отримують

В
В 		В

Мій SciELO

Індивідуальні послуги

Журнал

  • SciELO Analytics
  • Google Scholar H5M5 ()

Стаття

  • Іспанська (pdf)
  • Стаття в XML
  • Посилання на статті
  • Як цитувати цю статтю
  • SciELO Analytics
  • Автоматичний переклад
  • Надішліть статтю електронною поштою

Показники

  • Цитується SciELO
  • Доступ

Пов’язані посилання

  • Процитовано Google
  • Подібне в SciELO
  • Подібне в Google

Поділіться

Лікарняне харчування

версія В онлайновій версії ISSN 1699-5198 версія В друкованій версії ISSN 0212-1611

Nutr. Hosp.В т.18В No4В МадридВ Липень/Серпень 2003 р

Калорійне перевантаження у критичного пацієнта, який отримує парентеральне харчування

* Аптечна служба. ** Служба інтенсивної медицини. Ciutat Sanitgria і University of Bellvitge. LВ´Hospitalet de
Льобрегат. Барселона. Іспанія.

(Nutr Hosp 2003, 18: 199-206)

КАЛОРИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У КРИТИЧНО ХВОРИХ ПАЦІЄНТІВ, ЛІКОВАНИХ РОБИТЕЛЬНИМ ПИТАННЯМ

(Nutr Hosp 2003, 18: 199-206)

Листування: Розер Джувані Ройг.
Аптечна служба.
Ciutat Sanitgria і University of Bellvitge.
Фейкса Лларга, с/н.
08907 LВ´Hospitalet de Llobregat.
Тел: 93 260 75 04 - Факс: 93 260 75 07.
Електронна адреса: [email protected]

Отримано: 20 травня 2002 р.
Прийнято: 30 червня 2002 р.

Вступ

У цій роботі оцінюється ступінь гіперпоживлення, якому піддається критичний пацієнт, який перебуває на лікуванні з ПН у полівалентному відділенні інтенсивної терапії (ВІТ). Для цього спочатку кількісно визначають добову дозу глюкози, ліпідів та азоту відповідно до їх походження (NP, NE, SG та пропофол), а по-друге, оцінюють, чи можуть поживні речовини, які не надходять з NP, призвести до калорійності перевантаження при додаванні до останнього.

Проведено чотиримісячне проспективне дослідження, яке включало пацієнтів, які проходили лікування ПН під час перебування у полівалентному відділенні інтенсивної терапії.

Збір даних

Підраховували дні з NP, NE, SG та пропофолом та знаходили відсоток днів із NE, SG та пропофолом щодо загальної кількості днів із NP.

Розраховували загальну добову норму споживання калорій, тобто суму калорій від NP, NE, SG та пропофолу, виражену в ккал/кг ваги. Подібним чином, індивідуальне споживання калорій обчислювали відповідно до його походження та знаходили внутрішньовенне споживання калорій (IV), тобто суму калорій від NP, SG та пропофолу. Виявлено співвідношення небілкових кілокалорій/г азоту та розраховано добову частку калорій, що вносяться глюкозою, ліпідами та білками.

Статистичний аналіз даних

Отримані дані були стратифіковані шляхом групування днів без NE, днів із NE, днів без пропофолу та днів із пропофолом. Описовий статистичний аналіз змінних, що відповідають кожній підгрупі даних, був проведений за допомогою комп'ютерної програми SPSS. Були знайдені медіана, 25-й та 75-й процентилі (P 25 та P 75), мінімум та максимум кожного розподілу даних.

Оцінка харчових перевантажень

Дні з харчовими перевантаженнями оцінювались з двох точок зору. Спочатку дози глюкози та ліпідів, що вводяться внутрішньовенно, оцінювали щодо рекомендованої добової норми та дози, призначеної у режимі ПН. По-друге, загальну добову норму споживання калорій (внутрішньовенно плюс ентерально) оцінювали щодо рекомендованої величини.

