acanthosis nigricans (AN) - це потовщення шкіри при папіломатозі та гіперпігментації, яке може з’являтися де завгодно на тілі: пахва, шия, пах, антекубітальна та підколінна поверхні, область пупка та поверхні слизової.
Це часто асоціюється з ожирінням, ендокринопатіями, злоякісними захворюваннями, генетичними синдромами та вживанням деяких препаратів. Цукровий діабет (ЦД), дисліпідемія, синдром полікістозу яєчників та високий кров’яний тиск також можуть бути пов’язані з АН, що означає резистентність до інсуліну та гіперінсулінізм, незалежний від ожиріння.
Повідомлялося, що АН був пов’язаний з гіперінсулінемія та ожиріння У дітей. Однак лише деякі дослідження розглядали роль маси тіла у розвитку АН як незалежного маркера резистентності до інсуліну у дітей та підлітків. Завданням цього дослідження було оцінити значення АН у дітей із ожирінням шляхом порівняння клінічних та метаболічних показників дітей із ожирінням з АН та без АН.
У дослідженні взяли участь 150 дітей (85 чоловіків та 75 жінок). Дані були отримані ретроспективно з архівів. Отриманими даними були маса тіла при народженні, наявність АН, тривалість ожиріння, артеріальний тиск, ліпіди сироватки натще, голод та глюкоза та інсулін після їжі, індекс маси тіла пацієнтів та батьків.
Ожиріння визначалося як вага, що перевищує 120% від ідеального для зростання.
У таблиці 1 наведені результати, виявлені у дітей із ожирінням з АН та без нього. АН виявлено у 67 (41,8%) із 160 дітей із ожирінням. Групи були схожі за віком та статтю. Відносна вага та індекс маси тіла були вищими в групі з АН.
Глюкоза натще і після їжі, загальна концентрація холестерину/ЛПНЩ/ЛПВЩ та систолічний та діастолічний артеріальний тиск були однаковими у двох групах.
Один пацієнт з АН та один із групи, яка не має АН, зазнали зміненого рівня глюкози в крові натще. У цій когорті дітей з діабетом 2 типу не виявлено.
Рівні інсуліну натще і після прийому їжі були значно вищими в групі АН порівняно з групою, яка не отримувала АН. Глюкоза після їжі була пов’язана з інсуліном після їжі в обох групах.
Однак рівень глюкози натще корелював з інсуліном натще лише у групі, яка не має АН, але не в групі АН. Резистентність до інсуліну визначали як рівень інсуліну натще, що перевищував 15 мОд/л, і він був присутній у 29 із 53 пацієнтів у групі з АН та у 13 із 73 пацієнтів у групі, яка не отримувала АН.
Основною знахідкою цього дослідження було те, що АН асоціювався з гіперінсулінемією, резистентністю до інсуліну, підвищеним індексом маси тіла та тенденцією до підвищеного ТГ у дітей із ожирінням. Це може припустити, що АН може бути попередником виявлення метаболічного синдрому у дітей із ожирінням.
У дослідженій когорті 42% дітей з ожирінням мали АН. Тривалість ожиріння, вага при народженні, вік та стать двох груп були подібними. Тому, здається, єдиним фактором прогнозування АН та гіперінсулінізму є тяжкість ожиріння, але не його тривалість, вік чи статус пубертату. Незначна поширеність серед чоловіків спостерігалась у групі АН, про яку раніше не повідомлялося.
Стюарт та ін. Повідомили про поширеність АН у понад 1400 учнів у віці від 10 до 17 років у державній школі, що становить 7% населення, 0,5% - у білих дітей, 5,7% - у іспаномовних та 13,3% серед афроамериканських дітей. Вони повідомили, що 66% підлітків з вагою понад 200% ідеальної маси тіла мали АН. У цьому дослідженні поширеність АН становила 42% серед людей із ожирінням та вагою понад 120% індексу маси тіла. Раніше про цей стан повідомляли у 56% - 92% дітей та підлітків із надмірною вагою, які страждають на цукровий діабет 2 типу.
Ще однією знахідкою у цьому дослідженні була кореляція інсулін-глюкоза натще і після їжі. Глюкоза після їжі корелює з інсуліном після їжі в групі АН та не-АН. Однак глюкоза натще корелює з інсуліном натще лише в групі, яка не є АН, але не в групі АН. Ці висновки демонструють, що резистентність до інсуліну починає проявлятися спочатку в стані голодування, але не в стані після їжі у пацієнтів з АН.
Відповідно до попередніх висновків, наші результати показали, що АН свідчить про чітку кореляцію з наявністю гіперінсулінемії та резистентності до інсуліну у дітей із ожирінням. Інсулінорезистентність відіграє центральну роль у розвитку діабету типу 2. Тому для раннього втручання та профілактики діабету типу 2 важливо виявити дітей із ожирінням з резистентністю до інсуліну. Оскільки кількість дітей та підлітків із діабетом 2 типу у світі важливо виявити дітей, яким загрожує діабет 2 типу та метаболічний синдром, щоб запобігти ускладненню.
АН є корисною клінічною ознакою, яка визначає підгрупу дітей із ожирінням з гіперінсулінемією та резистентністю до інсуліну, ранніми порушеннями метаболічного синдрому та діабетом типу 2. Цікаво дослідити резистентність до інсуліну у пацієнтів з АН та направлення до ендокринології.
?Що ця стаття сприяє дерматологічній практиці?
Acanthosis nigricans є важливим предиктором резистентності до інсуліну у дітей із ожирінням. Здається, єдиним фактором прогнозування АН та гіперінсулінізму є тяжкість ожиріння, але не його тривалість, вік чи статус пубертату. AN визначає підгрупу дітей із ожирінням з гіперінсулінемією та резистентністю до інсуліну, ранніми порушеннями метаболічного синдрому та діабетом 2 типу.
Мультидисциплінарне ведення пацієнтів з АН є важливим, оскільки цей дерматологічний ознака може виявити супутні захворювання та забезпечити їх раннє лікування.
Таблиця 1. Клінічні та біохімічні характеристики в групах AN та non-AN.