• ПРОПУСКАТИ ЦЕ МЕНЮ
  • ДІЯ ТА МЕХАНІЗМ
  • ФАРМАКОКІНЕТИКА
  • ПОКАЗАННЯ
  • ПОЗОЛОГІЯ
  • ПРОТИПОКАЗАННЯ ТА ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
  • ВЗАЄМОДІЇ ТА АНАЛІТИЧНІ ВМІСТИ
  • ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ
  • СПЕЦІАЛЬНІ ПОПЕРЕДЖЕННЯ
  • ПЕРЕДОЗИРУЙТЕ
  • ВАГІТНІСТЬ
  • МЕДИЧНІ МАТИ
  • ВИКОРИСТАННЯ У ДІТЕЙ
  • ВИКОРИСТАННЯ ПОЗАХІДНО

ДІЯ ТА МЕХАНІЗМ

ФАРМАКОКІНЕТИКА

- Поглинання: його біодоступність становить щонайменше 80% (час, необхідний для досягнення максимальної концентрації (Tmax) = 1-2 години). Концентрації в стаціонарному стані становлять від 18,3 до 100 нг/мл при дозах від 1,5 до 10 мг/добу.

лист

- Розподіл: Ступінь зв'язування з білками плазми становить 70-80%.

- Виведення: Як і інші бензодіазепіни, він, схоже, проникає через плаценту і виводиться з грудним молоком. Він метаболізується в печінці, утворюючи альфа-гідроксиальпразолам (активний, але незначний внесок у фармакологічну дію) та бензофенон (неактивний). Концентрація обох метаболітів у плазмі дуже низька, і період їх напіввиведення подібний до рівня альпразоламу. Алпразолам виводиться із сечею, 80% у метаболізованій формі. Період напіввиведення його становить 12-15 год, у алкоголіків з печінковою недостатністю 19,7 год, у людей із ожирінням (21,8 год).

ПОКАЗАННЯ

- [ТРИВОГА]: лікування генералізованих тривожних розладів.

- [БОЛЮТЬ З АГОРАФОБІЄЮ] або [ГНІТ БЕЗ АГОРАФОБІЇ]: лікування. Бензодіазепіни призначені лише для лікування інтенсивного розладу, який обмежує активність пацієнта або піддає його значній стресовій ситуації.

ПОЗОЛОГІЯ

- Тривалість лікування: лікування повинно бути якомога коротшим, як правило, воно не повинно перевищувати 8-12 тижнів, включаючи період відміни препарату. У деяких випадках після оцінки стану пацієнта може знадобитися продовження лікування. Лікування тривожних розладів має загальну тривалість 6 місяців.

- Призупинення лікування: У пацієнтів, які отримували лікування протягом двох або більше тижнів безперервно, призупинення лікування слід проводити поступово. Рекомендується, щоб добова доза зменшувалась не більше 0,5 мг кожні 3 дні. Однак деяким пацієнтам може знадобитися повільніше зменшення. Зауважте, що часто, коли терапія відміняється при панічних розладах, симптоми, пов’язані з повторенням панічних атак, нагадують симптоми відміни.

ПРОТИПОКАЗАННЯ ТА ЗАСТЕРЕЖЕННЯ

- [АЛЕРГІЯ НА БЕНЗОДІАЗЕПІНИ].

- [MYASTENIA GRAVE]: міорелаксантна активність бензодіазепінів може призвести до погіршення захворювання із збільшенням м’язової втоми.

- [РЕЗИНАРОВА НЕДОСТАТНІСТЬ] важкий: його міорелаксантний ефект може посилити пригнічення дихання.

- [ГЛАВКОМА ВУЖКОГО КУТА]: Можливий антихолінергічний ефект бензодіазепіну може підвищувати внутрішньоочний тиск і посилювати захворювання.

- [АПНЕЯ СОНУ]: існує небезпека загострення.

- [ГЕПАТИЧНА НЕДОСТАТНІСТЬ] важка, через пов'язаний з цим ризик енцефалопатії.

- [ГОСТРЕ ОТРУЄННЯ ЕТИЛОМ], [КОМА] або [СИНКОП]: через адитивну депресію центральної нервової системи.

- Історія [ЗАЛЕЖНОСТІ ЛІКУВАННЯ]: тривале вживання або високі дози бензодіазепінів можуть призвести до фізичної або психічної залежності.

