МАДРІД, 17 (EUROPA PRESS)

куріння

Ожиріння асоціюється з вищим ризиком початку куріння та частотою сигарет на день, згідно з дослідженням, опублікованим у "The BMJ". Ці результати настійно свідчать про те, що ожиріння впливає на поведінку куріння, що може мати наслідки для заходів громадського здоров'я, спрямованих на зменшення поширеності цих важливих факторів ризику, стверджують дослідники.

Загальновідомо, що курці мають в середньому масу тіла нижчу, ніж некурці, але вони, як правило, набирають вагу після відмови. Однак активні курці, які курять більше, мають тенденцію важити більше, ніж ті, хто курить легенько. Хоча це може бути пов'язано з іншими факторами способу життя, такими як фізична бездіяльність та нездорова дієта, також можливо, що ожиріння може впливати на поглинання та інтенсивність куріння.

Фактично, Генетичні дані свідчать про можливу загальну біологічну основу поведінки, що викликає залежність, наприклад, залежність від нікотину та збільшення споживання енергії. Якби можна було встановити, що ожиріння впливає на поведінку куріння, це мало б значення для стратегій профілактики, спрямованих на зменшення цих важливих факторів ризику.

Щоб краще зрозуміти ці взаємодії, група дослідників, що базується у Франції та Великобританії, вирішила визначити, чи відіграють генетичні маркери, пов’язані з ожирінням, пряму (причинну) роль у поведінці куріння.

Вони проаналізували генетичні варіанти з відомим впливом на індекс маси тіла (ІМТ), відсоток жиру в тілі та окружність талії для майже 450 000 осіб з бази даних Біобанку Великобританії та Консорціуму тютюну та генетики (TAG) англійською мовою), використовуючи техніку, звану менделівською рандомізацією.

ЗБІЛЬШЕННЯ ІМТ ПІДВИЩАЄ ЧАСТОТУ, ЩО ВИ ПАЛИТЕ

Аналіз генетичної інформації таким чином дозволяє уникнути деяких проблем, які мучать традиційні спостережні дослідження, роблячи результати менш схильними до невимірених (незрозумілих) факторів і, отже, більш надійними. Таким чином, асоціація, яку спостерігають за допомогою менделівської рандомізації, швидше за все, відображатиме причинно-наслідковий зв’язок.

Було оцінено три показники поведінки куріння: поточне та минуле куріння, кількість викурених сигарет на день та вік початку куріння. Середній вік учасників дослідження становив 58 років. Результати показують, що кожне збільшення ІМТ на 4,6 кг/м2 було пов’язане з 18-відсотковим збільшенням ризику бути курцем у Великобританії Biobank та 19-відсотковим збільшенням ризику за даними консорціуму.

Кожне збільшення ІМТ також оцінювало збільшення частоти куріння приблизно на одну сигарету на день (0,88 у Великобританії Biobank та 1,27 у консорціумі TAG). Подібні результати спостерігались щодо відсотка жиру в тілі та обхвату талії, і вони були незмінними як у чоловіків, так і у жінок.

Слідчі зазначають, що, як і будь-який аналіз рандомізації Менделя, було зроблено кілька припущень, і не можна виключати можливість того, що соціодемографічні фактори могли вплинути на результати. Однак на основі вичерпних генетичних даних майже 450 000 людей це дослідження наводить докази того, що відмінності в індексі маси тіла та розподілі жиру в організмі впливають на різні аспекти поведінки куріння, включаючи ризик того, що люди починають палити.

"Ці результати підкреслюють роль ожиріння у впливі на ініціювання та відмову від куріння, що може мати наслідки для заходів з охорони здоров'я, спрямованих на зменшення поширеності цих важливих факторів ризику", - підсумовують вони.