Розвиток:
Candida albicans та інші види спричиняють приблизно 35% усіх випадків інфекційного баланіту, більшу частину часу набутого статевим шляхом. Клінічні особливості кандидозного баланіту включають легку еритему та папули з супутниковими пустулами або без них. Зазвичай пацієнти скаржаться на печіння та свербіж, однак цей клінічний аспект більшість випадків є неспецифічним. Сприятливими факторами для кандидозу статевих органів чоловіка є цукровий діабет, імунодепресія та необрізання. Останній фактор, як видається, є одним з основних факторів, що схильні до баланопоститу. Бактерії є другою за частотою причиною інфекційного баланіту: стрептококи, золотистий стафілокок, синьогнійна паличка, гарденрела вагінальна, анаероби, паличка Treponema, Chlamydia trachomatis та мікоплазма стали причиною баланіту.
Рідше причиною баланіту є вірусні та паразитарні. Оцінюється низка пацієнтів з клінічним діагнозом інфекційного баланіту, при цьому особливий акцент робиться на етіологію, фактори, що схильні до розвитку, клінічні характеристики, діагностичні процедури, варіанти лікування та спостереження.
Були розглянуті дані пацієнтів з баланітом та баланопоститом із лікарні в Португалії між 1995 і 2004 рр. Зібрано дані про вік, сімейний стан, статеву орієнтацію, кількість статевих партнерів за останні 6 місяців, історію захворювань, що передаються статевим шляхом, супутні захворювання, мікробіологічні результати, біопсія, остаточний діагноз, призначене лікування та дані спостереження.
Діагноз баланіт був встановлений на основі наявності генералізованої або плямистої еритеми з ерозіями або без них на статевому члені або під крайньою плоттю, з субпрепуциальним ексудатом або без нього.
У групі пацієнтів з клінічним діагнозом інфекційного баланіту було зроблено мазок і посів (гриби та бактерії). При підозрі на генітальний герпес діагноз простого герпесу 1 або 2 з використанням полімеразної ланцюгової реакції проводився за допомогою мазка. Біопсія проведена у пацієнтів із стійким баланітом, у яких причина залишається невідомою.
У всіх пацієнтів пройшли тестування на сифіліс, гепатит В і С, вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) 1 і 2.
Двісті дев'ятнадцять пацієнтів (10,7%) представили клінічний діагноз баланіт між 1995 і 2004 роками; 118 (53,9%) мали клінічний діагноз баланіт. Пацієнтам було від 20 до 83 років, 67% були одруженими, 96,6% були гетеросексуалами, 62,7% повідомили лише про одного статевого партнера за останні 6 місяців, а 57,6% заперечили історію захворювань, що передаються статевим шляхом. Жоден пацієнт не був обрізаний. Найпоширенішими симптомами були печіння на статевих органах, свербіж з еритемою статевого члена та/або крайньої плоті та виділення з передпліччя.
Мікробіологічні посіви проводили у 75 пацієнтів (63,6%) (табл. I). Було підтверджено 26 кандидозних баланітів та 22 некондидатних інфекційних баланіти; в 17 році не проводили жодної культури через недавнє лікування протигрибковими препаратами. Мікробіологічні результати зведені в таблицю 2. Тридцять два пацієнти з негативною культурою на гриби представили позитивну культуру на бактерії. Найчастіше виділеними бактеріями були стафілококи, стрептококи групи В і D. У 6 пацієнтів із склерозом лишайників було виділено кандиду та бактерії.
Цукровий діабет (20; 16,9%), ВІЛ-інфекція (2; 1,7%), ятрогенна імуносупресія (2; 1,7%) та гепатит С (2; 1,7%) були основними захворюваннями, діагностованими у 118 хворих на інфекційний баланіт. У всіх хворих на цукровий діабет був баланіт кандиди, у 6 - баланіт. Кандидозний баланіт був першим проявом цукрового діабету у 8 пацієнтів з позитивною культурою.
Дев'яносто один пацієнт (77,1%) з інфекційним баланітом отримував протигрибкові засоби, 38 (32,2%) - місцеві азоли (клотримазол, еконазол), 6 (5%) - пероральні азоли (флуконазол або ітраконазол) і 47 ( 39,8%) з одночасними місцевими та пероральними азолами.
Дванадцять пацієнтів з не-кандидозним інфекційним баланітом отримували загальну антимікробну терапію. Всім пацієнтам рекомендували проводити гігієну статевих органів 2 рази на день із сольовим розчином або перманганатом калію (розведений 1: 20 000).
П’ятдесят п’ять пацієнтів (46,6%) з інфекційним баланітом пройшли спостереження 3-12 місяців, протягом яких було зафіксовано 7 рецидивів (12,7%). У 5 знову був діагностований кандидозний баланіт, і всі ці пацієнти мали погано контрольований цукровий діабет.
