реактивність

реферат

Реакційна здатність АТ до солі, також відома як чутливість до солі, у різних людей сильно варіюється. 7, 8, 9 Підвищена реакційна здатність АТ на сіль, відома як чутливість до солі, пов’язана з підвищеним ризиком серцево-судинних подій. 10, 11, 12, 13, 14 Хоча генетичні та набуті фактори відіграють певну роль у патогенезі чутливості солей, її етіологія невідома. Повідомляється, що старший вік та резистентність до інсуліну пов’язані з чутливістю до солі. 7, 8, 15, 16, 17, 18, 19 Оскільки інсулінорезистентність є віхою в метаболічному синдромі, 20, 21 ми припустили, що чутливість до солі частіше зустрічається у людей, ніж у осіб без синдрому. Для перевірки нашої гіпотези було використано тестування чутливості до солі для порівняння реактивності АТ із сіллю у осіб із метаболічним синдромом та без нього. Якщо наша гіпотеза правильна, обмеження солі може бути невід’ємною частиною лікування пацієнтів з метаболічним синдромом.

результат

Всього було вивчено 301 суб'єкт (87 чоловіків, 214 жінок) у віці 41,5 ± 0,7 років. Етнічний розподіл був таким: 25% білих, 2% мулаток і 73% змішаних латиноамериканців. Тридцять сім мали BP140/90 мм рт. Усі випробувані пройшли тестування на чутливість до солі. У 301 пацієнта середній системний артеріальний тиск (SBP) при нормальному споживанні солі (137 ± 3 ммоль натрію/добу, ∼ 8 г/сіль) становив 119 ± 0,9 мм рт.ст. Протягом періоду високої солі (305 ± 7 ммоль натрію/добу, ∼ 18 г/сіль) середнє значення SBP становило в середньому 122 ± 0,9 мм рт. Ст. І було знижено до 115 ± 0 при дієті з низьким вмістом натрію (40 ±). 7 мм Рт. Ст. 2 ммоль натрію в сечі/добу, 2,3 г/сіль). Зниження SBP, індуковане обмеженням солі, було порівнянним у чоловіків та жінок (6,9 ± 0,8 мм рт.ст. у чоловіків та 7,4 ± 0,7 мм рт.ст. у жінок; P> 0,5). Встановлено, що ступінь зниження АТ, ступінь чутливості до солі безпосередньо залежить від віку (r = 0, 3) (P

Вплив трьох різних рівнів споживання солі на SBP у осіб з метаболічним синдромом та без нього. Середні значення ± sem для SBP, отриманих під час звичайної процедури (8,2 г солі/добу, 137 ммоль/натрій), високої (18 г солі/добу, 300 ммоль/добу натрію) та низькотемпературної дієти (2,4 г солі/добу, 40 ммоль/добу натрію) у пацієнтів з метаболічним синдромом (РС) та без синдрому (без РС). Статистичну значимість оцінювали за допомогою односторонньої ANOVA з подальшим тестом Тукі. Він суттєво відрізняється від дієти з низьким вмістом натрію при * P

Зв'язок між кількістю ознак метаболічного синдрому та чутливістю до солі. Випробовуваних піддавали тестуванню на чутливість до солі. Спочатку вони піддавались дієті з високим вмістом солі (18 г/день, 300 ммоль/день натрію) протягом 1 тижня, а потім ще тиждень дієти з низьким вмістом солі (2,3 г солі/день, 40 ммоль/день натрію). Зниження АТ з низьким вмістом солі розраховували наступним чином: АТ для високої солі мінус АН для низької солі. a ) Показує зниження рівня SBP та DBP у всіх пацієнтів. b ) Показує зниження рівня SBP для чоловіків та жінок окремо. Наведені середні значення ± sem для зниження АТ, спричиненого обмеженням солі. Статистичну значимість оцінювали за допомогою односторонньої ANOVA з подальшим тестом Тукі. Значні відмінності між випробовуваними з чотирма та п’ятьма символами та іншими групами при * P ** P 2: 23, 6; P 23 Крім того, особи з двома ознаками метаболічного синдрому мають більшу окружність талії та більшу реакцію на інсулін на пероральне навантаження глюкозою, ніж ті, хто має один або ніякий ознака (Хоффманн і Кубедду, неопубліковані спостереження).

