Що таке остеопоротичний перелом?
В даний час загальновизнано, що переважна більшість остеопоротичних переломів, особливо периферичного скелета (= кістки верхніх і нижніх кінцівок, ребра, таз), але в меншій мірі переломи хребців, спричинені комбінацією зниженої щільності кісток (BMD) + погіршення якості кісток (TBS). + Підвищений ризик падінь.
Остеопоротичний (низькоенергетичний) перелом визначається як:
- місце походження: основними остеопоротичними переломами є зап'ястя, верхня частина стегнової кістки, верхня частина плеча, хребці грудного та поперекового відділів хребта,
- механізм виникнення: «мінімальна травма» - на практиці найчастіше визначається як падіння з висоти стоячи, напр. ковзання і подальше падіння під час звичайної ходьби,
- вік інваліда: для жінки це період після менопаузи, для чоловіка немає точного визначення, на практиці це переважно для чоловіків старше 60 років.
Фінансове, медичне та соціальне навантаження
Витрати на лікування, особливо при переломах стегнової кістки (тотальне ендопротезування - ТЕП), можливо хребців (кіфопластика, вертебропластика) та подальша реабілітація.
Медичне навантаження: біль при необхідності хронічного знеболюючого лікування та ризики для верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, значне погіршення самопочуття:
- при переломах хребців, що присідають у спині із зменшенням простору грудної клітки та пригніченням внутрішніх органів, що погіршує їх працездатність, особливо серце з великими судинами, легенями, травною системою,
- смерть при переломі стегнової кістки, зрештою іммобілізація з наступними ускладненнями: (бронхопневмонія, емболізація, виразкові хвороби),
- у разі зламаного зап’ястя або плеча біль виникає при порушенні функції або деформації пальців.
Витрати на соціальну допомогу: суттєва втрата самодостатності після перелому стегнової кістки, що вимагає допомоги іншої людини або навіть інституційного догляду.
Серйозні наслідки остеопоротичного перелому насторожують
- 20% постраждалих помирають протягом перших 6 місяців після перелому стегнової кістки, також було продемонстровано значне збільшення смертності після переломів хребців,
- 50% раніше самомобільних людей рухаються після перелому лише за допомогою інших людей і стають повністю залежними від допомоги оточення,
- 20% пацієнтів після перелому передпліччя повинні бути госпіталізовані і було показано, що у них часті болі з порушенням функції або деформацією пальців
- У 35% пацієнтів після перелому хребця спостерігається хронічний біль у спині, що вимагає відносно дорогого знеболюючого лікування.
Частота остеопоротичних переломів зростає. Кажуть, кожна третя-третя жінка та кожен восьмий чоловік страждають на остеопоротичний перелом пізніше у житті після 50 років. Ризик жінки, яка страждає на остеопоротичний перелом стегнової кістки, вищий, ніж сума ризику розвитку раку молочної залози, матки та яєчників. Основною передумовою ефективної профілактики остеопоротичних переломів у конкретної людини є:
- визначити (кількісно визначити) ризик перелому,
- подальші раціональні заходи щодо максимального зниження цього ризику.
Наше робоче місце обладнано надстандартно для обох вищезазначених завдань (подробиці наведено у розділі Визначення ризику остеопоротичного перелому).
Як визначити ризик остеопоротичного перелому?
Визначення міцності кісток (стійкість до енергії удару)
Його оцінюють відповідно до відповідей на обрані стандартні питання та за результатами денситометричного дослідження DXA:
- КІСТЬ КІСТК (КІСТЬ МІНЕРАЛ),
- ЯКІСТЬ кісток (мікроархітектура кістки).
Ризик міцності кісток виражається індексом FRAX, який визначає процентний ризик остеопоротичного перелому конкретного пацієнта протягом наступних 10 років.
Визначаючи ризик падінь
Більшість остеопоротичних переломів та всі найнебезпечніші переломи (тобто переломи стегна) виникають як безпосередній наслідок падіння - падіння з висоти стоячи. Наступні мають значну частку у падінні людей похилого віку:
- саркопенія (= втрата м'язової сили та працездатності), яку можна діагностувати та виміряти за допомогою м'язових тестів, проведених медсестрою остеологічної амбулаторії або реабілітологом: тест на ходьбу на певній відстані (зазвичай 10 м) для часу та відпочинку при повторному вставанні з стілець у встановлений час,
- погіршення постави та стійкості, що діагностується шляхом оцінки відповідей пацієнта на набір стандартних запитань, поставлених остеологічною клінікою або реабілітологом, тандемним тестом ходи та медичним оглядом лікаря FBLR.
Комплексна оцінка ризику остеопоротичного перелому визначається шляхом вивчення міцності кісток, геометрії стегнової кістки та визначення ризику падінь.