табл 50х100 мг
Зміст короткого опису характеристик (SPC)
ЗАТВЕРДЖЕНИЙ ТЕКСТ ДЛЯ РІШЕННЯ ЗМІНИ В РЕЄСТРАЦІЇ, ев. ні .: 2011/04631,2012/00301, 2012/03579, 2012/05751
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Лепонекс може викликати агранулоцитоз. Його використання має бути обмеженим
для пацієнтів:
з шизофренією, що не реагує, або непереносимістю звичайних антипсихотичних засобів, або з шизофренією або шизоафективним розладом із загрозою повторної суїцидальної поведінки (див. розділ 4.1),
які мають нормальний рівень лейкоцитів на початку лікування ≥3,5х10 9 / л та абсолютна кількість нейтрофілів (APC) ≥2,0х10 9 / л),
і для яких можна проводити наступні періодичні показники лейкоцитів та абсолютних нейтрофілів: щотижня протягом перших 18 тижнів лікування, а потім принаймні кожні 4 тижні протягом усього лікування. Перевірки необхідно продовжувати протягом усього лікування та протягом 4 тижнів після повного припинення прийому Лепонексу (див. Розділ 4.4).
Лікар, що призначає лікар, повинен повністю дотримуватися необхідних заходів безпеки. На кожному огляді пацієнтові, який отримує Лепонекс, слід нагадувати негайно звернутися до свого лікаря у разі зараження. Особливу увагу слід приділити грипоподібним симптомам, таким як лихоманка або біль у горлі, а також іншим ознакам інфекції, які можуть свідчити про нейтропенію (див. Розділ 4.4).
Лепонекс слід вводити під суворим наглядом лікаря відповідно до офіційних рекомендацій (див. Розділ 4.4).
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожна таблетка містить 25 мг або 100 мг клозапіну.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Лепонекс 25 мг: жовті круглі таблетки з L/O та рядковою лінією на одному боці та SANDOZ з іншого.
Лепонекс 100 мг: жовті круглі таблетки із Z/A та рядковою лінією з одного боку та SANDOZ з іншого.
Таблетку можна розділити на рівні дози.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Шизофренія, резистентна до лікування
Лепонекс показаний пацієнтам із стійкою до лікування шизофренією, тобто у пацієнтів із шизофренією, які не реагували на класичні антипсихотичні препарати або не переносили їх.
Нездатність відповісти визначається як відсутність задовільного клінічного поліпшення, незважаючи на використання відповідних доз щонайменше двох антипсихотиків, виставлених на ринок, призначених протягом розумного періоду часу.
Непереносимість визначається як нездатність досягти адекватної клінічної користі за допомогою класичних антипсихотиків для важких та невиліковних неврологічних побічних реакцій (екстрапірамідні побічні реакції або пізня дискінезія).
Ризик повторної суїцидальної поведінки
Лепонекс призначений для зниження ризику повторної суїцидальної поведінки у пацієнтів із шизофренією або шизоафективним розладом, які, як очікується, мають хронічний ризик повторної суїцидальної поведінки на основі анамнезу та недавнього клінічного стану. Суїцидальна поведінка відноситься до поведінки пацієнта, яка ставить його перед високим ризиком смерті.
Психоз під час хвороби Паркінсона
Лепонекс призначається при психотичних розладах, які виникають під час хвороби Паркінсона, у випадках невдалого стандартного лікування.
Невдача стандартного лікування визначається як відмова від психотичних симптомів та/або початок функціонально неприйнятного рухового порушення, яке виникає після наступних заходів:
припинення прийому антихолінергічних засобів, включаючи трициклічні антидепресанти
спроба зменшити дозу антипаркінсонічних препаратів з дофамінергічним ефектом
4.2 Дозування та спосіб введення
Дозу слід регулювати індивідуально. Для кожного пацієнта слід застосовувати найнижчу ефективну дозу. Необхідні ретельні режими титрування та розподілу доз, щоб мінімізувати ризик гіпотонії, судом та седативного ефекту.
Початок лікування Лепонексом слід обмежити пацієнтам із ЛШД ≥ 3,5x10 9/л та APC ≥ 2,0x10 9/л та у межах норми нормальних значень.
