Кантричні дні або каністри походять від римських язичницьких святкувань посіву в грудні, врожаю в червні та збору врожаю у вересні. Це був день грайливих розваг. Церква надала їм релігійного змісту, встановивши їх як дні покаяння, дні покаяння. У 5 столітті великі пісні були додані до існуючих днів кантер. Папа Лев Великий характеризує трапезу як дні молитви, посту та добрих справ. Святкуючи їх, віруючі дякували за дари, які Бог дав їм на життя, і заохочували використовувати ці дари економно та в умовах дефіциту, щоб вони не нарікали. Їх називали четвертинними днями (від латинського слова quattuor - чотири), оскільки вони відбувались у чотири пори року, завжди в середу, п’ятницю та суботу в певний тиждень. Були також благочестя для священиків у кантер-суботу, і особливо в літню кантер-суботу, також священичі свячення.
Словацька назва kántry споріднена зі словом kántriť, руйнувати, оскільки вони є tв день молитов на піст самозречення і добрих справ, що насправді знищує в нас гріховний запал. Десь їх ще називають Сухими днями, тому що раніше віруючі жили в ці дні про сухий хліб та воду.
Навіть сьогодні Церква святкує чотири галовні дні. Загальні настанови літургійного року стверджують, що в наші дні Церква просить Господа про різні людські потреби, особливо для земного врожаю та благословення людської праці та публічно дякую Богові. Єпископські конференції мають визначити час і спосіб святкування днів кантерів та пристосувати їх святкування до місцевих потреб вірних.
Конференція єпископів Словаччини визначила весняні канторські дні тижня після Першої неділі Великого посту, літо тижня перед неділею відправлення Святого Духа, осінь третього тижня вересня (після свята Воздвиження Святого Хреста) та зимових галопних днів на другому тижні Адвенту. Лише один із трьох днів є обов’язковим: середа, п’ятниця, субота.