Надмірна вага дітей та підлітків: фактори, що піддаються модифікації, генетичне успадкування та сприйняття образу тіла

Вступ: надмірна вага та ожиріння досягають високої поширеності серед дітей та підлітків в Іспанії. Модифікуються звички, генетичне навантаження та сприйняття ваги погіршуються з роками, перетворюючи дітей на дорослих із зайвою вагою. Проаналізовано відповідність різних факторів, що піддаються модифікації (харчові звички, фізична активність, малорухливий спосіб життя та години сну), генетичне успадкування, а також сприйняття іміджу свого тіла у надмірній вазі дітей та підлітків.

надмірної

Матеріал та методи: ретроспективне обсерваційне дослідження 101 школяра з Мадрида (середній вік десять років), зі збором антропометричних даних (вага, зріст, складки шкіри та окружність талії), дієтичне харчування (KidMed®), фізична активність (адаптована IPAQ®), малорухливий спосіб життя, години сну та сприйняття ваги та образу тіла.

Результати: 31% дітей мали надлишкову вагу. 53,4% потрібно покращити своє харчування. Кількість учасників із нормальною вагою, які не дотримувались високого дотримання середземноморської дієти, була більшою, ніж тих, хто страждав ожирінням із зайвою вагою. Статистично значущої кореляції між статусом ваги (відповідно до процентилю ваги) та характеристиками тіла батьків не спостерігалось, проте за індексом маси тіла (ІМТ). 70% ожиріння та 50% недоїдаючих хотіли б важити стільки ж.

Висновки: фактори, що піддаються модифікації, не були пов’язані із більшою вагою. Вага батьків впливала на ваговий статус дітей, хоча статистично значущих результатів не було отримано при аналізі змінних факторів та спадковості в цілому.

Вступ: надмірна вага та ожиріння досягають високої поширеності серед дітей та підлітків в Іспанії. Змінювані звички в поєднанні з генетичним навантаженням та сприйняттям ваги з роками зменшуються, що робить дітей зайвою вагою у дорослих. Нашою метою було проаналізувати значущість надмірної ваги різних факторів, що піддаються модифікації (дієтичні звички, фізична активність, сидячий спосіб життя та сон), спадковість та сприйняття образу тіла у дітей та підлітків.

Методи: проведено ретроспективне обсерваційне дослідження 101 школяра в Мадриді (середній вік 10 років) з колекцією антропометричних (вага, зріст, товщина шкірних складок і окружність талії), дієтичних (KidMed), фізичних навантажень (з адаптацією IPAQ), сидячого способу життя, сон і сприйняття даних про вагу та зображення тіла.

Результати: 31% дітей мали надлишкову вагу. 53,4% потребували поліпшення дієти. Кількість учасників із нормальною вагою, які не дотримувались високого дотримання середземноморської дієти, була більшою, ніж тих, хто страждав ожирінням із зайвою вагою. Статистично значущих результатів між станом ваги (відповідно до процентилю ваги) та батьківськими характеристиками тіла не було отримано, але за даними ІМТ. 70% людей із ожирінням та 50% з недоїданням хотіли б залишатися у вазі.

Висновок: фактори, що піддаються модифікації, не пов’язані із збільшенням надмірної ваги. Вага батьків мала певний вплив на ваговий статус дітей, хоча статистично значущих результатів не було отримано, коли аналізувались як фактори, що змінюються, так і спадковість.