були справжніми

  • ПІДПИСКИ
  • ЖУРНАЛ
    • ПОТОЧНЕ ВИДАННЯ
    • АВТОРИ
    • КОЛОНКИ
    • ГРАФІЧНІ ПОРТФЕЛІ
  • АРХІВ
  • ЕКСКЛЮЗИВ ОНЛАЙН
    • БЛОГ
    • РЕКОМЕНДОВАНІ САЙТИ
    • АФОРИЗМИ
  • ПІДТРИМІТЬ НАС
  • МАЛЬПЕНСАНТНИЙ МАГАЗИН
    • КНИГИ
    • ЖУРНАЛИ
    • ОБ'ЄКТИ
  • ФОНД
    • ПРОЕКТИ
    • КЛУБ ДРУЗІВ
    • Союзники
    • ПІДТРИМІТЬ НАС
  • Про нас
  • Візерунок з нами
  • Зв'язок

Казки у версіях Fabio Eusse

Щоб виправити пустотливих дітей, на острові у них є павук набагато хитріший і жахливіший за Коко. Острівні міфи та легенди про гіперактивних пеладіто.

Персонаж Ананті, який з’явився в культурі Акану в Африці, є невід’ємною частиною культурної спадщини афро-нащадків світу. Хоча існує кілька версій цієї усної традиції, правда полягає в тому, що всі вони сходяться на думці, що Анансі зійшов на небо, щоб привласнити легенди, що пояснюють походження Всесвіту та стосунки між людьми. Іншими словами, Анансі вкрав божественне знання. З тих пір її роль на землі полягала в тому, щоб розповідати алегорії, в яких вона бере участь, завжди даючи урок наприкінці як мораль. Серед аканів розповідати історії було питанням, до якого підходили гранично серйозно, оскільки це слово вважалося магічним. Вважалося, що Бог Няме є автором усіх історій і тримає їх під вартою. Історії були справжніми живими ентелехіями, а оповідачі - простими передавачами чогось, що було у вимірі священного.

Не даремно, з поваги до сказаного, в оригінальній культурі розповіді раніше звучали під покровом темряви. Але також той, хто кинув ці історії, намагався надати вибачення в якості вступу. Він уточнив, що не збирався розповідати, що буде говорити далі, і що він не є автором, але в будь-якому випадку він це робив. Це було необхідною декларацією, щоб захистити оповідача від того, що він наважиться взяти та змінити оригінальну історію божественного характеру.

Варто зазначити, що африканські казкарі були справжніми менестрелями з великою соціально-політичною та релігійною ліцензією. Бухгалтер міг взяти на себе свободу вирішення табу. Він був уповноважений ставити під сумнів певні релігійні вірування; він міг безкарно критикувати рішення короля та його родини; обговорювати щоденні проблеми, судити та засуджувати правопорушників, завжди під захистом історій, які, створені самим богом і передані Анансі, не були сприйнятливі до політичної, релігійної чи соціальної цензури. Наприклад, про корупцію релігійного сановника та жорстокість вождя племені або короля можна було повідомити, не піддаючи себе помсти. Особливо, якщо бухгалтер поставив ритуальну формулу перед своєю історією, звільняючи себе від авторства та наміру завдати шкоди.

Історії, які розповідала Анансі, також доповнювали освіту дітей. У цьому сенсі є історії, які пояснюють, чому у тигра плями, чому павуки мають вісім ніг або чому Бог, який спочатку жив серед людей, нарешті вирішив піти на оселю, щоб заселити небо.

Вони кинулись на неї своїми вузькими колами. Гієна зібрала трохи сили, що залишилась у неї, підскочила і втекла в джунглі, звідки страх не випустив її знову. Тому він все ще веде там дике життя, замість того, щоб жити, як раніше, у гарному будинку. І тому старі люди, як правило, говорять, коли молодий чоловік хвалиться хитрістю: недостатньо бути хитрим; необхідно знати, як ним керувати.

Коли африканці вирвалися зі своїх територій, переселилися через Атлантику, щоб поневолити у Великих Карибських басейнах, казки Ананні потрапили на американські землі.

Еволюція в Карибському басейні

Торгівля рабами спричинила міграцію величезних контингентів африканців до островів та континентальної частини Карибського басейну. Потім було створено ускладнене схрещування між африканцями таким чином, що різні культурні групи позбавлені їх первісних етнічних приналежностей, щоб створити нову культурну складність: "чорне населення". Вимушені мігранти перестали бути фантисами, мандандами або бронхами, а просто “чорними”. Значну роль у цій суміші зіграли Ашанті, які пізніше прибули до Карибського басейну. Вони були народом, якому вдалося зберегти свою незалежність аж до 19 століття. Насправді, після кількох воєн проти Великої Британії Федерація Ашанті була переможена в 1874 р. Поєднанням британської військової могутності та дипломатичної інтриги. Саме тоді англійцям вдалося звільнити Кумасі, столицю федерації. Ашанті повстали в 1901 році, але програли війну і були зведені до протектората, а згодом колонії.

