В останні роки частота дитячого ожиріння зростає у всьому світі, і його асоціація з порушенням регуляції обміну речовин та серйозними супутніми захворюваннями (наприклад, діабет 2 типу) викликає особливе занепокоєння.
Поки незрозуміло, чи доступні неінвазивні методи для виявлення особливо вразливих осіб серед груп дитячого ризику на дуже ранній стадії дитячого ожиріння, яким би допомогло раннє втручання при ожирінні 2 типу. Для зменшення ризику діабету.
Автори представленого дослідження публікують підхід, заснований на виявленні певних біомаркерів у слині дітей із ожирінням. У поточному дослідженні основна увага приділялася адипокінам (адипоцитокінам), оскільки концентрація цих факторів частково визначає стан метаболізму. Одна підгрупа цих білків, яка включає адипонектин, а також лептин і резистин, може представляти особливий інтерес з точки зору імунного метаболізму. Ще однією великою групою досліджуваних біомаркерів є інтерлейкіни (ІЛ), усі вони вимірювались у слині, але не серед підліткової популяції з ожирінням. В рамках цього IL-1b асоціюється із запаленням пародонту, IL-4, IL-10, IL-12 та IL-17 із синдромом Шегрена, тоді як IL-10 асоціюється зі зниженням концентрацій, пов’язаних із пародонтозом. IL-8 може бути пов'язаний з карієсом підлітків та раком порожнини рота, IL-13 був показаний у мокроті хворих на астму, рівні IL-17 знижені при захворюваннях пародонту, тоді як рівні інтерферону c (IFM-c) не вище Синдром Шегрена. В слині контрольних хворих на.
Адипокіни та цитокіни, отримані з непериферійної крові, в даний час перебувають під дослідженням та пов’язані з певними захворюваннями. Імунореактивний інсулін та грелін у слині пов’язані з діабетом 2 типу та ожирінням. На додаток до імунореактивного інсуліну та греліну, у це дослідження були включені ще два маркери запалення через рот, а саме матрична металопротеїназа-9 (MMP-9) та мієлопероксидаза (MPO). MMP-9 - це протеаза, яка часто присутня у підвищених концентраціях при пародонтозі та раку порожнини рота, тоді як мічені МРО рівні пероксидази, які часто використовуються як маркер дегрануляції нейтрофілів, часто підвищені у діабетиків.
Включення фактора росту судинного ендотелію (VEGF) у дослідження було обґрунтоване його появою у слині жінок, хворих на діабет. С-реактивний білок (СРБ) був проаналізований авторами на підставі того, що він пов'язаний із запальними процесами та серцево-судинними захворюваннями. У сукупності вищезазначене являє собою панель, яка охоплює запальні та метаболічні аспекти метаболічного статусу пацієнтів із ожирінням.
Основною перевагою використання зразка слини в дитячому віці перед периферичною кров’ю є те, що збір зразків є неінвазивним. У цьому дослідженні 8319 зразків слини було зібрано у популяцій кувейтських дітей у віці 10–12 років із підвищеним ризиком розвитку ожиріння та діабету 2 типу. Двадцять концентрацій гормонів та цитокінів визначали із слини у випадково вибраній вибірці з 744 особин. Переконливо корельована взаємозв'язок між інсулінорезистентним ожирінням та підвищенням системних концентрацій прозапальних цитокінів підтверджує гіпотезу про те, що дослідження слини у дітей, що страждають ожирінням, є дуже інформативним з точки зору відмінностей у критичних імунометаболічних факторах. Результати дослідження дають важливу інформацію про раннє виникнення метаболічних захворювань у дитячому віці, а неінвазивний метод забезпечує переконливі та корисні дані для цієї вразливої групи населення.
Пацієнти та методи
Зразки слини були зібрані в 39 кувейтських школах з жовтня 2011 року по травень 2012 року. Також були задокументовані такі параметри: зріст, маса тіла, кров'яний тиск, харчові уподобання, оральний огляд, стан фізичної форми та параметри сну.
Результати
У дітей із ожирінням рівень СРБ був у шість разів, рівень інсуліну та лептину втричі, а рівень адипонектину на 30% вищий, ніж у дітей із нормальною вагою. Аналіз категорії показав, що у дітей може бути три типи ожиріння. Чіткі запальні ознаки спостерігались у 76% дітей, що страждають ожирінням, тоді як концентрація інсуліну в слині була високою у 13% учасників, але це не було пов'язано з наявністю медіаторів запалення. У решти 11% дітей із ожирінням рівень інсуліну був високим, тоді як концентрація адипонектину була знижена. 40% дітей з нормальною масою тіла належали до груп, у яких шанси на розвиток ожиріння збільшувались на основі характеристик біомаркерів.
Висновки
Автори виявили чотири біомаркери зі слини у 10-річних дітей, концентрація яких змінюється в міру погіршення ожиріння. Це інсулін, С-реактивний білок, адипонектин і лептин. Результати дослідження дозволяють припустити, що ожиріння можна охарактеризувати та класифікувати, знаючи концентрації біомаркерів, що виявляються у слині. Ці відносно неінвазивні біомаркери, особливо в подальших дослідженнях, можуть бути корисними для моніторингу розвитку метаболічних розладів у дитячому віці та для контролю ефекту профілактичної терапії.