Хоча ступінь тяжкості та смертності від АРЛ різко знизилися в розвинених країнах з 1940-х років, незначні епідемії все ще можуть спостерігатися епізодично навіть сьогодні. ARL - це переважно хвороба із низьким соціально-економічним статусом у розвинених країнах, проте кількість нових діагнозів у країнах, що розвиваються, оцінюється у 10-20 мільйонів на рік.

хвороби

Інфекції, спричинені стрептококом групи А, можуть призвести до постінфекційних синдромів, таких як гостра ревматична лихоманка (ARL) та постстрептококовий гломерулонефрит (PSGN). Крім того, цей збудник може спричинити ряд гнійних та негнійних ускладнень.

Як і при стрептококовому фарингіті, ARL та постстрептококовий гломерулонефрит часто виникають у дитячому віці, причому пік припадає на вік від 5 до 15 років.

Ускладнення стрептококової інфекції здебільшого обумовлені фарингітом та скарлатиною, рідше, коли джерелом ускладнення є безсимптомний носій. Хоча вираженість гострих симптомів зменшилася в еру антибіотиків і тривалість симптомів скоротилася приблизно на одну добу, понад 90% пацієнтів з гострим фарингітом стають безсимптомними до 7-го дня, незалежно від того, проводиться лікування чи ні. У світлі всього цього основною метою лікування неускладненого фарингіту стрептококів є зменшення частоти подальшої ревматичної лихоманки та повторних інфекцій. Поки не ясно, чи може лікування антибіотиками сприяти зменшенню ризику PSGN, але нещодавно опубліковане дослідження показало деякі захисні ефекти на рівні тенденції.

Ревматична лихоманка

Хоча ступінь тяжкості та смертності від АРЛ різко знизилися в розвинених країнах з 1940-х років, незначні епідемії все ще можуть спостерігатися епізодично навіть сьогодні. ARL - це переважно хвороба із низьким соціально-економічним статусом у розвинених країнах, проте кількість нових діагнозів у країнах, що розвиваються, оцінюється у 10-20 мільйонів на рік.

ARL - пізнє запальне ускладнення фарингіту стрептококів групи А, яке характеризується великим суглобовим міграційним артритом, кардитом та вальвулітом, висипом з маргінальною еритемою та підшкірними вузликами та характерними прищами.

Ревматична хвороба серця є важливим довгостроковим наслідком ревматичної лихоманки, провідної причини набутих захворювань серцевих клапанів у всьому світі.

Хоча модифіковані критерії Джонса можуть слугувати основою для постановки діагнозу, відсутні специфічні симптоми, клінічні ознаки або лабораторні дані, які були б патогномічними лише для ревматичної лихоманки, і не всі пацієнти відповідають усім модифікованим критеріям Джонса.

На додаток до основних симптомів можуть спостерігатися незначні симптоми, такі як клінічні фактори (наприклад, артралгія, лихоманка) або лабораторні показники (наприклад, підвищення рівня С-реактивного білка, прискорене швидкість осідання еритроцитів, тривалий інтервал PR на ЕКГ).

Діагноз ARL базується на: 1) підтвердженні попереднього зараження груповим стрептококом (позитивний посів мазка з горла, швидкий тест на антиген стрептококів, підвищення титру антистрептолізину тощо) та 2) співіснування двох основних критеріїв або одного основного та двох незначні критерії.

Постстрептококовий реактивний артрит

Постстрептококовий реактивний артрит - це окрема клінічна сутність, яка відрізняється від артриту, типово асоційованого з ревматичною лихоманкою. Принаймні 1-2 тижні проходять між гострою стрептококової інфекцією та початком постстрептококового реактивного артриту. Інша важлива відмінність полягає в тому, що прийом аспірину та інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ) забезпечує лише погану клінічну відповідь. Модифіковані критерії Джонса, як правило, не виконуються, і немає ознак співіснування кардиту. Симптоми зберігаються або повторюються протягом тривалого періоду часу, є важкими і можуть бути пов’язані з теносиновітом або порушеннями функції нирок.

ПАНДАС

Дитячі аутоімунні нервово-психічні розлади (ПАНДАС), пов'язані із стрептококової інфекцією, відносяться до підгрупи дітей з обсесивно-компульсивним неврозом або першими стрептококовими інфекціями. У цьому загальному підтипі виявляється хорея Сиденхама, однак кардит не розвивається. Діагностичні критерії при ПАНДАС 5: 1) обсесивно-компульсивний невроз або тик; 2) раннє статеве дозрівання; 3) епізодичний перебіг з гострим важким початком та різкими симптоматичними загостреннями; 4) наявність неврологічних симптомів (наприклад, хореїформних рухів під час загострення симптомів); та 5) збіг у часі з бета-гемолітичною інфекцією стрептококів групи А та погіршення симптомів.

Постстрептококовий гломерулонефрит

PSGN є однією з основних причин гострого нефротичного синдрому. Більшість випадків відомі як епізодичні, але також епідемічні. Піковий вік становить від 2 до 6 років, і у пацієнта в анамнезі є фарингіт або шкірний висип. Ниркові симптоми виникають приблизно через 10 днів після фарингіту та через 2 тижні після висипу.

У класичній формі PSGN асоціюється із типовою картиною синдрому нефриту, олігурії та гострої ниркової недостатності. Однак у більшості пацієнтів симптоми виражені слабше і можуть бути навіть безсимптомними.

Прогноз класичного постстрептококового гострого проліферативного гломерулонефриту є сприятливим: у понад 95% випадків відбувається спонтанне одужання, а параметри функції нирок нормалізуються протягом 3-4 тижнів, без пізніх наслідків.

Лабораторне дослідження на постстрептококові захворювання

Якщо є підозра на постстрептококову хворобу, слід задокументувати лабораторні дані про запалення та попередню стрептококову інфекцію. Однак культивування виділень із горла часто призводить до негативних результатів, коли виникає ревматична лихоманка, ПАНДАС або постстрептококовий гломерулонефрит. На ранніх стадіях захворювання значення реагентів гострої фази (наприклад, С-реактивний білок, швидкість осідання еритроцитів) підвищено, і ці параметри можна дуже добре використовувати для моніторингу перебігу захворювання.

Лейкоцитоз може бути присутнім у цілому аналізі крові з нейтрофілією та легкою нормохромною нормоцитарною анемією.

Кілька специфічних аналізів на антитіла можуть надати вказівки щодо підтвердження попередньої стрептококової інфекції. Перш за все, позитивний титр антистрептолізину O (ASO) підтверджує факт попередньої інвазивної стрептококової інфекції. Однак приблизно у 20% випадків ARL титр ASO може бути негативним. Підвищений титр ASO може підтверджувати наявність постстрептококового ускладнення, але не підходить для остаточного діагнозу. У цьому випадку можуть знадобитися більш специфічні та дорогі аналізи на антитіла (наприклад, антигіалуронідаза, антидезоксирибонуклеаза В, антитрептокіназні антитіла).

Важливо пам’ятати, що антибіотикотерапія може запобігти розвитку відповіді на антитіла. Якщо серологічні тести негативні, але клінічні симптоми зберігаються, може бути корисним повторити тести через два тижні для порівняння.

Джерело: Hahn RG та ін. Оцінка постстрептококової хвороби. Am Fam Physic. 2005; 71: 1949–1954.