Коригування дози показано пацієнтам, які також отримують лікарські засоби з фармакокінетичними взаємодіями з клозапіном, наприклад бензодіазепіни або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (див. розділ 4.5).
Лепонекс дається всередину.
Перехід від попереднього антипсихотичного лікування до Лепонексу
Зазвичай не рекомендується застосовувати Лепонекс у поєднанні з іншими нейролептиками.
Якщо лікування Лепонексом слід розпочинати у пацієнта, який перорально отримує нейролептики, рекомендується зменшити або припинити дозу інших антипсихотиків шляхом поступового зменшення дози. На основі клінічного стану лікар, який призначає лікар, повинен оцінити, чи слід припиняти лікування іншими антипсихотиками до початку терапії Лепонексом.
Лікування стійкої до лікування шизофренії
Лікування лепонексом слід розпочинати з 12,5 мг (половина таблетки по 25 мг) один або два рази в перший день, потім однією або двома таблетками по 25 мг у другий день. При хорошій переносимості добову дозу можна повільно збільшувати на 25–50 мг, щоб досягти дози до 300 мг/добу протягом 2–3 тижнів. Пізніше, за необхідності, добову дозу можна ще збільшити на 50 мг до 100 мг з інтервалом у півтижня або краще щотижня.
Діапазон терапевтичних доз
У більшості пацієнтів антипсихотичний ефект можна очікувати при дозах від 300 до 450 мг/добу, що вводяться розділеними дозами. Деяких пацієнтів можна лікувати меншими дозами, але деяким потрібні дози до 600 мг/добу. Загальну добову дозу можна розділити нерівномірно, з більшою піддозою перед сном.
Для досягнення повного терапевтичного ефекту у невеликої кількості пацієнтів можуть знадобитися більш високі дози. У таких випадках після ретельного обговорення допустимо обережне збільшення дози (не більше 100 мг) до 900 мг/добу. Однак слід враховувати можливість посилення побічних реакцій (особливо епілептичних нападів) при дозах, що перевищують 450 мг/добу.
Після досягнення максимального терапевтичного ефекту багато пацієнтів можна ефективно підтримувати при менших дозах. Тому рекомендується ретельне титрування доз вниз. Лікування має тривати щонайменше 6 місяців. Якщо добова доза не перевищує 200 мг, може бути доцільним вводити її один раз на день ввечері.
У разі запланованого припинення прийому Лепонексу рекомендується поступово зменшувати дозу протягом 1-2 тижнів. Якщо лікування потрібно різко припинити (наприклад, при лейкопенії), слід ретельно спостерігати за пацієнтом на предмет рецидивів психотичних та холінергічних симптомів відміни (див. Розділ 4.4).
Повторне початок лікування
У пацієнтів більше ніж через 2 дні після останньої дози Лепонексу лікування слід розпочати з 12,5 мг (половина таблетки по 25 мг), що дається один або два рази в перший день. Якщо ця доза добре переноситься, дозу можна титрувати до терапевтичного рівня швидше, ніж рекомендовано на початку лікування. Однак у пацієнта, який раніше зазнав зупинки дихання або серця після первинного введення (див. Розділ 4.4), але у якого дозу згодом було титрувано до терапевтичної дози, слід дотримуватися особливої обережності при повторному титруванні.
Зниження ризику суїцидальної поведінки при шизофренії та шизоафективних розладах
Рекомендації щодо дозування та спосіб введення, описані у розділі 4.2 вище щодо застосування Лепонексу пацієнтам із стійкою до лікування шизофренією, також слід дотримуватися при лікуванні пацієнтів із шизофренією або шизоафективним розладом із загрозою повторної суїцидальної поведінки.
Для підтримання зниженого ризику суїцидальної поведінки рекомендується лікування лепонексом щонайменше 2 роки. Рекомендується переоцінювати ризик суїцидальної поведінки пацієнта через два роки лікування, а потім регулярно переглядати рішення про продовження лікування Лепонексом на основі ретельної оцінки суїцидального ризику пацієнта під час лікування.
Психотичні розлади, що виникають під час хвороби Паркінсона у випадках провалу стандартного лікування
Початкова доза не повинна перевищувати 12,5 мг/добу (половина таблетки по 25 мг) і приймається ввечері. Згодом дозу слід збільшити на 12,5 мг, максимум із двома збільшеннями на тиждень, до максимум 50 мг, дозу якої неможливо досягти до кінця другого тижня. Загальну добову дозу слід, якщо це можливо, вводити одноразово ввечері.