Баланіт - загальний стан, яким страждають 11% пацієнтів, які відвідують клініки, що передаються статевим шляхом. У цьому дослідженні баланіт був діагностований у 10,7% чоловіків, які пройшли обстеження в клініці С.Жоао щодо захворювань, що передаються статевим шляхом. Як повідомлялося в інших роботах, інфекційна етіологія була найбільш поширеною, причому Candida albicans була найпоширенішим мікроорганізмом, що виділяється.
Кандидозний баланіт становить 30-35% інфекційного баланопоститу, у статті - 34,7%, однак це значення було вище (53,9%) для діагностики лише за допомогою клінічного обстеження. У 43 (36,4%) пацієнтів діагноз кандидозного баланіту був клінічним без лабораторного підтвердження. Попередні дослідження повідомляли, що в клінічній практиці кандидоз баланіт, як правило, є клінічним діагнозом без лабораторного підтвердження, однак, деякі дослідники вказують на значення виділення дріжджів як остаточного доказу грибкової інфекції.
Відомо, що спосіб отримання зразка для культури має сильний вплив на відсоток ізоляції. Докерті та Соннекс оцінили методи діагностики кандидозного баланопоститу. Вони виявили, що метод збору матеріалу має вирішальне значення для підтвердження або виключення клінічного діагнозу кандидозного баланіту. Кількість зібраного матеріалу, як правило, невелика і сприяє захворюваності негативними культурами. Негативні культури були виявлені у 36% (27/75) пацієнтів, хоча процедури, прийняті в клініці, відповідали описаним рекомендаціям. Деякі пацієнти, яким діагностували кандидоз-баланіт при клінічному обстеженні, але культура негативна на гриби, мали сприятливу відповідь на протигрибкову терапію.
Бактерії були другою за частотою причиною інфекційного баланіту, найчастіше виділявся стрептокок. У цьому дослідженні не кандидозний інфекційний баланіт найчастіше був спричинений стрептококами групи В та D та стафілококами. Патогенна природа деяких бактерій суперечлива. Його наявність не обов’язково означає, що він є причиною баланіту. Деякі автори повідомляють, що такі бактерії, як Staphylococcus epidermidis, Klebsiella, Enterococcus та Escherichia coli, викликають легкий баланопостит.
У шести пацієнтів із склерозом лишайників супутня інфекційна причина баланопоститу.
Цукровий діабет був найпоширенішим основним захворюванням, пов’язаним з кандидозним баланітом. Автори встановили, що 76,9% пацієнтів з кандидозним баланітом страждали на діабет.
Підтверджений баланіт кандиди був початковим проявом цукрового діабету у 8 пацієнтів, що узгоджується з попередніми дослідженнями.
Необрізаний стан вважається схильним фактором для баланіту.
Не існує стандартних рекомендацій щодо лікування кандидозного баланіту. Терапевтичні варіанти, як правило, включають місцеві засоби або оральні азоли. Рекомендованими місцевими препаратами є клотримазол, міконазол та еконазол, але в цьому дослідженні з хорошими результатами використовувались інші азольні засоби, такі як сертаконазол.
Лікування пероральним флуконазолом (разова доза 150 мг) рекомендується, коли симптоми важкі, у непокірних випадках або при супутньому діабеті. У цій статті деяких пацієнтів лікували ітраконазолом (200 мг двічі на день протягом 1 дня), подібним до режиму, рекомендованого при вагінальних дріжджових інфекціях. Цей режим був обраний у хворих на цукровий діабет з важким запальним баланопоститом через кандиду. Згідно з результатами, перевагу надають комбінації місцевих засобів та пероральних протигрибкових засобів. Протигрибкова терапія зазвичай використовується при слизово-шкірному кандидозі, незважаючи на відсутність лабораторного підтвердження. Абденнадер та ін. Повідомили, що зловживання місцевими протигрибковими засобами спричиняє подразнювальний баланіт та посилює місцеве запалення.
На момент спостереження автори виявили 6 пацієнтів з іритаційним баланітом з місцевими азолами, однак 36,4% пацієнтів, які лікувались емпірично як кандидозний баланіт, показали сприятливу відповідь на протигрибкову терапію, що підтверджує діагноз кандидозного баланіту.
Деякі протигрибкові засоби проявляють внутрішню протизапальну активність.
Лікування інфекційного баланопоститу повинно базуватися на виявленні конкретних етіологічних агентів. Клінічний вигляд, як правило, неспецифічний і не має великого значення для прогнозування етіології збудника інфекції. Тому діагноз, який базується лише на клініці, є недостатнім.
Автори встановили, що Candida albicans є найпоширенішим інфекційним агентом при баланіті; 36% пацієнтів мали негативні культури. Необхідно вдосконалити діагностичні процедури з більшою чутливістю та специфічністю, щоб виключити надмірну діагностику кандидозного баланіту.
?Що відомо про предмет?
Баланіт визначається як запалення статевого члена, яке зазвичай включає крайню плоть (баланопостит). Це загальний стан з різними причинами, найчастіше інфекційний, його клінічний вигляд неспецифічний.
Діагностика після посівів
Кількість пацієнтів
Таблиця 2. Виділення 75 хворих на інфекційний баланіт