Описання трав та альтернативні методи лікування
Мідь, яка входить до числа 29 Періодичної системи, відіграє каталітичну роль в організмі як частина ферментів металів .
-Амінооксидази переробляють біогенні аміни: моноаміноксидаза перетворює серотонін, адреналін, норадреналін та дофамін, тоді як діаміноксидаза перетворює гістамін, що виділяється під час алергічних реакцій, а лізил-оксидаза - лізин і змінює структуру гідроксилізину.
-Оксидази заліза в плазмі крові допомагають залізу зв’язуватися з трансферином (залізонесучим білком), окислюючи його до заліза. Коли оксидаза заліза I типу (церулоплазмін) не працює належним чином, фероваскулярно накопичується в крові. Оксидаза заліза II типу відіграє роль в метаболізмі заліза, а гефестатин у клітинній мембрані також має залізооксидазну активність.
-Мітохондріальна цитохром-с-оксидаза каталізує відновлення кисню до води.
-Дофамін-бета-монооксигеназа виробляє норадреналін з дофаміну, тирозиназа - допу з тирозину, тоді як супероксиддисмутаза сприяє перетворенню супероксиду в перекис водню та кисень.
Нестача і надлишок - це також хвороба
Хоча з шлунку всмоктується мало міді, оскільки в кислому середовищі вся мідь виділяється з мідьвмісних молекул, більша частина її потрапляє в кров із тонкої кишки. Вміст міді в дозі 2-3 мг у щоденному раціоні покриває потребу в міді, навіть якщо з кишечника всмоктується не більше половини. Решта виводиться з калом, оскільки мідь, яка виділяється печінкою з жовчю, потрапляє у стілець. З сечею виводиться лише дуже мала кількість міді (однак, у разі порушення функції нирок, як і інших мікроелементів, виділяється більше міді).
Печінка відповідає за підтримання нормальної концентрації міді в крові. Дві третини із 150 мг міді, що знаходяться в організмі дорослого, містяться в кістках і м’язах, тоді як печінка зберігає від 10 до 20 мг його.
Дослідження показали, що як дефіцит, так і надлишок міді - це проблема.
- Якщо ви їсте менше міді, ніж потрібно разом з їжею та напоями, активність мідьвмісних ферментів зменшується. Це, серед іншого, спричиняє порушення у формуванні сполучної тканини і, отже, у функціонуванні всіх органів (кісток, легенів тощо), в яких така тканина присутня, і функція захисної системи може стати ненормальний (2). Однак дефіцит міді також може бути викликаний спадковим дефектом, при якому мутація Х-зчепленого гена ATP7A спричиняє порушення транспорту міді (у цьому випадку присутня хвороба Менкеса).
- Надлишок міді, навпаки, накопичується в організмі або у великих дозах, або через спадковий дефект (мутація гена ATP7B на 13-й хромосомі) (так звана хвороба Вільсона, яка запобігає, серед іншого, секреції мідь у жовч).) - викликає отруєння (3).
На щастя, дефіцит міді рідкісний. У минулому цим обстежували недоношених дітей, яких годували груддю, немовлят із хронічною діареєю, які отримували коров’яче молоко, та дорослих, які годувались стійко поза шлунково-кишковим трактом (парентерально). У їхньому випадку в крові була присутня лише частка нормальної кількості церулоплазміну та міді (оскільки коров’яче молоко містить менше міді, ніж грудне молоко), але бажана концентрація була відновлена за допомогою добавок міді. Це було абсолютно необхідним, оскільки дефіцит міді спричиняв анемію та дефіцит білих кров'яних тілець (особливо кількість гранулоцитів нейтрофілів, що впали), а також викликав остеопороз у грудному та дитячому віці. У зрілому віці цього можна очікувати, якщо чоловіки тривалий час переживають 440 мікрограмів міді під час дієти на 2900 ккал, тоді як жінки мають менше 290 мікрограмів міді під час дієти на 1900 ккал.
У клінічній лабораторній практиці зниження вмісту міді та церулоплазміну в сироватці крові та зменшення активності супероксиддисмутази еритроцитів в основному свідчать про дефіцит міді. Нижня межа норми для міді становить 10 мкмоль/л, тоді як для церулоплазміну 180 мг/л.
Толерантність висока
Оскільки всі продукти містять мідь, різноманітне харчування не призводить до дефіциту міді. У печінці, м’ясі, морепродуктах, горіхах, мигдалі, арахісі, ячмені, сої, сочевиці, бобах, насінні гарбуза, шпинаті, спаржі та картоплі є відносно високий рівень міді (4). Під час їжі жінки отримують в середньому 1–1,1 мг міді, тоді як чоловіки, які з’їдають більше них, отримують 1,2–1,6 мг міді на день, чого достатньо для забезпечення потреб у міді. Однак є люди, які приймають добавки, що містять мідь, і можуть це зробити, оскільки верхня толерантність до цього елементу досить висока (від 1 мг у віці від одного до трьох років до 10 мг у жінок, які годують груддю).