а) Вживання глюкози та ліпідів внутрішньовенним шляхом та дні з харчовими перевантаженнями

Загальну добову дозу глюкози, що вводили внутрішньовенно, оцінювали за порогом метаболізації 4 мг/кг/хв або 5 мг/кг/хв 8. Загальну добову дозу ліпідів, що вводили внутрішньовенно, оцінювали щодо рекомендованої добової дози 1,5 г/кг/добу 9 .

Загальну добову дозу глюкози та ліпідів, що вводили внутрішньовенно, оцінювали щодо дози, призначеної у режимі ПН. Для різниці був прийнятий запас допуску ± 10%. Різниці були стратифіковані за трьома категоріями, меншими за 10%, між ± 10% та більше 10%, які вважалися меншими за директиву NP, що дорівнює нормам NP, або вище, ніж рекомендація NP. Дані про глюкозу аналізували за допомогою таблиці непередбачених ситуацій, порівнюючи дні без НЕ та дні з НЕ. Той самий аналіз проводили для даних ліпідів, порівнюючи дні без пропофолу до днів із пропофолом. Дні з гіпокалорійними препаратами були виключені з аналізу, оскільки вони не містять ліпідів.

б) Загальне споживання калорій та дні з харчовими перевантаженнями

Загальну добову норму споживання калорій (внутрішньовенно плюс ентерально) оцінювали щодо рекомендованого добового значення, встановленого на рівні 25-35 ккал/кг ваги 1, 3, 4, 10. Дні без СЕ порівнювали з днями із СВ.

Частка калорій, що вносяться глюкозою, ліпідами та білками, оцінювали з урахуванням теоретичних значень, встановлених у 30-70% для глюкози, 20-50% для ліпідів та 15-20% для білків. Аналогічно оцінювали співвідношення небілкових кілокалорій на грам азоту щодо рекомендованого значення 100-150 ккал/г азоту 1, 3. Дні без СЕ порівнювали з днями із СВ.

Вивчено 30 пацієнтів на загальну кількість 488 днів лікування ПН.

Калорійність джерел відрізняється від NP

а) Глюкозна сироватка (SG). 94,7% днів вводили з НП (462 з 488). 92,2% днів використовували виключно SG 5% (426 з 462), тоді як решту днів SG 5% вводили в поєднанні з SG 10% (4,3%), або SG 5% у поєднанні з SG20% (2,2%).

б) Ентеральне харчування (НЕ). 22,3% днів вводили з НП (109 із 488); 94,6% вищезазначених днів вводили одночасно SG 5%.

в) Пропофол. Ліпіди з пропофолу вводили 11,5% днів (56 з 488). Середня тривалість одночасного лікування пропофолом та НП становила 3 ​​дні (від 1 до 9). Середня тривалість лікування ПН становила 14 днів (від 6 до 30).

Добова доза глюкози, ліпідів та азоту

Щоденна доза введеної глюкози детально описана в таблицях Ia (дні без NE) та Ib (дні з NE). Добова доза введеного ліпіду представлена ​​в таблицях IIa (дні без пропофолу) та IIb (дні з пропофолом). Щоденна доза введеного азоту детально описана в таблицях IIIa (дні без NE) та IIIb (дні з NE). Загальний внутрішньовенний внесок та індивідуальний внесок відповідно до його походження детально описані. Фігури 1 і 2 ілюструють споживання глюкози та ліпідів, виражене в г/день, відповідно.


Споживання глюкози від СГ було подібним у дні без НЕ та дні з НЕ, складаючи 12,9% та 14,3% від загальної дози глюкози, що вводиться внутрішньовенно (Таблиці Ia та Ib).

Щоденне споживання калорій

Щоденне споживання калорій та співвідношення небілкової ккал/г азоту детально викладено в таблицях IVa (дні без NE) та IVb (дні з NE) та проілюстровано на малюнку 3. Щоденна частка калорій з глюкози, ліпідів та білка проілюстровано на малюнку 4, значення були подібними в дні без NE (таблиця Va) та дні з NE (таблиця Vb).


