Інфекція сечовивідних шляхів (ІМП) є найпоширенішою бактеріальною інфекцією, відповідальною за значну частку відвідувань невідкладних стаціонарів та госпіталізації. Інфекції сечовивідних шляхів частіше зустрічаються у жінок, ніж у чоловіків у всіх вікових групах. Спектр захворювання може варіюватися від безсимптомної бактеріурії до симптоматичної ІМП та сепсису, що вимагає госпіталізації.
- Огляд аналізу сечі
- На що слід звернути увагу при використанні смужки сечі?
- Терапія неускладненого гострого циститу та пієлонефриту у жінок
- Лабораторна діагностика та лікування інфекцій сечовивідних шляхів
- Роль клінічної мікробіологічної лабораторії в діагностиці інфекцій сечовивідних шляхів
- Взаємозв'язок між посівом сечі середнього проміння та гострим циститом у жінок в період менопаузи
Тоді ми розмовляємо з жінками безсимптомна бактеріурія, якщо у двох послідовних зразках сечі середнього струменя виявляється щонайменше 10 КОЕ (колонієутворюючих одиниць/мл) одного і того ж збудника, ознак або клінічних ознак інфекції сечовивідних шляхів немає. Безсимптомна бактеріурія - це стан колонізації, який не вказує на інфекцію, яка вимагає лікування. Симптоматична ІМП діагноз можна поставити, якщо на додаток до симптомів, що вказують на ІМП, лабораторні дослідження підтверджують підозру (бактеріурія ≥105 КОЕ/мл та піурія ≥10 лейкоцитів на збільшене поле зору). Симптоматична ІМП, яка локалізується на сечовому міхурі, зазвичай не супроводжується лихоманкою.
Діагностика, терапія та профілактика
Автори провели дослідження професійних рецензованих англійських статей у MEDLINE, PsycINFO та EMBASE, опублікованих між листопадом 1946 та 20 листопада 2013 року. Вони шукали такі дослідження Дані пацієнтів старше 65 років були оброблені. Використовувались такі пошукові терміни: UTI; безсимптомна бактеріурія; фактори ризику та ІМП; ІМТ, що розпочато спільнотою; функціональний спад та ІМП; марення та ІМП; зневоднення та ІМП; діагностика та ІМП; дієто- та медикаментозна терапія; ІМП, профілактика та ІМП; аналізи сечі та ІМП.
Прояви та діагностика безсимптомної бактеріурії та симптоматичного ІМП у літніх жінок
Незрозуміло, наскільки терміновим є розслідування при підозрі на ІМП. Хоча інфекція сечовивідних шляхів є серйозною проблемою, кілька рандомізованих контрольованих досліджень показали, що 25-50% жінок із симптомами інфекції сечовивідних шляхів вирішуються протягом 1 тижня без антибіотиків. виходячи з усього цього затримка початку антибіотикотерапії зазвичай не призводить до несприятливих наслідків.
Роль дослідження сечі у діагностиці симптоматичних ІМП у літніх людей
Через високу частоту клінічно незначущих бактеріурії та піурії у пацієнтів літнього віку інтерпретація тесту тест-смужок, дослідження сечі та результатів посіву сечі може бути ускладненою. Тестова смужка проста і зручна у використанні, але характеристики кожного тесту можуть змінюватися в дуже широких межах. У пацієнтів літнього віку чутливість тест-смужки становить 82%, її специфічність - 71%, а негативне прогнозне значення варіюється від 92% до 100% у деяких дослідженнях. Діагностичне застосування тест-смужки обмежене високим рівнем хибнопозитивних результатів.
Терапевтичні міркування у пацієнтів літнього віку
Дослідження показали, що лікування безсимптомної бактеріурії не усуває бактеріурію. Однак оброблена група має вищий рівень реінфекції, побічні ефекти, пов’язані з антимікробними препаратами, і підвищену резистентність до патогенів порівняно з нелікованими пацієнтами. Однак різниці між двома групами щодо урогенітальної захворюваності та смертності не спостерігалось.