- [НЕДОСТАТОЧНІСТЬ НИРКИ]: оскільки вона в основному виводиться через нирки, дозу слід коригувати до ступеня функціональної недостатності нирок.

- [РЕАКЦІЇ ФОТО ЧУТЛИВОСТІ]: тривалий вплив сонця не рекомендується через ризик виникнення проявів світлочутливості.

- Толерантність: Після продовження використання протягом декількох тижнів може бути виявлена ​​певна ступінь втрати ефективності щодо гіпнотичних ефектів.

- [ЗАЛЕЖНІСТЬ]: Лікування бензодіазепінами може призвести до розвитку фізичної та психічної залежності. Ризик залежності зростає із дозою та тривалістю лікування, а також вищий у пацієнтів, які в анамнезі вживали наркотики або вживали алкоголь. Після розвитку фізичної залежності різке припинення лікування може супроводжуватися симптомами відміни, такими як головний біль, біль у м’язах, помітна тривога, напруженість, неспокій, розгубленість та дратівливість. У важких випадках були описані такі симптоми: деперсоналізація, гіперакузія, поколювання та судоми в кінцівках, непереносимість світла, звуків та фізичного контакту, галюцинації або судоми.

- Відскок та тривога [Безсоння]: Оскільки ймовірність появи явища відміни/відскоку більша після різкого припинення лікування, рекомендується поступово зменшувати дозу до остаточної відміни.

- [АМНЕЗІЯ]: Бензодіазепіни можуть викликати антероградну амнезію. Цей факт трапляється частіше через кілька годин після введення препарату, тому, щоб зменшити пов'язаний з цим ризик, пацієнтам слід забезпечити можливість безперервного сну протягом 7-8 годин.

- Психіатричні та парадоксальні реакції: Бензодіазепіни можуть викликати такі реакції, як неспокій, збудження, дратівливість, агресивність, марення, напади гніву, кошмари, галюцинації, психози, неадекватна поведінка та інші негативні наслідки для поведінки. У тому випадку, якщо це трапляється, лікування слід припинити. Ці реакції частіше бувають у дітей та старших.

- [ПСИХОЗ]: Бензодіазепіни не рекомендуються для лікування психотичних захворювань першої лінії. Також існує небезпека парадоксальних реакцій.

- Тривога, пов’язана з [ДЕПРЕСІЄЮ]: Бензодіазепіни не слід застосовувати самостійно для лікування тривоги, пов’язаної з депресією, спостерігались епізоди манії та гіпоманії з ризиком самогубства.

- Вплив на здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами: На здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами може негативно впливати седативний ефект, амнезія, труднощі в концентрації уваги та порушення функції м’язів, які можуть з’явитися в результаті лікування. Крім того, недостатній період сну може посилити погіршення пильності.

ВЗАЄМОДІЇ ТА АНАЛІТИЧНІ ВМІСТИ

Алпразолам широко метаболізується в печінці, тому він може взаємодіяти з препаратами, що використовують ті самі ферментні системи. Таким чином, препарати, здатні пригнічувати печінковий метаболізм альпразоламу, можуть викликати підвищення рівня бензодіазепіну в плазмі крові з можливим посиленням його дії та/або токсичності. Існують клінічні дані про цю взаємодію з наступними препаратами:

- Пероральні контрацептиви, циметидин, декстропропоксифен, еритроміцин, флуоксетин, флувоксамін, кетоконазол, нефазодон, ритонавір. Існують клінічні дані взаємодії з іншими механізмами:

- Карбамазепін: зниження плазмових рівнів (80%) альпразоламу з пригніченням його ефекту через можливу індукцію печінкового метаболізму.

- Дигоксин: знижений кліренс дигоксину з можливим посиленням його дії та/або токсичністю через можливе збільшення його зв'язування з білками плазми.

- Солі літію (карбонат літію): знижений кліренс (12%) та збільшена площа під кривою солі літію з можливим посиленням його токсичності через вузький терапевтичний запас через можливе збільшення перорального всмоктування літію.

- Тютюн: є деяке дослідження, в якому було зафіксовано збільшення кліренсу альпразоламу через можливу індукцію його печінкового метаболізму через наявні в тютюні поліциклічні вуглеводні, що може знадобитися для регулювання дозування у курців.

- Теофілін: зниження рівня альпразоламу в плазмі з можливим пригніченням його ефекту через можливу індукцію печінкового метаболізму.

