Ярослава Шакова пише про те, як виглядає випущена в даний час версія без цензури Анни із Зеленого дому.

аннотаційний

Анна із Зеленого дому це перший роман канадського письменника Люсі Мод Монтгомері (1874 - 1942). Вперше він був опублікований у 1908 році, і авторська історія про сироту Анну Ширлі незабаром прославилася не лише вдома, а й у багатьох інших країнах. Цей класичний молодіжний роман тепер вперше опублікований у повному перекладі без цензури.

Молоді театральні колективи групи "Дівадло Ветеш" нещодавно представили свою нову виставу за мотивами Енні з Зеленого дому. Головна героїня заявляє в собі, серед іншого, наступне: «У мені стільки різного Анієна!» Незабаром після цього вийшло нове видання роману цієї легендарної дівчини, яке, на відміну від усіх попередніх словацьких видань, також містить уривки з перекладів. То скільки у нас зараз різних Анієн? Або це все ще та сама Анна, яка кілька десятиліть супроводжує читачів своїм фантастичним світом?

Привітний переклад читача

Нове видання також пропонує новий переклад Beáty Mihalkovičová. Текст набув знань вільності, був модернізований та зручніший для користування. Тож, коли місіс Рейчел Лінд витрачає свій час на в’язання ковдр з памука, ми також дізнаємось у новому виданні, що памук - бавовняна пряжа. Вирішуючи, яку дитину усиновлять Марілла та Матей, у випуску “Молоді роки” від 2002 року ми читаємо лише таку сувору заяву: “Матей був першим, хто одружився” (2002, с. 10). У новому виданні міститься додаткова інформація: «Спочатку Матей запропонував взяти хлопчика з Барнарда» і у виносці пояснення періоду: «З одного з покинутих дитячих притулків доктора Барнарда в Англії. Він надав притулок вуличним дітям, навчив їх працювати і дав їм цінне ремесло »(2019, с. 12). Виноски додатково пояснюють контекст, наприклад, у главі Нещасна дівчина як лілія, де пояснюється історія вірша Теннісона, який дівчата драматизували, але також описує Камелот.

Місцеві назви у творі також змінюються, яма Лінда стане Линдовою долиною у новому виданні, вхід, який у попередньому виданні Анна називає Rozkošná aleja, тепер спочатку змінить на алею, яку Анна потім назве "Білий шлях" блаженства "(2019, с. 28).

Гана чи Анна?

Однією з ключових і відомих сцен у книзі є розмова Меріллі та Анни про її ім’я. Наприклад, ми вже стикалися з можливістю, що Анна просить Анну зателефонувати їй із двома російськими. Видання «Молоді роки» віддає перевагу зовсім іншій, акустично подібній версії імені: «Якщо ви хочете називати мене Анна, принаймні називайте мене Гана» (2002, с. 28). Переклад Міхалковича вирішує цю буквену дилему за допомогою суфікса: "Але якщо ви хочете назвати мене Анна, будь ласка, вимовіть суфікс -a чітко" (2019, с. 36). Це рішення більше схоже на англійську версію, де Анна хоче, щоб її називали Енн з Е (див., Наприклад, однойменну серію з майстерні Netflix).

На додаток до цих модифікацій, нове видання також містить уривки, які взагалі не містили попередніх видань. Одним з них є, наприклад, уривок з поеми Джеймса Рассела Лоуелла «Сон сера Лаунфала», який знаходиться на початку розділу «Сюрприз для Матея Катберта:.

Релігійні посилання

Останній розділ книги поки що збіднений цією цитатою з драматичної поеми Роберта Браунінга "Піппа" йде далі: " Бог спочиває на небі, світ у повному порядку ", - прошепотіла Анна" (2019, с. 413). Це важливий уривок не лише з точки зору релігійних вірувань Анни, що є невід'ємною частиною книги, але й через композиційну конструкцію висновку, як Ганна каже перед цитатою, що "її ніщо не бентежить ні вродженою фантазією, ні ідеальний світ мрій "(2019, с. 413). Саме пропуск цитати Браунінга, таким чином, розірвав ланцюг цих двох вживань слова «світ» та зв’язок реального життя Анни з її захопленням літературою. Систематичне упущення релігійних посилань з попередніх перекладів книги можна побачити також у згаданому вище фрагменті, присвяченому драматизації поеми про незайману лілію, де пані Линдова заявляє про театр, що вона або "непристойна" (2002, с. 215) або "огидно грішним" (2019, с. 299).

Незважаючи на зміни в новому виданні, можна констатувати, що Анна все ще залишається тим самим натхненним істотою, з яким виросло багато поколінь, і тепер нинішнє може.

Ярослава Шакова (1991) закінчила докторантуру в Інституті словацької літератури Словацької академії наук у Братиславі. У дисертації вона зосередилася на авангардистських тенденціях у словацькій літературі 20 століття.