Обсяг введеного та підготовленого ПН

Обсяги підготовленого та введеного NP описані в таблицях VIa (дні без NE) та VIb (дні з NE). У дні з NE, відсоток не введених PN був вищим, ніж у дні без NE (11,8% проти 3,5%).


Дні з харчовими перевантаженнями

в) Вживання глюкози та ліпідів внутрішньовенним шляхом та дні з харчовими перевантаженнями

Загальна доза глюкози, введена внутрішньовенно, перевищила поріг метаболізації, встановлений у 4 мг/кг/хв, 1,8% днів без НЕ та 1% днів з НЕ. Якщо титрування проводять відносно значення 5 мг/кг/хв, цей поріг не був перевищений жодного дня.

Загальна внутрішньовенна доза ліпідів перевищувала рекомендовану добову величину на 23,2% днів з пропофолом (13 з 56) та 3,7% днів без пропофолу (16 з 432).

Загальна доза внутрішньовенно введеної глюкози перевищувала дозу, призначену в режимі ПН, на 39,6% днів без НЕ та 28,2% днів з НЕ (таблиця VIIa). Загальна доза ліпідів, що вводили внутрішньовенно, перевищувала дозу, призначену в режимі ПН, на 41% днів із пропофолом (16 з 39) (таблиця VIIb).


б) Загальне споживання калорій та дні з калорійним перевантаженням

Загальна добова калорійність, тобто сума калорій, що забезпечуються NP, SG, NE та пропофолом, перевищувала рекомендовану норму в 46,8% днів із NE та 5% днів без NE (таблиця VIII).

Загалом, загальні добові дози поживних речовин, що вводяться внутрішньовенно, не перевищують рекомендованих добових показників, за винятком 23,2% днів при супутньому лікуванні ПН плюс пропофол, коли загальна доза ліпідів перевищує рекомендовану добову величину, що може збільшити ризик виникнення ускладнень, спричинених перевантаженням ліпідів 17-19. Тепер слід врахувати, що в нашому дослідженні тривалість одночасного лікування НП та пропофолом була дуже короткою.

Якщо ми вважаємо, що рекомендації щодо ПН відображають фактичні харчові потреби кожного пацієнта, це теоретичне значення не слід перевищувати. У цій роботі спостерігається, що на щоденній практиці глюкоза із сироватки глюкози та ліпіди з пропофолу не відхиляються від встановленого режиму НП, оскільки як загальна доза глюкози (NP плюс SG), так і ліпід (пропофол плюс NP), що вводяться внутрішньовенно перевищує цю закономірність у значній частині досліджуваних днів.

Коли щоденні дози введених поживних речовин перетворюються на калорії, а загальна кількість калорій обчислюється, тобто сума калорій, що вводяться внутрішньовенно (NP, SG або пропофол), плюс калорії, що вводяться ентерально, більшу частину днів при одночасному лікуванні з NP і NE рекомендоване значення перевищено. У дні, що страждають на НЕ, спостерігається тенденція до зменшення обсягу введеного ПН, але цього недостатньо, щоб підтримувати споживання калорій у межах рекомендованих значень. Крім того, слід зазначити, що в дні, що страждають на НЕ, вводять ту саму частку глюкози із СГ, що й на дні без НЕ (14,3% проти 12,9%). Інші автори отримали подібні дані, хоча відмінності в дизайні дослідження заважають робити порівняння 3, 4. І навпаки, гіпотрофія частішає в дні, коли застосовується лише НП. Однак у всіх випадках пропорція калорій, що забезпечуються глюкозою, ліпідами та білками, а також співвідношення небілкових кілокалорій/г азоту розглядаються відповідно до існуючих рекомендацій.

На закінчення, ліпід, що міститься в препаратах пропофолу, може призвести до перевантаження ліпідів при додаванні до NP. Поживні речовини, що надходять від NE, SG та пропофолу, звичайно не знижуються з PN, таким чином виявляючи тенденцію до надмірного харчування критичного пацієнта, особливо в дні, коли одночасно лікують PN і NE.