Діапазон терапевтичних доз
Середня ефективна доза зазвичай становить від 25 до 37,5 мг/добу. Якщо принаймні один тиждень лікування 50 мг не викликає задовільної терапевтичної відповіді, дозу можна обережно збільшити на 12,5 мг/тиждень.
Дозу 50 мг/добу слід перевищувати лише у виняткових випадках, а максимальну дозу 100 мг/добу ніколи не перевищувати.
Підвищення дози слід обмежити або відкласти, якщо виникає ортостатична гіпотензія, помітне послаблення або плутанина. Під час перших тижнів лікування слід контролювати артеріальний тиск.
Якщо повна ремісія психотичних симптомів була досягнута протягом принаймні 2 тижнів, доза антипаркінсонічних препаратів може бути збільшена, якщо це необхідно, через руховий статус. Якщо це призводить до рецидиву психотичних симптомів, дозу Лепонексу можна збільшити на 12,5 мг/тиждень до максимум 100 мг/добу, приймаючи за один або два прийоми (див. Вище).
В кінці лікування рекомендується поступове зменшення дози на 12,5 мг протягом принаймні одного тижня (бажано двох тижнів).
Лікування необхідно негайно припинити у разі нейтропенії або агранулоцитозу, як описано у розділі 4.4. У цьому випадку важливо уважно стежити за пацієнтом психіатрично, оскільки симптоми можуть швидко повернутися.
Особливі популяції
Пацієнтам із серцевими розладами (попередження: важкі порушення серцевої діяльності протипоказані) слід отримувати початкову дозу 12,5 мг за раз у перший день, після чого дозу слід збільшувати повільно та невеликими кроками.
Порушення функції нирок
Пацієнти з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня повинні отримувати початкову дозу 12,5 мг за раз у перший день, після чого дозу слід збільшувати повільно та невеликими кроками.
Порушення функції печінки
Лепонекс слід застосовувати з обережністю та регулярним контролем показників функції печінки у пацієнтів із порушеннями функції печінки (див. Розділ 4.4).
Діти та підлітки
Педіатричних досліджень не проводилось. Безпека та ефективність препарату Лепонекс у дітей та підлітків не встановлені.
Пацієнти віком від 60 років
У пацієнтів у віці 60 роківі більше рекомендується розпочинати лікування з особливо низької дози (12,5 мг один раз у перший день) та обмежити подальше збільшення дози до 25 мг/добу.
4.3 Протипоказання
Відома гіперчутливість до клозапіну або будь-якої допоміжної речовини Лепонексу.
Пацієнти, які не можуть регулярно проводити аналізи крові.
Токсична або ідіосинкратична гранулоцитопенія/агранулоцитоз в анамнезі (за винятком індукованої хіміотерапією гранулоцитопенії/агранулоцитозу).
Порушення функції кісткового мозку.
Недостатньо керована епілепсія.
Алкогольні та інші токсичні психози, наркотична інтоксикація, коматозні стани.
Колапс кровообігу та/або депресія ЦНС з будь-якої причини.
Важкі захворювання нирок або серця (наприклад, міокардит).
Активне захворювання печінки, пов’язане з нудотою, анорексією або жовтяницею; прогресуючі захворювання печінки, печінкова недостатність.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Особливі запобіжні заходи
Оскільки Лепонекс асоціюється з агранулоцитозом, наступні запобіжні заходи є обов’язковими:
Ліки, які, як відомо, мають помітну здатність пригнічувати функцію кісткового мозку, не слід застосовувати одночасно з Лепонексом. Крім того, слід уникати одночасного використання депо-антипсихотиків тривалої дії, оскільки ці препарати, які можуть бути потенційно мієлосупресивними, не можуть бути швидко виведені з організму в ситуаціях, коли це може знадобитися, наприклад при гранулоцитопенії.
Пацієнтів з первинною хворобою кісткового мозку в анамнезі можна лікувати лише в тому випадку, якщо користь перевищує ризик. Перш ніж отримувати Лепонекс, їх стан повинен бути ретельно перевірений гематологом.
