Збільшення індексу маси тіла не лише пов’язане з жовчнокам’яною хворобою, але й може бути причиною, - датські дослідники опублікували в Hepatology.

otsz

Кілька епідеміологічних та спостережних досліджень показали чітку кореляцію між високим ІМТ та підвищеним ризиком жовчнокам'яної хвороби, але причинно-наслідковий зв'язок досі не встановлений. Це пояснювалося тим, що не було можливості виключити з аналізу деякі можливі фактори впливу, такі як дієта з високим вмістом жиру, яка одночасно діє на збільшення маси тіла та сприяє розвитку каменів у жовчному міхурі. Також не можна виключати можливість зворотних кореляцій, таких як той факт, що спазми в жовчнокам'яній хворобі зменшують фізичну активність, що в свою чергу призводить до збільшення індексу маси тіла.

Новий статистичний метод, менделівська рандомізація, також може подолати проблему неминучих факторів впливу та можливої ​​зворотної кореляції шляхом виявлення генетичних варіантів, пов'язаних з високим ІМТ. Вони постійні протягом усього життя, проте не залежать від факторів, що впливають. "Якщо високий ІМТ відіграє причинно-наслідкову роль у розвитку каменів у жовчному міхурі, то наявність генетичних варіантів, що підвищують ІМТ, також передбачає збільшення захворюваності на жовчнокам'яну хворобу", - пояснює д-р. Стефан Стендер, клінічний біохімік з Університету Копенгагена.

У дослідження було включено 77 679 дорослих датських людей із Копенгагенського загального дослідження населення (67 314 осіб) та Копенгагенського міського дослідження серця (10 365 осіб). Зразки крові були отримані від усіх учасників, з яких було вилучено та фенотиповано ДНК.

Загалом у 4106 учасників були діагностовані симптоматичні камені в жовчному міхурі протягом максимального спостереження за 34 роки. На основі фенотипування дослідники виявили найсильнішу асоціацію з ІМТ у європейських популяціях для наступних трьох поліморфізмів: FTO (rs9939609), MC4R (rs17782313) та TMEM18 (rs6548238). Кожен з них несе два можливих алелі, тому кожна людина може мати від 1 до 6 залучених алелей. Кількість алелей, що збільшували ІМТ, визначали для кожного учасника.

У першому аналізі даних середній ІМТ базового рівня був на 55 відсотків вищим (11 к/м2) у осіб з більшістю алелів у порівнянні з тими, у кого алелів було менше. Зі збільшенням ІМТ ймовірність симптоматичних каменів у жовчному міху поступово зростала. Для загальної когорти ймовірність симптоматичних каменів у жовчному міхурі зростала на 7 відсотків із збільшенням ІМТ на 1 кг/м2/* /. У когорті менделівської рандомізації збільшення ІМТ на 1 кг/2 асоціювалось із 17-відсотковим збільшенням ризику. Відповідність між цими двома оцінками вказує на те, що ІМТ сам по собі може бути причинним фактором симптоматичних каменів у жовчному міхурі, на думку д-ра. Стендер і колеги.

У цьому дослідженні не розглядався склад каменів у жовчному міхурі та не аналізувався патофізіологічний механізм, за допомогою якого високий ІМТ може призвести до утворення жовчнокам’яної хвороби. Однак дослідження механізмів було метою кількох інших досліджень, зазначають автори статті.

Ожиріння може посилити синтез холестерину та гепатобіліарний витік холестерину, який «відіграє ключову роль у формуванні холестеринових каменів у жовчному міхурі». Висока жирова маса в животі може призвести до гіпомотильності жовчного міхура та холестазу, що є «ще одним фактором ризику утворення жовчнокам’яної хвороби». Крім того, речовини, що виробляються або метаболізуються адипоцитами, можуть також впливати на утворення жовчнокам’яної хвороби. Наприклад, естроген, що виділяється адипоцитами, може схилити до жовчнокам’яної хвороби, посилюючи гепатобіліарний витік холестерину. Лептин з адипоцитів також може надавати літогенну дію. Адипонектин також секретується адипоцитами, що було пов’язано з утворенням жовчнокам’яної хвороби в дослідженнях на людях та тваринах. Гіперінсулінемія, пов'язана з ожирінням, може призвести до жовчнокам'яної хвороби, сприяючи виробленню жовчі з більш сильними літогенними властивостями.

Слабкість дослідження полягала в тому, що в ньому брали участь лише особи певної національності (білий датчанин). "Загальновідомо, що на шанси жовчнокам'яної хвороби також суттєво впливає етнічна приналежність, тому наші поточні спостереження не обов'язково передаються іншим групам", - попереджає д-р. Стендер.