Від Трампа, Антоніо Муньоса Моліни чи Фернандо Арамбуру до повороту гвинта, який Мері Борода та Наталія Гінзбург надають жіночим питанням.

іспанською мовою

Опубліковано 15.02.2018 04:00 Оновлено

Видавничий рік набув, зараз так, крейсерської швидкості. Поки Сант Жорді не за горами, багато лейблів використовують цей місяць, щоб представити частину новинок, з якими вони будуть змагатися за весну. Всього за наступні два тижні читачі стануть свідками появи серії авторів, яку слід брати до уваги, одні з яких стосуються суто літературних питань, а інші - для загального інтересу, який вони викликають, як це відбувається у випадку публікації книги іспанською мовою що Майкл Вольф присвячений Дональду Трампу та що півострів публікується 19 лютого з назвою Вогонь і лють. Коли він був опублікований у США в грудні, він продався понад мільйон примірників лише за три дні. Майкл Вольф, до речі, на цьому тижні він буде в Іспанії, щоб просувати цю книгу, в якій він практично описує Дональда Трампа як людину, яка не має світла і не має розуму.

Що стосується літературної прози, то у вівторок, 20 лютого, Антоніо Муньос Моліна повертається до книгарнь із книгою «Самотня прогулянка серед людей» («Сейкс Баррал»), яка поєднує в собі розповіді та есе, і до якої входить «Принцеса Астурії 2013». і переймає літературну традицію коляски: Вальсер, Томас Де Квінсі, Шарль Бодлер або Вальтер Бенджамін. Створений з літературним потоком, який викликає спостереження, роздуми та нотатки олівця, цей новий твір потрапляє на територію досвіду та повсякденного письма. Це, як і будь-яка прогулянка, транзит, швидше: емоційна та літературна подорож. Муньос Моліна зображує світ, зображуючи при цьому самого себе.

Після Патрії, одного з бестселерів останнього часу, Фернандо Арамбуру видає нову книгу 27 лютого

27 лютого Фернандо Арамбуру видає нову книгу. Автор «Патрії», одного з бестселерів останнього часу, зараз представляє «Автопортрет без мене» («Тускетс»). Це не роман і не есе. Їх редактори називають їх найбільш персональними та найзахоплюючими сторінками автора. Том, що поєднує роботу та біографію на основі сімейних стосунків, батька, матері, любові, дітей, радощів та людських мук. "На Автопортреті без мене читач підозрює, що Арамбуру говорить про себе, але він відразу відчує, що говорить про всіх нас », - описує Тускетс.

Також опублікований у лютому, є есе, яке заслуговує на особливу увагу: за темою та за тим, хто його пише. Йдеться про жінок та владу. Маніфест (критика), Мері Бород, британський експерт з Греції та Риму. Це, без сумніву, дуже коротка книга, яку Борода використовує для аналізу історії, яка походить з далеких часів. Премія «Принцеса Астурії» за соціальні науки за 2016 рік, Бороді вдалося вийти за рамки академічної науки і стати справжнім явищем поширення - найкращим доказом є його публікації на BBC або в його блозі у The Financial Times. У цій книзі автор з іронією показує, як історія ставилася до жінок та могутніх жіночих персонажів. Його приклади варіюються від класичного світу до наших днів: Пенелопи, Медузи чи Афіни до Терези Мей та Хілларі Клінтон.

Том об’єднує два нариси, опубліковані Мері Борд між 2014 і 2017 рр. Перший досліджує культурні та історичні основи мізогінії. і "Мачізм", аналізує вплив громадського голосу жінок, а також кліше та культурні забобони щодо їх відносин з владою. Борода робить видимим як накладення про маскулінність як колективний голос присутній в одній із основних історій Заходу, "Ла Іліада". Другий нарис Борд написав відразу після виборчої поразки Хіларі Клінтон. до Дональда Трампа та Brexit.

Книга «Жінки та влада. «Маніфест» об’єднує два нариси, опубліковані Мері Борд між 2014 та 2017 роками

Вказуючи на Терезу Мей або Ангелу Меркель, Борода порівнює їх з Медузою. Вичавіть сік з історії, яка роками розповсюджує забобони. Він навіть йде далі і аналізує, як працюють коди влади мають чоловічі міркування, навіть у своїх алегоріях. У цій книзі Борода частина бачення, що підтримує його роботу: необхідність певним чином ставити під сумнів усе, що ми думаємо або сприймаємо як належне. До того ж, звичайно, відомий його толерантний дух - боротьба з тролями та переслідування в соціальних мережах - що, безсумнівно, сприяє дебатам, які вже давно відкладаються і в яких, можливо, саме тому він страждає - ще більше - від перевантажень, які залишає порох, або зброю, або феєрверк.

Закрийте цю добірку книг на лютий виставою - жанром, який висвітлює в епоху невизначеності і який, як правило, мало відвідується каталогами багатьох видавництв. Нещодавно Кліфф опублікував "Я одружився від радості" італійцем Наталією Гінзбург, твір, який досі залишався неопублікованим іспанською мовою, незважаючи на недавнє сторіччя з дня його смерті, що призвело до одужання та перевидання. П'єса під назвою "Ti ho sposato per allegria" була написана в 1964 році і поставлена ​​Лучано Сальсе в акторському складі в складі Адріани Асті, Ренцо Монтаньяні та Італії Маркесіні. У 1967 році Сальс адаптував цей твір на великий екран разом із Монікою Вітті.

"Ti ho sposato per allegria" було написано в 1964 році, і зараз воно вперше публікується іспанською мовою

Все відбувається через тиждень після весілля між П’єтро, забезпеченим адвокатом, який втомився від свого впорядкованого та раціонального життя, та Джуліаною, дівчиною скромного походження, яка втекла з дому і все одно намагається обійтись. П’єтро скликає вечерю і запрошує того, хто запрошує матір, заспокоїти її, оскільки вона не бачить раптового шлюбу добрими очима. Возз’єднання сім’ї, яку відвідують мати та сестра П’єтро, допоможе Гінзбургу зробити триактну п’єсу, яка надає їдкий погляд на упередження, щастя та людські стосунки. Письменник Андрес Барба відповідав за переклад з італійської.