Кілька прикладів, які дозволять припустити, чи може перебування в ресторані стати переживанням чи, якщо ви не підете, катастрофою.
Візьміть ноги на плечі
- коли вони не можуть пояснити, чому кілька столиків збоку називають зонами для некурців
- коли офіціант прибирає скатертини, змітаючи сміття на землю
- коли у нього вже є жувальна гумка, "правильно прикріплена до ясен"
- коли на туалетах висить табличка: "Використовуй щітку одну за одною!"
- коли офіціант з недовірою вимірює вас: "Ця риба буде дорогою!" (Більшість не може тактовно вказати на вищу ціну їжі)
- коли персонал шепоче, що куди ще покласти шоколадний террин
- коли вони можуть запропонувати високий стілець лише маленьким дітям
- коли вони відповідають вам під час другого прийому їжі: "Як я можу знати, що він містить?"
- коли пік курячої кулінарної творчості королівський, зрозумійте груди з персиком
- коли вам доводиться самостійно заходити в меню або запитувати офіціантів про дату їх прибуття та виїзду
- коли ви струшуєте щорічний пил зі штучної герані
- коли ви бачите на кожному столі обов’язковий словацький гарнір з капусти, моркви, огірків та перцю.
- коли ви читаєте в меню: Гордон Блю. Вибачте, я беру це назад, вам не слід їсти там, де в Словаччині.
Сиди тихо
- коли офіціант також вітає вашого малюка
- якщо він скаже вам, що він тут лише бригадує, але неодмінно спробує
- коли він переконається, що ви не шукаєте туалетів півгодини
- коли він хвалить своїх колег на кухні
- коли він готовий засвітити в залі на 50 людей, лише щоб ніщо в ресторані не залишалося в таємниці
- коли він сам приносить вам винну картку
- коли він каже, що власник закладу цікавиться думкою гостей, і він буде їх інтерпретувати. Вірте чи ні, але таких ресторанів у Словаччині все більше і більше.
Текст: Соня Гудекова за правду
Фото: ГОЛОВНИК