В останні три десятиліття інфекціоністи не рекомендують проводити скринінг або лікування безсимптомної бактеріурії у групі людей похилого віку, які перебувають в інституційній опіці. Однак це все ще викликає занепокоєння серед геріатрів та лікарів загальної практики, які доглядають за людьми похилого віку вирішення питання, чи може певне неспецифічне відхилення бути пов’язане з існуванням ІМП. При лікуванні ІМТ похилого віку необхідно враховувати два важливі міркування: правильний вибір антибіотика та тривалість курсу лікування. Вибір антибіотика може бути підтверджений патогенною бактерією (якщо вона відома), місцевою структурою резистентності, профілем побічних ефектів та супутніми захворюваннями у конкретного пацієнта. У жінок старшого віку, які перебувають в інституційних закладах, найбільш поширеними збудниками є кишкова паличка (51,4%), Klebsiella pneumoniae (4,1%), Proteus mirabilis (3,3%) та Enterococcus faecalis (2,5%). Стійкість до фторхінолонів найчастіше зустрічається у осіб старше 65 років.
У інших здорових жінок звичайним методом лікування інфекції сечовивідних шляхів є триденний курс триметоприм-сульфаметоксазолу. Застосування фторхінолонів рекомендується лише як емпірична терапія першого ряду в тих громадах, де рівень стійкості до комбінації триметоприм-сульфаметоксазол перевищує 10-20%. Незважаючи на вищезазначену рекомендацію, швидкість застосування триметоприм-сульфаметоксазолу не змінилася, тоді як ципрофлоксацин застосовується все частіше.
Нинішні переглянуті рекомендації згадують нітрофурантоїн як першу лінію лікування інфекцій сечовивідних шляхів, однак Управління з контролю за продуктами та ліками США (FDA) вважає, що його застосування протипоказано пацієнтам з кліренсом креатиніну. Не досягає 60 мл/хв/1,73 м 2. . Це протипоказання підтверджується незначними доказами і в основному базується на спостереженні, що концентрація нітрофурантоїну в сечі не виявилася достатньо високою за наявності зниженого кліренсу кретиніну. За останніми даними, нітрофурантоїн можна безпечно використовувати з кліренсом креатиніну 40 мл/хв/1,73 м 2 або більше. Отже, небажані ефекти нітрофурантоїну можуть призвести до легеневої токсичності нововиявлені легеневі симптоми вимагають негайного дослідження.
Оптимальна тривалість лікування у літніх людей не з’ясована. Згідно з нещодавно опублікованим оглядом немає різниці між короткими (3-6 днів) та тривалими (7-14 днів) пероральними антибіотиками з точки зору короткочасної клінічної недостатності. Хоча більшість пацієнтів віддають перевагу одній дозі, повторна інфекція частіше зустрічається у пацієнтів, які отримують це лікування, ніж при короткочасній антибіотикотерапії.
Недавні дослідження показують, що статеві акти збільшують частоту симптоматичних ІМП у жінок у постменопаузі, припускаючи, що симптоматичний посткойтальний ІМП також зустрічається у жінок старшого віку. Також для жінок старшого віку важливо запитати про статеві акти, особливо, чи є у пацієнта новий статевий партнер. Хвороби, що передаються статевим шляхом (ІПСШ, інфекція, що передається статевим шляхом) також може викликати сечовивідні симптоми, тому пропонується продовжити розслідування і в цьому напрямку.
Одне дослідження показало, що вживання 300 мл журавлинного соку у літніх жінок може зменшити частоту лабораторних ознак інфекції сечовивідних шляхів. Подальші дослідження призвели до суперечливих висновків, частково через те, що не встановлені стандарти щодо кількості активних інгредієнтів журавлинного соку. Відповідно до наявних на сьогодні доказів Журавлинний сік може бути ефективним у зменшенні ризику інфекцій сечовивідних шляхів у жінок з повторними ІМП в анамнезі.