Протягом історії отрута неодноразово використовувалась як політичний інструмент з метою знищення кожного, хто представляє загрозу для влади. У багатьох із цих випадків, деякі за останнє десятиліття, російські спецслужби несли відповідальність за таємничу смерть критично важливих державних діячів. Листи, телефони та парасольки - це частина елементів, які є частиною цих вражаючих спроб вбивства.
Нещодавно британський суддя Роберт Оуен заявив, що Путін "ймовірно схвалив" план Російського агентства національної безпеки (ФСБ) по припиненню життя Олександра Литвиненка. Колишній російський шпигун, відкритий критик президента Володимира Путіна, помер у Лондоні в 2006 році після отруєння полонієм 210, ізотопом, який смертельний при попаданні в невеликі кількості. Литвиненко втік з Росії до Великобританії у 2000 році після розриву відносин з Путіним та його найближчим оточенням.
Британська поліція звинуватила Димитрія Ковтуна та Андрія Лугового у скоєнні вбивства за підтримки елементів Кремля, хоча обидва заперечують участь, і Москва відмовляється їх видавати. Британські детективи та вчені сказали слідчим, що дані свідчать про вину обох чоловіків. Це те, що сліди високорадіоактивної хімічної речовини були знайдені в тих готелях, ресторанах та інших місцях Лондона, які відвідали Луговой та Ковтун.
Інший випадок, мабуть, найбільш вражаючий, стався в 1978 році - це справа болгарського журналіста Георгія Маркова. Марков, який також був письменником, покинув свою країну через свою опозицію режиму Тодора Живкова, саме тому через свою програму в мережі BBC він критикував комунізм з Лондона. Одного разу, коли журналіст переходив міст Ватерлоо, хтось "підштовхнув" його парасолькою, яка вколола йому рицин, одну з найпотужніших отрут. Він помер через чотири дні, у віці 49 років, і, як вважають, раніше пережив два напади. Цим самим методом інший болгарський дезертир, Володимир Костов, зазнав подібного інциденту в паризькому метро - цього разу зловмисник мав сумку - але напад не вдався. Вбивство Маркова досі не з'ясовано, але слідство вказує на болгарську спецслужбу та КДБ.
Тим часом, у 1995 році Іван Ківелді, президент банку "Росбізнесбанку", був госпіталізований через судоми та у нього діагностували набряк мозку та дисфункцію нирок та легенів. Через кілька годин увійшла його секретарка Сара Ізмайлова з подібними симптомами і обоє померли. Слідство встановило, що Ківельді та його помічник були в стані алкогольного сп'яніння паралізуючою отрутою, яку хтось застосував до телефонної трубки. Мотив так і не був визначений, але вважається, що винним був вбивця. На думку людей, наближених до жертви, рішення про його ліквідацію було суворо політичним і жодним чином не було пов'язане з його комерційною діяльністю.
Ще однією смертю, спричиненою подібною процедурою, стала смерть лідера чеченських повстанців, відомого як Хаттаб, який помер у 2002 році після отримання листа з отрутою. З цього приводу російські спецслужби (ФСБ) визнали, що вбили солдата в рамках "спецоперації". Як повідомлялося, кур'єром був подвійний агент на ім'я Ібрагім: він був кимось близьким до Хаттаба і передавав свою кореспонденцію, поки його не найняли російські служби.
Один з останніх нападів стався в 2003 році, коли в розпал конфлікту з Росією прем'єр-міністр Чечні Анатолій Попов під час вечері був у стані алкогольного сп'яніння. Це сталося через кілька днів після президентських виборів у російській республіці. Не було встановлено, жертвою нападу став Попов чи ні, але політику вдалося вижити після допомоги лікарів Московської клінічної лікарні.
Наступного року президент України Віктор Ющенко став жертвою подібного нападу: під час їжі з представниками спецслужб він проковтнув діоксини типу TCDD, найпотужнішу групу цих канцерогенних хімічних речовин. Медичний персонал, який лікував його, уточнив, що в зразках крові політика була виявлена "кількість, щонайменше у тисячу разів перевищує нормальну концентрацію в крові" цієї речовини, яка атакувала його печінку, підшлункову залозу та шкіру та залишала йому видимі наслідки на обличчі, так що певний час Ющенко був повністю спотворений. З того, що слідство було спрямоване проти СБУ, українських спецслужб, спадкоємців радянського КДБ. Вважається, що метою нападу було переміщення його під час виборчої кампанії, і що він подав свою кандидатуру за станом здоров'я.