Список літератури

1. Webster NR and Galley HF: Харчування у важкохворого пацієнта. J R Coll Surg Edinb, 2000, 45: 373-379. [Посилання]

2. Klein CJ, Stanek GS та Wiles CE: Перегодовування макроелементами важкохворих дорослих: метаболічні ускладнення. J Am Diet Assoc, 1998, 98: 795-806. [Посилання]

3. Марінос Е: Зміна концепції потреб у поживних речовинах при хворобах: наслідки для штучної підтримки харчування. The Lancet, 1995, 345: 1279-1284. [Посилання]

4. Cerra FB та ін.: Прикладне харчування у пацієнтів реанімації. Консенсусна заява Американського коледжу лікарів з грудної клітки. Скриня, 1997, 111: 769-778. [Посилання]

5. Chan S, McCowen KC та Blackburn GL: Управління харчуванням у реанімації. Скриня, 1999, 115: 145S-148S. [Посилання]

6. Blesa AL, Salaverrá I, Prado LM, Simón MJ, Reta O та Ramos J: Аудит штучного харчування у відділенні інтенсивної терапії. Nutr Hosp, 2001, 16: 46-54. [Посилання]

7. Кухня P і Forbes A: Внутрішньовенне харчування при критичній хворобі. Curr Opin Gastroenterol, 2001, 17: 150-153. [Посилання]

8. Frankel WL, Evans NJ і Rombeau JL: Наукове парентеральне харчування у важкохворих пацієнтів. У: Rombeau JL, Caldwell HD (ред.): Клінічне харчування: парентеральне харчування. 2ВЄ вид. В.Б. Сондерс, компанія, Філадельфія, 1993: 597-616. [Посилання]

9. Conejero R, Garcáa de Lorenzo A, Acosta J, LÃpez J і Serralta MJ: Седація в реанімації: порівняння концентрацій пропофолу на рівні 1% і 2%. Інтенсивна медицина, 1999, 23: 114-119. [Посилання]

10. Рада директорів ASPEN та робоча група з клінічних рекомендацій. Вказівки щодо використання парентерального та ентерального харчування у дорослих та педіатричних пацієнтів. JPEN J Parenter Enteral Nutr, 2002, 26 (Suppl): 1SA-138SA. [Посилання]

11. Heyland DK, MacDonald S, Keefe L і Drover JW: Загальне парентеральне харчування у важкохворих. ДЖАМА, 1998, 280: 2013-2019. [Посилання]

12. Бірмінгем CL: The lancet, 1999, 353: 1116-1117. [Посилання]

13. Jeejeebhoy К.Н .: Ентеральне і парентеральне харчування: підхід, що базується на фактах. Proc Nutr Soc, 2001, 60: 399-402. [Посилання]

14. Гейленд Д.К .: Парентеральне харчування у важкохворих: більше шкоди, ніж користі. Proc Nutr Soc, 2000, 59: 457-466. [Посилання]

15. Бергер М.М., Хіолеро Р.Л., Паннатьє А, Кайо МЦ та Таппі Л: 10-річне дослідження харчової підтримки в хірургічній реанімації: 1986-1995 рр. Харчування, 1997, 13: 870-877. [Посилання]

16. Jeejeebhoy К.Н .: Загальне парентеральне харчування: зілля чи отрута? Am J Clin Nutr, 2001, 74: 160-163. [Посилання]

17. Lowrey TS, Dunlap AW, Brown RO, Dickerson RN і Kudsk KA: Фармакологічний вплив на підтримуючу дієтичну терапію: використання пропофолу у пацієнта, який отримує комбіновану підтримку ентерального та парентерального харчування. Nutr Clin Pract, 1996, 11: 147-149. [Посилання]

18. Roth MS, Martin AB і Katz JA: Харчові наслідки тривалого вживання пропофолу. Am J Health Syst Pharm, 1997, 54: 694-695. [Посилання]

19. Mateu J та Barrachina F: Інфузія пропофолу та харчова підтримка. Am J Health Syst Pharm, 1997, 54: 2515-2516. [Посилання]

В Весь вміст цього журналу, крім випадків, коли він ідентифікований, перебуває під ліцензією Creative Commons