Додати до Менділі

метаболічні

Анотація

Вступ та цілі

Пацієнтам із целіакією (CD) важливо дотримуватися безглютенової дієти (GFD), але, як повідомляється, зазначена дієта також збільшує ризик метаболічного синдрому. Немає жодних доказів щодо метаболічних ефектів GFD у пацієнтів із чутливістю до негліцевої глютену (NCGS) або у безсимптомних пацієнтів. Отже, метою цього дослідження було оцінити метаболічні ефекти GFD протягом 6-місячного періоду у пацієнтів із CD, пацієнтів з NCGS та у безсимптомному контролі (ACs).

Матеріали і методи

Було проведено проспективне дослідження, яке оцінювало метаболічний синдром та його компоненти ожиріння, високого кров’яного тиску, стеатозу печінки та гіперглікемії на початковому рівні та через 6 місяців.

Результати

Загалом у дослідження було включено 66 суб'єктів (22 CD, 22 NCGS та 22 AC). На початковому рівні у 10% пацієнтів із ЦД спостерігалося ожиріння, високий кров'яний тиск, стеатоз печінки та метаболічний синдром. Через 6 місяців ожиріння та метаболічний синдром зросли на 20% (р = 0,125). У пацієнтів з NCGS ожиріння зросло на 5% після GFD, а у 20% пацієнтів спостерігався de novo печінковий стеатоз. Поширеність ожиріння зменшилась на 10% у контролі після GFD (30 проти 20%, p = 0,5) і жоден з інших компонентів метаболічного синдрому не зазнав впливу.

Висновки

Слід враховувати метаболічні переваги та ризики GFD при призначенні зазначеної дієти для різних груп населення, які обирають такий тип втручання.

Резюме

Вступ та цілі

Безглютенова дієта (GFD) необхідна пацієнтам із целіакією (CD). Однак, як повідомлялося, ця дієта також збільшує ризик метаболічного синдрому (РС). Докази щодо метаболічних ефектів GFD у пацієнтів із чутливістю до целіакії до глютену (NCGS) та у безсимптомних пацієнтів невідомі. Метою цього дослідження було оцінити метаболічні ефекти GFD протягом 6 місяців у пацієнтів з CD, NCGS та безсимптомним контролем.

Матеріал і методи

Було проведено проспективне дослідження, де такі компоненти РС, як ожиріння, стеатоз печінки, гіперглікемія та артеріальна гіпертензія оцінювались на початку та через 6 місяців.

Результати

Всього було включено 66 суб'єктів (22 КТ, 22 НКГС та 22 безсимптомні контролі). На початку 10% пацієнтів із ЦД мали ожиріння, РС, гіпертонію та стеатоз печінки. Через 6 місяців у 20% пацієнтів розвинувся РС та ожиріння (р = 0,125). У пацієнтів з NCGS ожиріння після GFD зросло на 5%, тоді як у 20% спостерігався de novo стеатоз печінки. У випадку контролю, GFD зменшив поширеність ожиріння на 10% (30% проти 20%, p = 0,5), не впливаючи на інші компоненти РС.

Висновки

Слід враховувати метаболічні переваги та ризики GFD при призначенні цього типу дієти для різних груп населення, які обирають такий тип втручання.

Попередній стаття у випуску Далі стаття у випуску