В Америці характер Анансі еволюціонував до такої міри, що її ім'я адаптували до різних місцевих мов. Ананті відомий у Великих Карибах як Германо Аранья, Бреда Нансі, Анансі, Анансе, Ананс, Анансі, тітка Ненсі, Ті Малісе чи просто Нансі, серед інших. Його присутність сильна, особливо в традиціях островних Карибського басейну та Центральноамериканського континентального Карибського басейну, а також у Колумбійському Тихому океані, особливо в архіпелазі Сан-Андрес, Провіденсія та Санта-Каталіна.

Історії Ананті ведуть тварини, кожна обрана відповідно до їх подібності з характеристиками поведінки людини. Наприклад, Брат Тигр зазвичай сміливий і жорстокий, але трохи незграбний, тоді як павук фізично слабкий, але негідник і хитрий. З іншого боку, також часто можна зустріти людські характери, часом реальні та історичні, іноді вигадані.

Якщо в Африці історії Анансі пояснювали великі міфи людей та сприяли соціальній та релігійній критиці, то в Карибському басейні вони передавали ідеологію виживання. Це дозволило останнє скоріше хитрість, ніж розум. Дійсно, в островному або континентальному Карибському басейні історії мали привілей тріумфу досить слабкого характеру, який не міг силою протистояти потужним тваринам, які його оточували; персонаж, який фізично не збігався, наприклад, з тигром або ящіркою. "Добрий раб" мав тривалість життя максимум сім років з того моменту, як його звели в рабство. Тоді йому довелося вдатися до хитрості, щоб вижити. Лише своїми трюками йому вдалося перемогти могутніх.

Як і в Африці, бухгалтер "Карибського моря" вдався до ритуалу, щоб виправдати використання підривного та зухвалого змісту своїх історій. У випадку з Ямайкою, перед тим, як розповісти, Джека Мандору, який за карибськими традиціями є охоронцем небесних воріт, закликали пояснити, що я не вибираю жодної, тобто: «Я не вибираю жодної історії, ні Я не привласнюю жодної з історій, не роблю історію своєю, і не маю наміру нікому зашкодити цією історією ». І тоді оповідач почав розповідати.

Чотири казки про Анансі

Хоча ця традиція усна, є багато зацікавлених у збереженні версій оповідань у письмовій формі. Ті, що складають наступну вибірку, були взяті з Куентоса де Ананьї, збірки, яку Фабіо Юс зробив із історій про павука, який дістався до архіпелагу Сан-Андрес. Там Анансі приймає різні імена, як уже було сказано раніше, але є тим самим персонажем; Необхідно також пояснити, що це павук і, отже, для посилання на нього використовуються жіночі статті. Іноді насправді вона втілює жіночий характер, а іноді і чоловічий.

Були часи, коли брат Анансі та брат Тигр залицялися до однієї дівчини. Оскільки Анансі не була впевнена, чи дівчина любить його більше, ніж Тигре, він розробив план, щоб він міг залишитися з нею. Тож однієї ночі він пішов шукати молоду жінку і сказав їй, що чув, що вона мала стосунки з дуже низькокласним хлопцем, старим конем, на якому їхав її батько. Оскільки дівчинку лякала сама ідея залицяння маленького коня, вона сказала Анансі, що збирається запитати у Тигре, чи це правда. Таким чином, під час наступного візиту Тигре молода жінка запитала його, чому він не сказав їй, що насправді він був конем, на якому їхав батько Ананьсі. Тігре розлютився і сказав дівчині, що це неправда, але вона сказала йому, що Анансі пообіцяла це довести. Тигре побіг до Анансі, щоб прояснити все це і раз і назавжди довести їй те, що він сказав. Після прибуття він зателефонував Анансі, і Анансі відповіла йому хитким і слабким голосом.

Тігре сказав: "Брат Анансі, я чув, що ти там говориш, що я верховий кінь твого батька і що ти можеш це довести, тому зараз ти заперечуєш цю історію зі мною".

Анансі відповіла (дуже слабко), що йому це сподобається, але йому стало так погано, що він не міг рухатися, звичайно, якщо він носив його на спині, він міг би докласти зусиль. Тігре, який був так засмучений і просто хотів прояснити непорозуміння, неохоче погодився. Анансі подякував йому, але поставив іншу умову, яка дозволила б йому поставити стілець, бо з огляду на його стан, якщо він їхав на спині без охорони, він би миттєво впав. Тигре, який був сліпий від люті і просто хотів прояснити проблему, прийняв це та інше, коли дозволив Анансі користуватися шпорами, батогом, намордником та вуздечкою, до тих пір, поки він негайно заперечить сказане. Тигре дозволив йому їхати, але попередив, що коли вони дістануться до місця, де жила дівчина, він повинен зійти піти, на що Ананні погодилася.

