Неділя, 06 березня 2016 р
Нейролептики
Я знаю, що фармацевтичним компаніям довелося витратити багато грошей на антипсихотичні дослідження, безсумнівно, хіміки синтезували сотні, а може і тисячі хімічних речовин експериментально в лабораторіях, а потім тестували їх на тваринах (чого достатньо), а згодом і на людях. Безумовно, фармакологія не настільки розвинена у всіх галузях медицини і в неї не вкладено стільки грошей, скільки в атипові антипсихотичні засоби. Але нетипові антипсихотики не завжди можуть мати перевагу - вони діють на багато типів рецепторів, що не завжди може бути добре, навіть типові антипсихотики мають свої переваги.
Однак проблема полягає, швидше, у відсутності деяких препаратів на словацькому ринку. У цьому винна ŠÚKL, яка повинна зробити все для того, щоб якомога більше фармацевтичних компаній зареєстрували свої ліки у Словацькій Республіці. ŠÚKL має брати участь у світових фармацевтичних виставках і намагатися залучити якомога більше компаній до Словаччини. (Крім того, цінова конкуренція дозволить значно заощадити гроші завдяки ціновій конкуренції).
І ще одна проблема полягає в тому, що психіатри не розуміють себе щодо препаратів, які вони виписують, і обов’язково повинні їх розуміти.
Я вважаю невиправданим, щоб одному пацієнту призначали два антипсихотичних препарати. Спочатку ліки блокують вплив один одного на деякі рецептори, що на практиці може призвести до контрпродуктивності.
На сьогоднішній день за шизофренію відповідають дофамін, серотонін та гістамін (можна почути, що гістамін) та мускаринові ацетилхолінові рецептори. Якщо вони діють на гістамінові рецептори, вони завжди є антагоністичними. У серотонінових рецепторах антипсихотики діють як агоністи, так і антагоністи.
Більше того, я вважаю великою помилкою для лікаря слідувати інструкціям, тому занадто мало інформації. Вибір препарату завжди повинен ґрунтуватися на наших рецепторах. Наприклад з рецепторами серотоніну це найскладніше: різні типи рецепторів суттєво відрізняються один від одного.