Олена Мароті-Шолтесова (* 6 січня 1855, Крупіна - † 11 лютого 1939, Мартін) - словацька прозаїк, редактор і публіцист.
Народилася в родині пастора і письменника Даніеля Мароті; вона втратила матір у ранньому дитинстві. Освіту здобула у Люборечі, в німецькому інституті дівчат у Лученіці та Попраді. Після одруження вона переїхала зі своїм чоловіком до Мартіна, де могла присвятити себе літературній, культурній та громадській діяльності. Вона була членом Живенського комітету, згодом стала заступником голови, а з 1894 по 1927 рік - його головою. У 1910 році вона відповідала за створення асоціації виробничих товариств "Ліпа", яка забезпечувала роботу словацьких народних вишивальниць та продаж їх художніх виробів. Під керівництвом Шолтесової Живена створила кілька сімейних шкіл та курсів для дівчат. Незважаючи на важкі періоди її життя (вона пережила обох своїх дітей - її дочка померла в дитинстві, син дорослим) за цей період їй значно вдалося здійснити велику видавничу діяльність, присвячену переважно жінкам. Завдяки своїй різнобічній діяльності вона часто ставала піонером у різних напрямках, але головним чином вона стала визнаним лідером словацького жіночого руху.
Працює
1881 - Na dedine, poviedka (опубліковано в журналі Slovenské pohľady)
1882 - Підготовка до весілля (опубліковано в журналі Slovenské pohľady)
1882 - Відлуння останнього загального зібрання Живени, стаття програми
1885 - Роль поживних речовин, стаття програми
1885 - вмираюча дитина, історія хвороби та смерті дочки Олени (альманах Живені)
1891 - у Черніцькій школі (опубліковано в журналі [[словацькі погляди]
1894 - Над течією, роман із двох частин
1895 - Про роман «Proti prúdu», стаття, в якій він захищає свій роман (опублікований у газеті «Národnie noviny»)
1896 - Перша провина, роман (Хроніки Живени)
1898 - Попелюшка, новела
1898 - Про вплив веселого читання, стаття (опублікована в газеті Národnie noviny)
1902 - У літній вечір, новела (Žopis Živeny)
1913/1917 - Мій син, мемуари
1923/1924 - Мої діти, твір, що складається з твору «Вмираюча дитина» (про її дочку) та «Мій син», що є не лише біографічним твором про її дітей, але й власною біографією; твір перекладено кількома мовами
1925 - сімдесят років життя, мемуари зафіксували лише 20 років її життя