Розпад Радянського Союзу, Помаранчева революція 2004 року проти корупції та демонстрація на Майдані на підтримку вступу до ЄС, а також анексія Криму Росією в 2014 році охоплюють не лише історію України за останні три десятиліття, але й його історія мистецтва. Назва виставки «Перманентна революція» стосується не марксистської теорії, а того факту, що суперечливі політичні зміни та революції вплинули не лише на вибір теми художників, але й те, що революційні активісти часто є самими художниками.
Однією з цілей музею Людвіга є демонстрація образотворчого мистецтва пострадянського регіону, наприклад, виставка сучасного мистецтва з Албанії та Косово у 2016 році та України цього року, і це перша європейська виставка, яка намалювала чудовий угода з української мистецької сцени. Протягом усієї виставки пресу супроводжували куратори виставки Аліса Лозскіна та Костянтин Акінса. Серед іншого, виходячи з їхніх рекомендацій, ми зібрали кілька творів мистецтва, які заслуговують на огляд виставки.
Представлені роботи більше характеризуються великим форматом, не тільки красномовним, але й ефектним. Прикладом може служити статуя Жанни Кадірової, яка наводить карту України та розірваного Криму. Твір мистецтва було зроблено зі стіни занедбаної фабрики, одна сторона якої згоріла, а інша - із радянськими шпалерами. Стіна символізує розпад українського суспільства, травму, спричинену руйнуванням та розривом, та вразливість стін, що забезпечують захист. Не менш великою та вражаючою є знакова фотографія відвідувачів, що приймають Ігоря Петрова, на якій із полум'я виходить протестуючий у масках із газом, та серія фотографій Микити Салені. Він відтворює класичні картини, такі як "Анатомія Рембрандта доктора Тульпа", в яких зіграли представники спецназу "Беркут", який придушив майбутню демонстрацію.
РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ І ЗЛОЧИН - Активісти революцій часто є самими художниками, - випливає з назви виставки
Кілька художніх творів зосереджені на трагедії соціальної групи. Серія фотографій Олександра Чекменова «Посвідчення особи» була зроблена в 1990-х роках, коли радянські документи замінили українськими. Люди похилого віку сидять на білому тлі, поки робиться офіційний знімок, в оточенні звичного оточення, яке виявляє нещастя та спустошення. Арсен Сававадов сфотографував безглуздий виступ у 90-х роках за участю гірників та балетів у південно-східній Україні, демонструючи безнадійність робітників та розпад радянської імперії та промисловості. Інсталяція Романа Михайлова - про необроблену травму, депортацію кримських татар. Частина роботи - це, серед іншого, «книга», сторінки якої зроблені з матеріалу вантажного вагона, що перевозить татар.
Важливим відбитком подій в Україні є витвори мистецтва, створені на основі особистого досвіду. Роботи малюнків, відеовиступів та пропагандистських матеріалів Алевтіної Кагідзе детально розповідають про те, як вона підтримувала контакт зі своєю матір’ю, яка живе в окупованому Донецьком регіоні відколу. А з 2013 по 2015 рік Влада Ралко щодня документував події і намагався негайно фіксувати у щоденнику малювання його переживання, які ще не спотворені пам’яттю.
ЗАГАЛЬНИЙ ЗОБРАЖЕННЯ - Одна з цілей Людвіга представити образотворче мистецтво пострадянського регіону
Найкращим доказом того, що мистецтво відіграє важливу роль у часи соціальних змін, є руйнування творів мистецтва, оскільки певні групи суспільства не терплять їх через їх послання чи спогади, які вони викликають. Один із таких проектів документує заборону, подрібнення, переробку та оздоблення символів нацистського та комуністичного режимів. Реакцією на знищення мистецтва є також виступ Марії Куликовської. Він змоделював власні скульптури на власному тілі, які експонувались у донецькій установі, але скульптори, що займали територію, розкидали скульптури. У відповідь сам художник розбив свої скульптури в 2015 році в лондонській галереї в Людвізі, демонструючи документацію цього виступу. Виставка Девіда Чісскана «Упущені можливості» у лютому 2017 року запитала його, що таке Майдан і що могло бути. Однак критика подій 2013-14 років все ще залишається делікатним питанням для українського суспільства. Відразу після відкриття неонацистські групи погрожували художнику, і його виставка була розбита. На поточній виставці представлена фото- та відеодокументація погрому, яка вказує на те, що мистецтво може породити насильство, але насильство також народжує мистецтво, тому останнє завжди переважає.
Інформація
Перманентна революція. Сучасне українське образотворче мистецтво
Музей Людвіга
Доступно до 24 червня.
Виставка є спільною програмою з Будапештським фестивалем весни.