Літній вік 7, 8 років та афроамериканська національність 7, 8, 9 були пов'язані з чутливістю до солі. Однак подібне етнічне походження та расові особливості осіб з метаболічним синдромом та без нього суперечать можливій ролі етнічної приналежності у визначенні підвищення чутливості до солі, пов’язаного з метаболічним синдромом. Так само роль старості дуже малоймовірна. Як і очікувалося для природного перебігу синдрому, особи з метаболічним синдромом були старшими за тих, хто не мав синдрому; однак люди з метаболічним синдромом були в середньому лише на 5 років старшими за тих, хто цього синдрому не мав. Крім того, більшість наших досліджуваних пацієнтів були молодими та середніми дорослими, а не людьми похилого віку; і нарешті, підгруповий аналіз осіб у віці 40-60 років показав, що, незважаючи на порівнянний вік обох груп, особи з метаболічним синдромом були більш чутливими до солі, ніж ті, що не мали синдрому.

Спостереження на моделях тварин дозволяють припустити, що чутливі до солі тварини розвивають високий АТ лише в присутності харчової солі. 24 Ці спостереження підтверджують думку, що підвищення АТ, яке пов’язане з особливостями метаболічного синдрому, є значною мірою результатом дієтичної солі через підвищену чутливість до солі. Отже, якби АД не підвищували дієтичною сіллю, обмеження споживання солі не зменшило б АТ, тоді як коли базовий АТ був підвищений з дієтичної солі, великі краплі АТ спостерігались на дієті з низьким вмістом солі. Ці висновки відповідають сильній зв'язку між чутливістю до солі та базовим АТ. Хоча патогенез чутливості до солі, пов'язаний з метаболічним синдромом, невідомий, це може бути пов'язано з дисфункцією ендотелію та запаленням судин у суб'єктів із синдромом. 25, 26, 27, 28 Проводяться подальші дослідження для вивчення цих варіантів.

Кількість солі, необхідна для досягнення контролю АТ у пацієнтів з метаболічним синдромом, не визначена. У цьому дослідженні 2,3 г солі на добу було дуже ефективно для зниження артеріального тиску у осіб із синдромом. Мета-аналіз досліджень солей у популяції свідчить про те, що ступінь зниження АТ пов’язаний зі ступенем зниження солі, і що чим нижче досягнуте споживання солі, тим нижче АТ. Ефективність м'якого обмеження солей АТ у пацієнтів з метаболічним синдромом не вивчалась. Крім того, ми не знаємо, чи обмежений вплив АТ на сіль, оскільки вивчались лише короткочасні ефекти низької солі.

Хоча метаболічний синдром легко впізнати в клінічній практиці, чутливості до солі немає. Тестування чутливості до солі є громіздким і тому обмежується протоколами досліджень. Тому необхідні провісники чутливості солі для індивідуалізації, а також посилення ознак обмеження солі. У клінічній практиці обмеження солі є частиною загальних модифікацій способу життя при лікуванні високого кров'яного тиску. 30 Не існує обмеження солі для високого АТ, оскільки він не знає, реагували б пацієнти на нього (чутливий до солі) чи ні (стійкий до солі). Наше спостереження, що метаболічний синдром є сильним клінічним предиктором чутливості до солі, дає докази на користь призначення обмеження солі (у поєднанні зі зниженням ваги та фізичною активністю) для контролю пацієнтів із цим станом. Для підтвердження нашого спостереження необхідні перспективні довгострокові втручання.

На закінчення слід сказати, що метаболічний синдром є основною проблемою здоров’я, яка, як відомо, підвищує ризик серцево-судинних подій та цукрового діабету II типу. 1, 2, 3, 4, 5 Підвищення АТ є однією з особливостей синдрому; однак механізм підвищення АТ, який спостерігається у осіб із високим ризиком ожиріння, незрозумілий. У цьому дослідженні ми повідомляємо про підвищену поширеність чутливості до солі у осіб з метаболічним синдромом, і більша частина збільшення АТ, пов’язана з набором ознак, визначених як метаболічний синдром, пов’язана з харчовою сіллю. Повідомлення про підвищення чутливості до солі було виявлено безпосередньо в залежності від тяжкості кожної ознаки та кількості ознак, які існують у людини.