можна
Ніна Колларова (1990) вивчала викладання англійської та словацької мов на факультеті мистецтв Університету Прешова, де зараз працює асистентом кафедри англійської та американістики. Під час навчання в університеті вона закінчила два навчальних курси в Празі та Катовіце, що свідчить не лише про її зацікавленість у отриманні нових знань, а й про її бажання пізнати світ та людей, які її оточують. Вона почала писати в дитинстві, і її формували переважно творчі умови, в яких вона виросла. З раннього дитинства вона любила брати участь у різних літературних та декламаційних конкурсах, в яких успішно переконувала експертні журі у своїх талантах. У 2017 році вона видала збірку віршів Premlčané ticho.

У певному віці у багатьох підлітків-поетів і поетів виникає проблема з тим, що їх поезія перестає «зміщуватися» - вона залишається дорогою дівчинки/хлопчика, вона не відображає адекватно змінам, які переживає автор. У вас був подібний період? Як ви з цим впорались і що допомогло вам подолати цей творчий "вакуум"?

Ще однією проблемою початківців авторів є намагання поєднати якість текстів із їх поетичними взірцями. Чи був у вас поетичний «кумир» під час творчих початків? З тобою траплялося, що ти згодом усвідомив схожість свого тексту з іншим текстом?

У мене ніколи не було конкретного поета чи поета, якого я вважав би своїм взірцем для наслідування. Раніше я любив читати і донині читаю майже все, що потрапляє під руку. Систематично це робота словацьких авторів, особливо нинішнього середнього, молодшого та наймолодшого покоління. Звичайно, я також люблю читати світову поезію. Я думаю, що природно, що в певний час наші тексти можуть нагадувати інші тексти, а не резонанс, я, звичайно, не називав би це резонансним. Подібно до того, як нас формують люди та події навколо нас, так і на нас впливає те, що ми читаємо, що нам подобається.

Ви маєте підказку, як скоротити погляд на певний тип поетики чи автора?

Найкраще рішення - це, мабуть, знайти власний голос у поезії та творчості, відповісти у собі на питання, чому я хочу писати.

Що для вас означає піти "своїм шляхом" у поезії?

Пишіть, бо я відчуваю, що це необхідність. Іноді забувайте про все, інші вірші, інших авторів і будьте просто зі словами та папером. Потім настає друга фаза, конфронтаційна.

Написання віршів також має для вас «терапевтичний ефект»?

Останнім часом для мене характерно, що якщо у мене є кінцевий термін подання дослідження, то я маю найбільше бажання писати вірші. У такому випадку поезія справді приносить мені розслаблення, можливість втечі.

Що ви пробували, пишучи вірші? Іноді вона піддавалась поетичному напряму?

Перші рими, короткі вірші з чотирьох віршів або обгортання одного вірша дорівнюють одному слову, переходячи від одного вірша до складання поетичного циклу. Пізніше це був трохи епізод поезії, можливо, певна перспектива та зміна точки зору. Думаю, я ніколи безпосередньо не піддавався жодній поетичній течії. Швидше, тенденція до участі в анонімних літературних конкурсах. Як тільки мого імені не було в тексті, я почувався вільніше у своїй роботі, і, можливо, саме тоді я трохи відійшов від себе та своєї старшої роботи.

Наскільки зацікавлена ​​експериментальна поезія і що ви думаєте про вірші, створені комп’ютером?

Іноді я також читаю експериментальну поезію або тексти, які так позначені - але це все-таки рукотворний експеримент. Комп’ютерні вірші вносять у поезію інший шар - замислюючись над тим, як поетична мова сприймається і виражається людиною як комп’ютер чи штучний інтелект. Що це те, що викликає в нас уяву і створює емоційний досвід.

(Ленка Шафранова розмовляла з Ніною Колларовою)