Норика Маджиді танцює все життя, але це тягне її до людей, які не можуть рухатися. Він хоче, щоб танці були для них веселими

погляд

Норика Маджиді походить з Братислави. Він танцює все життя. Після закінчення школи народної творчості вона почала танцювати фольклор. Також вона танцювала в університетському ансамблі Ekonóm у Лучніці. Будучи старшокласницею, вона заробляла на життя, керуючи дитячими ансамблями "Гімник" або "Брезован". Врешті-решт, її заманили латиноамериканські танці. Він керує школою танцю "Сальса" Норика "вже сімнадцять років. Вже дев’ять років він організовує повільні танцювальні зали для початківців.

У казці «Імператорський пекар» Ян Веріх сказав пам’ятне речення: «Танець, це естетично керований рух», ви з ним згодні?

Безумовно, так, це чудове визначення. Я давно не чув цього твердження, але, думаю, це цілком правильно. Будь-який приємний рух десь на дискотеці - це танці. Це не повинні бути просто навчені та відрепетировані елементи. Під час танців прекрасно, що він різноманітний, може бути аматорським, професійним або навіть спортивним. У кожному з них є щось своє.

Батьки записують своїх дітей до танцювальних колективів у віці до трьох років. Треба поспішати?

Якщо вони хочуть, щоб дитина танцювала змагально, їм слід починати раніше. Це як топ-гімнастика, тоді дитина повинна починати з чотирьох років, інакше вже пізно. Однак він може також почати вчитися танцювати у віці дванадцяти років, коли йому нецікаво танцювати змагально, він не досягне успіху. Це не трагедія, коли дитина не танцювала з дитинства. Трирічні діти все ще відчувають проблеми з утриманням свого тіла та підтримкою уваги. Спочатку вони вивчають лише деякі основні рухи. Буквально просто крок за кроком і оплески.

Норика Маджиді. Фото N - Романа Гогова

Як батьки можуть дізнатися, що танці підходять для дитини?

Дитина не повідомляє про себе, але якщо батько сприйнятливий і помічає, що йому подобається, дитина підтримає його. Однак марно дарувати дітям спеціальний стиль, це часто трапляється в сім’ях, де якийсь вид танцю є традицією. Наприклад, фольклористи змалку вкладають дітей у народні ансамблі. Дитина повинна спочатку володіти азами, а потім нехай вирішує сама.

Людина, яка успішно уникала цього протягом усього життя, також може навчитися танцювати?

Кожен може навчитися танцювати, вигляд його не повинен бути рівним, але якщо він розважається, це добре. Люди можуть вчитися і в більш пізньому віці, фактично в будь-якому віці. Це зовсім не проблема. Я також знаю людей, які все життя уникали танців, але в більш пізньому віці вони вирішили, що хочуть навчитися танцювати, і зробили це. Не потрібно турбуватися про це.

Ви танцюєте все життя?

Я танцюю з дитинства, спочатку за часів соціалізму в школі народної творчості. Там я отримав основи класики та фізичної підготовки. Під час початкової школи я був у дитячому фольклорному ансамблі «Безачик». Вони мене помітили і дуже скоро перевели до дорослого. Тож у віці дванадцяти років я опинився в університетському ансамблі Ekonóm. Потім з п’ятнадцяти років я танцював у Лучницях.

Але зараз ви робите сальсу.

Так, спочатку я жив у фольклорі. У вісімдесят вісім років ми з Лучницькою виступали на Кубі. Там я мав можливість спостерігати їх домашню вечірку. Це був перший імпульс, але я не думав, що це робить хтось у Словаччині. Лише згодом я дізнався, що тут працює Мігель Мендес, перший засновник латиноамериканської сцени в нашій країні. Він організував вечірку в ПКО. Він був для мене другим поривом, я нарешті почав ходити на його тренування. Пізніше я працював викладачем у його танцювальному колективі Latino Flash.

Ви вже дев’ять років влаштовуєте вечірку, куди можуть прийти новачки і спробувати сальсу.

Наші курси сальси взагалі не нагадують жодного тренінгу. Після курсу всі опануватимуть основні кроки в парах. Чоловіки вчаться вести партнера. Я сам придумав цілу концепцію. Я хотів, щоб це було для людей, які ніколи не танцювали. Це не навчання, це світські вечірки та веселощі. Ніхто не повинен переодягатися у спеціальний одяг, це все розслаблено. Багато цікавості, але з нами ще не траплялося, що нам доводиться відкидати когось біля дверей. З нами у кожного відкриті двері.

Вони допомогли популярності танців і танцювальних реаліті-шоу на телебаченні?

З тих пір, як телебачення транслює реаліті-шоу, в яких виконуються танці, особливо чоловіки стали більше цікавитись танцями. Вони виявили, що вони можуть бути чоловічими, коли танцюють. Немає нічого прекраснішого, ніж коли хлопець набуває впевненості під час танців і може повести за собою свою половинку. Мені ще ніхто не зізнався, що відчуває себе паркетним левом.