Лікар Міжнародної бригади Реджінальд Сакстон міг би практикувати нове лікування без відома уряду

тривати

Норман Бетюн виконує музей переливання/Імперський військовий музей

Громадянська війна в Іспанії - це бездонна яма. Виявлення документів, що розкривають невідомі факти, здається, ніколи не закінчується. Останній вийшов із деяких рукописних записок, які зберігаються в бібліотеці Університету штату Індіана, розташованій понад 6000 кілометрів від Мадрида, де відбувались пов’язані події. У записках, написаних Нобелівською премією з медицини Германом Мюллером, видно, що кілька іноземних лікарів з республіканської сторони досліджували використання крові з трупів при переливанні крові для порятунку поранених і що цей маловідомий метод міг практикуватися на фронті. Нові дані, зібрані в нещодавно опублікованому дослідженні, суперечать найбільш прийнятій версії з цього питання.

III У ЦІХ НОВИНАХ

Техніка була воскрешена у 80-х роках ↓

Трупне переливання крові було результатом унікального ланцюга подій. По-перше, російський лікар Сергей Юдін виявив у Москві, що вони життєздатні, про що свідчить дослідження в березні 1936 р. Відгомін його досліджень незабаром дійшов до Іспанії, особливо до вух Фредеріка Дурана-Йорди, піонера переливання крові в Іспанії під час війна.

"Є дані, що практика проводилася експериментально", - пояснює письменниця Лінда Палфріман, професор Університету Карденала Еррера та експерт з британських добровольців, які брали участь у медичній допомозі Республіки. "Дуран-Хорда виключив це, бо знав, що будуть проблеми зі згортанням крові", - говорить він. "Він був тим, хто розробив перші методи збору, зберігання та класифікації крові під час конфлікту, і першим, хто транспортував кров на фронт в холодильному фургоні, спочатку призначеному для розподілу риби", - підкреслює Палфріман.

Нове дослідження, опубліковане професором канадського коледжу Окананага Девідом Летбріджем, тепер виявляє, що інший закордонний лікар, британець Реджинальд Сакстон, зміг наполегливо практикувати та робити переливання крові з трупів, всупереч тому, що вважалося раніше.

Лікарня-печера

У 1937 році Сакстону було тридцять років, маючи незначний досвід хірургічного втручання, не кажучи вже про переливання крові. "Керуючись [канадським лікарем Норманом] Бетюном та Фредеріком Дураном-Джордою, Сакстон почав вивчати та розробляти методики переливання крові", - згадує Палфріман. "Він дійсно вважав, що трупне переливання крові буде вірогідним як звичайна практика, але врешті-решт він відмовився від нього через" технічні та етичні проблеми ", - говорить він. Наразі ця версія прийнята, але експерт визнає нові дані, надані Летбриджем з Канади, дійсними. "Я ні на хвилину не сумніваюся у заявах, зроблених у статті", - зізнається він.

Така ж думка іспаниста Пола Престона. "Летбрідж дуже серйозний", - пояснює він. Робота канадського професора вказує на те, що Сакстон дізнався про переливання крові від померлих від Бетюн, яку також вважають піонером переливання крові на передовій під час війни. "Якщо ви скажете, що Бетюн це зробив, я міг би в це повірити", - пояснює Престон.

Плакат, що просуває донорство крові з республіканської сторони/Дж. Бернабеу

Згідно з новими даними, Сакстон зміг здійснити ці переливання крові взимку 1938 року, перебуваючи на службі біля Теруеля. Водій швидкої допомоги бачив, як він поспіхом добував кров у кавалерійського офіцера, який щойно помер від задухи. Його свідчення свідчать про те, що Сакстон мав намір використовувати його для переливання крові, якщо воно було в хорошому стані та правильного типу. За кілька місяців до цього лікар опублікував у "Ланцеті" дослідження, в якому просив уряд якнайшвидше створити службу видобутку та розподілу крові з трупів як "єдиний спосіб" врятувати життя.

У липні 1938 р. Почалася битва при Ебро, і Сакстон, уже досвідчений як військовий лікар, імпровізував польовий госпіталь у печері поблизу Ла-Бісбаль-де-Фальсет (Таррагона). Чи міг Сакстон використати там кров мертвих, щоб врятувати живих? Летбрідж так думає, але підтвердити це неможливо.

"Офіційних джерел з цього питання немає", - згадує Палфріман. "Здається, Сакстон раптово передумав і відмовився від переливання крові трупом", - говорить він. Але у світлі нових даних Летбриджа письменник визнає, що "можливо, Сакстон таємно продовжував практику".

Республіканські лікарі консультували союзників

"Я не знаю, що військова охорона дозволила такі практики", - пояснює Хосеп Бернабеу, доктор та професор історії науки в Університеті Аліканте. Бернабеу зазначає, що організація системи переливання крові "була бездоганною і працювала, гарантуючи весь транспортний ланцюг постами першої черги та лікарнями", пояснює він. Настільки хорошою була система, розроблена такими людьми, як Дуран-Йорда або Бетюн, що "союзники скопіювали її на початку Другої світової війни", пояснює Бернабеу.

І Сакстон, і Дуран-Йорда перевезли свої знання до Великобританії, де допомогли створити систему медичного обслуговування під час війни. "Наприкінці Громадянської війни Дуран-Йорда переїхав до Англії на запрошення британців і зіграв дуже важливу роль, допомагаючи доктору Джанет Воган створити кровну службу", - пояснює Палфріман.

За словами Престона, в 2004 році, коли лікар помер, Сакстону потрібно було багато часу, щоб відновитись від поразки республіканців та смерті свого партнера під час конфлікту. У 1941 році, в розпал Другої світової війни, Сакстон приніс свої знання про екстрене переливання крові до Бірми, де він служив офіцером армії.

Техніка була воскрешена у 80-х роках