Цей повний текст є відредагованою та переглянутою стенограмою лекції, виголошеної на XV Європейському конгресі з питань ожиріння, організованому Європейською асоціацією з вивчення ожиріння, що відбувся у Будапешті, Угорщина, з 22 по 25 квітня 2007 р.

рівень

Гіпертонія та діабет 2 типу (ДМ2) є двома незалежними серцево-судинними факторами ризику, які часто асоціюються із надмірною масою тіла.

Попередні дослідження показали, що орлістат 120 мг (Xenical (R) ефективний у пацієнтів із ожирінням або надмірною вагою з гіпертонією та DM2.

цілі

Пацієнти та методи

Дані були зібрані з 5 рандомізованих, подвійних сліпих, багатоцентрових досліджень тривалістю 24 або 52 тижні (Швеція, Великобританія, Франція, Австралія та Китай), що досліджували ефекти орлістату 120 мг. проти плацебо щодо втрати ваги, артеріального тиску та інших метаболічних показників у 2692 пацієнтів із ожирінням або надмірною вагою (індекс маси тіла 28-50 кг/м2), які мали інші фактори серцево-судинного ризику (гіпертонія, ЦД2, гіперліпідемія). Аналіз був зосереджений на пацієнтах як із ДМ2, так і з артеріальною гіпертензією на основі класифікації сьомого звіту Спільного національного комітету з профілактики, виявлення, оцінки та лікування артеріальної гіпертензії (JNC-VII): діастолічний тиск (ПД), що дорівнює або більше 80 мм рт.ст. та систолічний тиск (PS) дорівнює або перевищує 130 мм рт.

З 2692 пацієнтів із ожирінням або надмірною вагою, які також мали серцево-судинні фактори ризику, 500 (19%) мали як гіпертонію, так і ЦД2 і були включені в аналіз.

Рання реакція на лікування орлістатом у дозі 120 мг визначалася як втрата ваги на 5% і більше через три місяці.

Результати

Значно більше пацієнтів, які отримували орлістат 120 мг (68/257, 26%), порівняно з тими, хто отримував плацебо (20/243, 8%), мали ранню реакцію на зниження ваги.

Демографічні характеристики та базові значення глобальної сукупності та підгрупи, яка надала ранні відповіді, наведені в таблиці 1.

Таблиця 1. Демографічні характеристики та вихідні значення у всіх пацієнтів із ожирінням або надмірною вагою із СД2 та гіпертонічною хворобою (ПД, що дорівнює або перевищує 80 мм рт.ст. та ПС, що дорівнює або перевищує 130 мм рт.

Лікування орлістатом у дозі 120 мг асоціювалось із поліпшенням PS та PD, а поліпшення PS було статистично значущим (р менше 0,01) порівняно з плацебо (рис. 1 та 2). Величина зниження тиску, як систолічного, так і діастолічного, була більшою у тих, хто рано реагував, ніж у загальної популяції.

Фігура 1. Середні зміни значень PS між усіма пацієнтами та тими, хто рано реагував на втрату ваги.

Малюнок 2. Середні зміни значень ПД між усіма пацієнтами та особами, які рано реагували на втрату ваги.

Орлістат у дозі 120 мг покращував загальний рівень та рівень холестерину ЛПНЩ порівняно з плацебо, як у світовій популяції, так і у тих, хто рано реагував на лікування (малюнки 3 та 4). У світовій популяції зниження загального рівня та рівня холестерину ЛПНЩ було значно кращим у пацієнтів, які отримували орлістат 120 мг, ніж у тих, хто отримував плацебо (обидва р менше 0,001). В аналізі ранніх реакцій зміна рівня холестерину ЛПНЩ була значно кращою у пацієнтів, які отримували орлістат 120 мг, ніж у тих, хто отримував плацебо (р менше 0,05).

Малюнок 3. Середня зміна у відсотках від вихідного рівня загального рівня холестерину у всіх пацієнтів та у тих, хто рано реагував на втрату ваги.

Малюнок 4. Середня зміна у відсотках від вихідного рівня рівня холестерину ЛПНЩ у всіх пацієнтів та у тих, хто відповідав на ранні терміни щодо втрати ваги.

Порівняно з плацебо, орлістат у дозі 120 мг асоціювався із значно більшим покращенням концентрації глюкози та інсуліну натще, співвідношення HbA1c, маси тіла та окружності талії (табл. 2). Поліпшення кожного з цих параметрів було більшим у пацієнтів, які мали ранню відповідь, ніж у загальної популяції.

Таблиця 2. Середні зміни базових параметрів метаболізму в кінці дослідження загальної кількості пацієнтів та тих, хто рано реагував на втрату ваги.

Порівняно з плацебо, більша частка пацієнтів, які отримували орлістат у дозі 120 мг, мали наприкінці дослідження нормальні показники АТ як серед населення в світі, так і серед пацієнтів, які мали ранню відповідь; цей результат був статистично значущим в останній групі (рисунок 5).

Малюнок 5. Відсоток пацієнтів з нормалізованим рівнем АТ у кінці дослідження у всіх пацієнтів та у тих, у кого була рання реакція на зниження ваги.

Висновки

У пацієнтів із надмірною вагою або ожирінням, які мали як гіпертонію, так і DM2, орлістат у дозі 120 мг суттєво покращив порівняно з плацебо кілька факторів серцево-судинного ризику: масу тіла, окружність талії, АТ, відсоток HbA1c та концентрацію інсуліну в крові. холестерин і холестерин ЛПНЩ.

Поліпшення факторів серцево-судинного ризику було найбільш вираженим у пацієнтів, які мали ранню відповідь на орлістат 120 мг, тобто тих, хто втратив 5% і більше маси тіла протягом трьох місяців. Серед пацієнтів, які мали ранню відповідь, рівень АТ нормалізувався більш ніж удвічі більше випадків, коли отримували орлістат 120 мг, порівняно з плацебо, згідно з клінічними рекомендаціями JNC-VII.

Ризик серцево-судинних захворювань помітно високий у пацієнтів із ожирінням або надмірною вагою із супутньою гіпертензією та СД2. У пацієнтів, які виявляють ранню реакцію на втрату ваги, лікування орлістатом у дозі 120 мг може забезпечити важливі переваги щодо зменшення серцево-судинного ризику.

Список літератури

  1. Melanson KJ, McInnis KJ, Rippe JM, et al. Ризик ожиріння та серцево-судинних захворювань: оновлення досліджень. Cardiol Rev 2001; 9 (4): 202–7.
  2. Bakris G, Calhoun D, ​​Egan B, et al. Орлістат покращує контроль артеріального тиску у пацієнтів із ожирінням, які страждають на гіпертонію, яка лікується, але неадекватно контролюється. J Гіпертенс 2002; 20: 225–67.
  3. Hanefeld M, Sachse G.Вплив орлістату на масу тіла та контроль глікемії у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу із зайвою вагою: рандомізоване, плацебо-контрольоване дослідження. Цукровий діабет Metab 2002; 4 (6): 415–23.
  4. Hollander PA, Elbein SC, Hirsch IB, et al. Роль орлістату у лікуванні хворих на ожиріння з діабетом 2 типу. 1-річне рандомізоване подвійне сліпе дослідження. Догляд за діабетом 1998; 21 (8): 1288–94.
  5. Гай-Гранд Б, Друйн Р, Ешвеге Е та ін. Вплив орлістату на захворювання, пов'язані з ожирінням - шестимісячне рандомізоване дослідження. Цукровий діабет Metab 2004; 6 (5): 375–83