- Вальпроєва кислота: існують дослідження з іншими бензодіазепінами (клобазам, клоназепам, лоразепам), в яких зафіксовано посилення токсичності бензодіазепінів через посилення депресії центральної нервової системи та можливе пригнічення його метаболізму.

Алпразолам може змінювати значення наступних аналітичних визначень:

- Кров: (біологічне) зниження адреналіну.

ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ

Побічні ефекти альпразоламу, як правило, часті та помірно важливі. Токсикологічний профіль цього препарату подібний до профілю інших анксіолітичних бензодіазепінів. У більшості випадків побічні реакції є продовженням фармакологічної дії та в основному впливають на центральну нервову систему. У 50% пацієнтів спостерігається тимчасова сонливість протягом перших днів лікування. Рідко пацієнти, які отримують цей препарат, змушені припинити лікування. Найбільш характерними побічними реакціями є:

-Часто: сонливість, розгубленість та атаксія, особливо у людей похилого та ослабленого віку; якщо ці симптоми зберігаються, дозу слід зменшити.

-Іноді: запаморочення, седація, головний біль, депресія, дезорієнтація, дисфазія або дизартрія, зниження концентрації, тремор, зміни лібідо, нетримання сечі, затримка сечі, нудота, блювота, діарея, запор, сухість у роті, гіперсалівація, біль в епігастрії.

-Винятково: гепатит, жовтяниця, дерматит, кропив'янка, свербіж, лейкопенія, агранулоцитоз, анемія, тромбоцитопенія, еозинофілія, порушення поведінки, антероградна амнезія, парадоксальне збудження, психоз, порушення зору, диплопія, ністагм, порушення слуху.

-Рідко: пригнічення дихання, гіпотонія, гіпертонія, брадикардія, тахікардія, серцебиття, епізоди манії та гіпоманії.

СПЕЦІАЛЬНІ ПОПЕРЕДЖЕННЯ

При тривалому застосуванні розвивається залежність. Різке переривання лікування звичайними дозами може спричинити синдром відміни (тривога, збудження, агресивність, безсоння, тремор, м’язовий спазм). Якщо лікування проводиться високими дозами, абстинентний синдром може бути важким (марення та судоми). Лікування не буде різко припинено і дози не будуть модифіковані без консультації з лікарем (переривання буде здійснюватися поступово). Попередити пацієнта про можливість антероградної амнезії (забудькуваність про майбутні події).

ПЕРЕДОЗИРУЙТЕ

- Симптоми: Як і у випадку з іншими бензодіазепінами, передозування не загрожує життю, якщо його введення не поєднується з іншими центральними депресантами (включаючи алкоголь). Передозування бензодіазепіну, як правило, проявляється різним ступенем депресії центральної нервової системи, яка може варіювати від сонливості до коми. У середніх випадках симптоми включають сонливість, сплутаність свідомості та млявість. У більш серйозних випадках можуть спостерігатися атаксія, гіпотонія, гіпотонія, пригнічення дихання, рідко кома і дуже рідко смерть. - Лікування: враховуйте можливість того, що пацієнт проковтнув кілька продуктів. Блювота повинна бути спричинена (протягом години), якщо пацієнт залишається у непритомному стані, або слід проводити промивання шлунка із збереженням дихальних шляхів, якщо пацієнт непритомний. Якщо спорожнення шлунка не приносить ніякої користі, слід давати активоване вугілля для зменшення всмоктування. Особливу увагу слід приділити функціям дихання та серцево-судинної системи, якщо пацієнт потребує госпіталізації у відділення інтенсивної терапії. - Антидот: можна застосовувати флумазеніл.

ВАГІТНІСТЬ

МЕДИЧНІ МАТИ

Алпразолам виводиться з грудним молоком (співвідношення молоко/плазма, 0,36). Випадок абстинентного синдрому (дратівливість, плач та порушення сну) був описаний у випадку немовляти, чия мати лікувалася альпразоламом. У новонароджених бензодіазепіни метаболізуються повільніше, завдяки чому ці препарати та їх метаболіти накопичуються, досягаючи токсичного рівня (седація, труднощі з годуванням та втрата ваги). Рекомендується припинити грудне вигодовування або уникати прийому цього препарату.

ВИКОРИСТАННЯ У ДІТЕЙ

Безпека та ефективність застосування альпразоламу у дітей не встановлені. Не рекомендується застосовувати дітям до 18 років.