Згідно з дослідженням групи HAPO, опублікованим сьогодні в The New England Journal of Medicine, існує прямий зв’язок між рівнем глюкози в плазмі крові та збільшенням маси тіла при народженні та вмістом С-пептиду в сироватці крові в пуповинній крові.

гіперглікемія

Вага при народженні, рівень С-пептиду в пуповинній крові, частота кесаревих розтинів та епізоди новонародженої гіпоглікемії змінюються прямо пропорційно рівню глюкози у матері після проведення перорального тесту на толерантність до глюкози. Після нічного голодування, через годину та о дві години.

Це головний висновок, до якого дійшли члени Кооперативної дослідницької групи з питань гіперглікемії та несприятливих наслідків вагітності (HAPO), дослідження якої опубліковане сьогодні в The New England Journal of Medicine.

Для дослідження, проведеного Бойдом Мецгером з Північно-Західного університету в Чикаго, 25 505 вагітних жінок з дев'яти країн пройшли пероральний тест на толерантність до глюкози між 24 та 32 тижнями вагітності. Дані засліплювали, якщо базальний рівень глюкози в плазмі становив 105 мг на децилітр або менше, або якщо рівень глюкози в плазмі крові за дві години становив 200 мг на децилітр або менше.

Первинні результати розраховували за такими параметрами, як вага понад 90-й процентиль, первинне розродження шляхом кесаревого розтину, клінічно діагностована гіпоглікемія новонароджених та рівень С-пептиду в сироватці крові в пуповинній крові вище 90-го процентиля.

Вторинні результати базувались на тому, чи відбулися пологи до гестації 37 тижнів, дистоція плеча, родова травма, потреба в інтенсивній терапії новонароджених, гіпербілірубінемія та гестоз.

Для 23 316 учасників із сліпими даними ми розрахували скориговані коефіцієнти шансів для ускладнень вагітності, пов’язаних із підвищенням рівня глюкози в плазмі крові на одну годину та дві години на 1 SD (стандартне відхилення). Дослідження не визначило очевидних порогових значень, при яких ризик зростав.

Однак спостерігались значні асоціації щодо вторинних результатів, хоча вони, як правило, були слабшими. На закінчення результати показують, що існує сильний і постійний взаємозв'язок між рівнем глюкози в плазмі (високим, хоча завжди нижчим за той, що визначає діагноз діабету) та збільшенням маси тіла при народженні та рівнями С-пептиду в сироватці крові в пуповинній крові.

(N Engl J Med 2008; 358: 1.991-2.002).

Метформін та сезонний діабет
За даними дослідження, проведеного в муніципальній лікарні Окленда (США), опублікованому сьогодні в NEJM, серед жінок із гестаційним діабетом використання метформіну (самостійно або з інсуліном) не пов'язане зі збільшенням перинатальних ускладнень. У дослідженні під керівництвом Джанет А. Роуен 751 жінці з гестаційним діабетом було випадково призначено отримувати метформін або інсулін.

Первинні результати вимірювали за такими параметрами, як гіпоглікемія новонароджених, респіраторний дистрес, потреба у фототерапії, родова травма, показник менше 7 за тестом Апгара через п’ять хвилин або недоношеність. Вторинні результати визначали за допомогою антропометричних вимірювань новонароджених, контролю рівня глікемії у матері, гіпертонічних ускладнень у матерів, толерантності до глюкози після пологів та прийняття лікування.

У первинному та вторинному результатах між двома групами не було суттєвих відмінностей, а також серйозних побічних ефектів при застосуванні метформіну.