Пацієнтам із низьким рівнем LVC, спричиненим доброякісною етнічною нейтропенією, слід надавати особливу обережність, а Лепонексу - лише за згодою гематолога.
Лепонекс слід випускати під суворим контролем відповідно до офіційних рекомендацій.
Моніторинг кількості лейкоцитів (LKC) та абсолютного числа нейтрофілів (APN)
Протягом 10 днів до початку терапії препаратом Лепонекс слід проводити підрахунок лейкоцитів (ЛКК) та диференціальний аналіз крові, щоб гарантувати, що лише пацієнти з нормальним рівнем лейкоцитів (≥ 3,5x10 9/л) та абсолютним рівнем нейтрофілів (APN) отримують Лепонекс. ≥ 2,0 x10 9/л). Після початку лікування Лепонексом кількість ЛШ та АПН слід регулярно перевіряти та контролювати щотижня протягом 18 тижнів, а потім принаймні кожні 4 тижні протягом усього лікування та чотири тижні після повного припинення прийому Лепонексу.
Лікар, що призначає препарат, повинен повністю дотримуватися необхідних інструкцій з безпеки. Під час кожного огляду пацієнтові слід нагадувати негайно зв’язатися з лікуючим лікарем, якщо трапиться якась інфекція. Особливу увагу слід приділити грипоподібним симптомам, таким як лихоманка, біль у горлі або інші ознаки інфекції, які можуть свідчити про неотропенію. Якщо з’являються будь-які ознаки або симптоми інфекції, слід негайно провести диференціальний аналіз крові.
Низька кількість LKC та/або APN
Якщо протягом перших 18 тижнів лікування Лепонексом, кількість ЛШ зменшується до між 3,5х10 9 / л a 3,0x10 9 / л та/або APN до значення між 2,0х10 9 / л a 1,5х10 9 / л, гематологічні дослідження слід проводити принаймні двічі на тиждень.
Після 18 тижнів лікування Лепонексом слід проводити гематологічні дослідження принаймні два рази на тиждень, якщо кількість ЛКВ зменшується до 3,0x10 9 / л a 2,5x10 9 / л та/або APN до значення між 1,5х10 9 / л a 1,0х10 9 / л.
Крім того, якщо виявлено, що під час лікування Лепонексом кількість ЛВК значно зменшується від вихідного рівня, кількість ЛКВ слід повторити та провести диференціальний аналіз крові. Значне зменшення визначається як одноразове зменшення кількості LKC на 3,0x10 9 / л або більше, або сукупне зменшення 3,0x10 9 / л або більше через три тижні.
Лікування Лепонексом слід негайно припинити, якщо кількість ЛВК менше 3,0x10 9 / л або APN менше ніж 1,5х10 9 / л протягом перших 18 тижнів лікування, або якщо кількість ЛШ менше, ніж 2,5x10 9 / л або APN менше ніж 1,0х10 9 / л після перших 18 тижнів лікування. Потім слід проводити обстеження кількості СРС та диференціального аналізу крові щодня, а пацієнта слід ретельно контролювати на наявність будь-яких грипоподібних симптомів або інших ознак, що свідчать про інфекцію. Після відміни препарату Лепонекс потрібні гематологічні дослідження до гематологічного відновлення.
Якщо препарат Лепонекс припинено, а кількість LKC ще зменшується нижче 2,0х10 9 / л та/або APN під 1,0х10 9 / л, лікування цього стану повинен проводити досвідчений гематолог. Якщо це можливо, пацієнта слід скерувати до гематологічного відділення, де може знадобитися захисна ізоляція та введення ГМ-КСФ (фактор, що стимулює колонію гранулоцитів-макрофагів) або Г-КСФ (фактор, що стимулює колонії гранулоцитів). Рекомендується припинити колонієстимулюючі фактори, коли кількість нейтрофілів підвищується вище 1,0х10 9 / л.
Лепонекс не слід повторно вводити пацієнтам, які припинили прийом Лепонексу через брак лейкоцитів (див. Вище).
Рекомендується підтверджувати гематологічні показники шляхом проведення двох аналізів крові протягом двох днів поспіль. Однак прийом Лепонексу слід припинити після першого обстеження.
Таблиця 1 Моніторинг крові протягом перших 18 тижнів лікування Лепонексом