У повсякденній клінічній практиці ривароксабан є принаймні настільки ж ефективним у профілактиці інсульту та системної емболізації та значно ефективніший у запобіганні венозним тромбоемболічним подіям, ніж варфарин, з кращою терапевтичною прихильністю.
У рандомізованих контрольованих клінічних дослідженнях ривароксабан був ефективним у зменшенні ризику інсульту та системної емболізації у пацієнтів із неклапанною фібриляцією передсердь (НВПФ). Автори мали на меті оцінити ефективність, безпеку та терапевтичну стійкість ривароксабану та варфарину в реальних клінічних умовах у повсякденній практиці. З цією метою були проаналізовані дані з бази даних страхування США, що містять рецепти, з травня 2011 року по липень 2012 року. У дослідження були включені дорослі пацієнти, яким призначали ривароксабан або варфарин з приводу ФП та мали показник CHADS2 ≥1 протягом 180-денного базового періоду. Когорти пацієнтів були зіставлені 1: 4 на основі оцінки схильності. Кінцевими точками дослідження були великі кровотечі, внутрішньочерепні крововиливи (ICH), шлунково-кишкові (GI) кровотечі, венозні тромбоемболічні події (VTE) та складні кінцеві точки інсульту та системної емболізації.
Відповідна вибірка включала 3654 пацієнта, які отримували ривароксабан, і 14 616 пацієнтів, які отримували варфарин. Листування було адекватним, із стандартизованою різницею менше 10% для всіх характеристик пацієнта. Не було суттєвої різниці між двома групами щодо ускладнень кровотечі та складної кінцевої точки інсульту та системної емболізації. Частота серйозних кровотеч становила 3,3 події/100 пацієнтових років у групі ривароксабану та 2,9 події/100 пацієнтських років у групі варфарину (коефіцієнт ризику, [ЧСС] = 1,08; 95% ДІ: 0,71-1,64; р = 0,7209). Подібним чином частота ІХН становила 1,8 та 1,5 події/100 пацієнт-років (ЧСС = 1,17; 95% ДІ: 0,66-2,05; р = 0,5905), частота кровотеч із шлунково-кишкового тракту становила 9,5, а на 100 пацієнтів було 7 подій - років (HR = 1,27; 95% ДІ: 0,99-1,63; p = 0,0590) у групах рівароксабу та варфарину відповідно. Частота інсульту та системної емболізації становила 4,6 події/100 пацієнтських років у групі ривароксабану та 5,9 події/100 пацієнтських років у групі варфарину (HR = 0,77; 95% ДІ: 0,55-1,09; p = 0, 1364).
На відміну від цього, у пацієнтів, які отримували ривароксабан, частота випадків ВТЕ була значно нижчою: 2,9 проти. 7,1 події/100 пацієнтських років (HR = 0,36; 95% ДІ: 0,24-0,54; p Оцінка: