = 0,038).

Було виявлено зв'язок між вищим значенням HOMA-IR до хірургічного втручання з вищим% PSP через рік після операції. Інсулінорезистентність не може негативно вплинути на результати баріатричної хірургії GV.

Баріатрична хірургія вважається найбільш ефективним методом лікування важкого ожиріння. Однак незрозуміло, чи мають пацієнти із цукровим діабетом або резистентністю до інсуліну таку ж реакцію, ніж пацієнти без цих станів. Нашою метою було оцінити зв'язок між дохірургічним індексом HOMA-IR та відсотком надмірної втрати ваги (EWL%) через рік після баріатричної операції з використанням рукавної гастректомії.

Ретроспективна когорта, що включає пацієнтів ≥ 18 років з ІМТ ≥ 35 кг/м 2, які пройшли первинну резекцію шлунка між 2014-2017 рр. У Медичному центрі Авеняньо, Перу. Включені лише пацієнти з діабетом 2 типу, гіпертонічною хворобою або дисліпідемією. EWL% ≥ 60% через рік після операції вважався задовільним. Для оцінки статистичних асоціацій з% EWL використовували грубу та скориговану лінійну та пуассонівську регресію з надійністю.

91 пацієнт був включений із медіаною 34 роки, а 57,1% - жінки. 85,7% мали резистентність до інсуліну відповідно до HOMA-IR. Через рік після операції 76,9% мали задовільний рівень ВВЛ. Лінійна модель показала на 29% менше ВВЛ на кожний додатковий рік життя (Р = .019) та на .93% більше ВОВ% на кожну додаткову точку HOMA-IR (Р = .004). Відрегульована модель Пуассона показала на 2% нижчий ризик мати задовільний% EWL за кожен наступний рік життя (P = .050) та 2% більше шансів на успіх на кожну додаткову точку HOMA-IR (P = .038).

Існує зв'язок між вищим дохірургічним індексом HOMA-IR та збільшенням ВВЛ через рік після операції. Можливо, інсулінорезистентність не впливає негативно на результати шлунково-кишкового тракту.