Траплялося, що коли вони приїжджали до дому нареченої, замість того, щоб зійти, Анансі стиснула шпори і змусила Тигре стрибнути, який, намагаючись утекти від Анансі, зрозумівши, що він намагається зробити, побіг з вершником перед собою наречена.

Коли Анансі проходила повз, вона кричала йому: "Переконайся сам, Тігре - верхова їзда мого батька". Бідний Тигр так засоромився, що втік з місця і з тих пір живе схований у лісі через Анансі.

Асортимент Ненсі та Тигре

Ненсі бувала в гостях у брата Тигре, який завжди сидів у дверях її будинку; він проходив повз, вітався і питав про своє здоров’я і все таке. Брат Тигре завжди запрошував її продовжити, але Ненсі відповіла, що вона не може, бо у нього дуже червоні зуби. Втомившись запрошувати її і не продовжувати, Тигре попросив свого сина Мангаламанго видалити всі зуби. Через кілька днів Ненсі прослизнула до будинку брата Тигре і знову запитала його про його життя; цього разу Тигре запросив її знову, але вона відповіла, що не робила цього, бо очі у неї дуже червоні. "Чиста нісенітниця", - сказав йому Тигре, але перед тим, як відмовитись продовжувати, він знову попросив свого сина Мангаламанго виставити очі, щоб догодити дамі. Цього разу його син протестував, сказавши, що він не може виставити очі, щоб догодити жінці, але за наполяганням батька йому довелося. У новому стані вона вже не бачила і не їла, і вона потроху вмирала, поки Ненсі продовжувала своє життя, дуже спокійна.

Тигре та його дочка

Ананті та стара

Колись був один хлопчик на ім’я Анансі, який був дуже ледачим і не хотів працювати. Коли батько запросив його щось зробити, він прикинувся хворим і неадекватним, поки одного разу батько не вирішив відправити його до лікаря. Тож Анансі одягнулася і вийшла, кажучи, що їде до лікаря, але вона ніколи не приходила за консультацією, а повернувшись додому, сказала батькові, що повинна дати їй корову і сто фунтів ямсу, і з цим їй слід піти в гори, і що, коли він закінчить з цими провіантами, він буде одужати. Батько це зробив і з цим Анансі пішов на гору. Там він вбив корову і приготував чудову їжу разом із сотнями фунтів ямсу.

Коли їжа була готова, він побачив у лісі нитку диму і, оскільки він був недалеко від місця, вирішив піти подивитися, хто або що це. Після прибуття він знайшов стару відьму в маленькій хатині. Оскільки у нього не було жодної причини чи виправдання, щоб бути там, він сказав старій жінці, що приходить попросити пожежі. Стара дала йому шматок палаючого дерева, який він забрав із собою, але коли він відійшов на безпечній відстані, він помочився на колоду, загасив її, і з цим виправданням повернувся до жінки і попросив новий шматок палаючої деревини. Цього разу стара закінчувала готувати і запросила його залишитися на обід, який він із задоволенням прийняв. Закінчивши, хлопець попрощався, взявши свій шматок палаючого дерева.

Бабуся заінтригувала юнака і пішла за ним, щоб дізнатись, хто він і куди йде, поки він перший, а вона позаду, не дійшли до місця, де був великий горщик із приготовленим м’ясом та ямсом. З огляду на це стара жінка, яка була відьмою, вирішила, що юнак повинен померти. Він сказав: "Помри", і миттю Анансі впала мертвою. Тоді стара жінка скористалася можливістю з’їсти все, що було в горщику.

Коли вона закінчила їсти, відьма сказала: "Прокинься". І Анансі знову встала. Оскільки вона була така сита після колосальної трапези, вона наказала Анансі нести її навантаженою назад до своєї хатини. Він підкорився їй, але спочатку заховав у кишені коробку сірників. Коли вони приїхали, він кинув стару в хатину, кинув сірник і тут же загорівся.

Коли бабуся зрозуміла, що відбувається, вона почала кричати на нього: "Вмирай, вмирай!".

Але Енансі закрила вуха, кажучи: "Я вас не слухаю". Поки ранчо горіло, юнак пішов і повернувся, коли залишився лише попіл. Вони підняли його носом до голови. Відтоді, щоразу, коли розмовляють з Анансі, він може відповідати лише думками.

1. Такі ритуали, як сімейні вечері та дні народження, майже завжди трапляються в традиційних історіях африканського божества.

2. Хитрий павук ходить із дерев'яними черевиками, тоді як Тигре спостерігає за нею прихованою. Ілюстрація Мінке Пристер.

3. Анансі намагається залізти на дерево, несучи вазу, що містить всю мудрість світу.

4. Хвилі знову і знову повертають голодного бога на пляж, заважаючи йому дістатися до острова кокосового дерева.

5. Містер Мураха павука обдурює і отримує йому прокляту скриньку, яку він повинен нести на всю вічність.