Як свідомий батько на межі двох культур

У жовтні ми обговорили духовні та соціальні труднощі інтеграції в HaMoadon. У тривалій розмові з виконавцями та гостями клубу того дня ми поділились своїм досвідом ізраїльської системи освіти, проблемами молодих та великих після алії. Після вдалого вечора ми вирішили вийти в Інтернет і продовжити серію розмов особисто, оскільки тем досить багато. Однак перед тим, як відбудеться перший форум у Facebook, ми познайомимо вас із нашими експертами трохи інакше.

Спочатку ми поговорили з радником з питань освіти Каті Цур.

культур

Коли ви приїхали в країну і яке було перше враження?

Через скільки часу ви відчували себе інтегрованими, ви стали ізраїльтянами?

Я не можу дати точної відповіді. Можливо, це сталося поступово. Той факт, що спочатку я не шукав угорську компанію окремо, я намагався відкрити її для інших культур. У мене були, у мене тут дуже близькі угорські друзі, але той факт, що угорці ніколи не були аспектом нашої дружби.
Я вивчав іврит в університеті і працював майже з першої хвилини. Мені довелося швидко вивчити мову, тому що всі, крім івриту, хотіли говорити зі мною російською, яку я не зовсім розумів. Тож ретроспективно було цікавим досвідом зрозуміти лише кожне друге слово, але цей стан пройшов відносно швидко. На другому курсі коледжу у мене вже була невелика група ізраїльських друзів, вони також прийняли мене, прийняли такою, яка я є. Це також був значний інтеграційний досвід. Я також пам’ятаю, коли почав читати книги івритом. На той час я вже добре розумів газетні новини, думав, що вріжуся в книги. Мені це дуже сподобалось, це був важливий крок, щоб пережити, що я більше не працюю на івриті, я віддаю перевагу читання.

Що викликало у вас найбільші труднощі в інтеграції та чим ви пишаєтесь найбільше?

У Пешті я не думав, що збираюся мити посуд чи чекати. Я пишаюся тим, що змогла створити для себе матеріальну базу на додаток до навчання. Інші взялися за прибирання, але це не була моя область, вони там швидко помахали мені рукою на прощання. Зізнаюся, я не так сильно заперечував.
Я найбільше сумувала за своєю родиною, іноді почувалась самотньою. В університетські роки я літа проводив у Пешті разом із батьками, як і інші мої однокласники летіли додому. За нашою звичкою ми завжди зустрічали повернених в аеропорту, ми не могли легко відірватися від сім'ї знову. Одного року я повернувся першим, ніхто не чекав у Бен-Гуріона. Це був важкий момент.

Як розвивалася ваша кар’єра, ваше сімейне життя?

Я зустрів Дорона, свого чоловіка, у 1996 році. На той час я вже була впевнена, що хочу жити тут. Ми одружилися в 1998 році і народили трьох синів. Надаву сьогодні 19,5 років, Ліору 16,5 років, а Ідану 12 років.
Я працюю в Банку Хапоалім більше 20 років на посаді керівника групи та інвестиційного консультанта. Хоча я все ще банкір, але цього року розпочав нову кар’єру, я також займаюся освітніми консультаціями терапевта.

Я знаю, що ви вже займалися соціальною роботою як банкір, коли і чому ви вирішили взяти освітні консультації?

Наскільки вплив угорської культури та виховання, принесеного з дому, може відчуватися у вашій родині? Використовуйте угорську мову?

Мій чоловік - корінний житель. Ми розмовляємо івритом між собою, але я розмовляю з дітьми з моменту їх народження. Звичайно, вони зазвичай відповідають івритом, і якщо їхній батько з нами, ми всі розмовляємо івритом. Їхня рідна мова - угорська, а наша родина - іврит. Я б скоріше назвав домашню культуру ізраїльською, з деяким угорським відтінком.

З вашого досвіду, насправді є помітні відмінності в освіті між двома країнами?

Я приїхав з Угорщини у віці 19 років, і, як я вже згадував, більшість угорських нігтів друзів виховують своїх дітей у багатьох куточках світу. У ньому ми всі погодились, що існує велика різниця між тим, як нас виховували, і тим, що прийнято сьогодні. Звичайно, різниця поколінь також відіграє важливу роль у цьому, як підтвердили наші ізраїльські друзі. Що я сприймаю у порівнянні з деякими своїми друзями, які залишились в Угорщині, це справді велика різниця в системі освіти, в системі батьківських цінностей та очікувань, пов'язаних з освітою. Етикет - ще один такий наріжний камінь. Мої діти в Ізраїлі кажуть ввічливими, їх вважатимуть банкрутством освіти в Угорщині.

Наскільки важливим є угорське коріння для ваших синів? Їх цікавить угорська культура? Скільки ви могли б передати їм із власного досвіду дитинства?

Я визнаю, що я ізраїльського походження угорського походження, діти почуваються ізраїльтянами, хоча зараз, будучи підлітком, вони в основному зайняті розвитком власних індивідуальних особистостей. Вони люблять їздити до Угорщини зі своїми бабусями та дідусями, їм подобається угорська кухня, але вони вважають за краще бути ізраїльськими, коли наближається їхній військовий час, це ще яскравіше. Коли вони були маленькими, я співав угорською мовою і читав їм історію. Пляма Boci-boci також чудово насвистується нами. Кулінарна книга Томі Лапіда «Паприка» постійно використовується, а суботні ранки зазвичай починаються з млинців. Навіть якщо я не надто втомлений, бо тоді перемагає американська версія млинців, мій 12-річний син Ідан робить це чудово. Однак, коли ми політизуємо вдома, ми говоримо про місцеві неприємності, ми не дивимося угорське телебачення і слухаємо ізраїльську чи американську музику.

Як ваші діти реагують на різницю між цими двома культурами і як ви, хлопці, ладнали з друзями, які відвідували вас як батьків?

Оскільки наша сімейна атмосфера - ізраїльська, діти рідше стикаються з міжкультурними розбіжностями. І я стала тут батьком, навчившись бути ізраїльською мамою зі своїми ізраїльськими дітьми. Мені завжди подобалося мати з нами багато друзів дітей, і я завжди брав участь у батьківських профспілках у школах та дитячих садках, щоб пізнати шкільну систему зсередини, бути її частиною, оскільки я нічого про це не знав, оскільки не знав я тут не виросту.

Чому ви почали спільне консультування з Анною? Що і кому ви можете допомогти?

Будь-хто, хто відчуває труднощі з інтеграцією, хто хоче бути більш свідомим батьком, хто має питання щодо батьківства, ізраїльської системи освіти, може звернутися до нас. Я радий поділитися своїми знаннями в Адлерському інституті та своїм майже 30-річним досвідом роботи в Ізраїлі.

Я також доступний по телефону, електронною поштою та facebook: