Однією з багатьох теорій, що пояснюють аутизм, є т. Зв перфорована кишка, опіоїдна теорія. Теорія полягає в тому, що в здоровій травній системі білки борошна та молока розпадаються на пептиди до амінокислот. Ці дрібні частини всмоктуються в кишечнику і потрапляють у кров, але оскільки діти-аутисти теоретично мають дірку в них і не повністю метаболізують ці білки, ці білки потрапляють у кров через отвори, а потім у мозок, де вони поводяться опіатами, створюючи симптоми аутизму.

2006 року

(Переклади Джудіт Фогарасі)

Щоб перевірити цю теорію, дослідники розглядали цю теорію двояко у 14 дітей з аутизмом, 7 зазвичай розвиваються братами та сестрами, а 8 зазвичай розвивають інших дітей. Спочатку вони вивчили рівень гормонів GLP-2 у відповідь на прийом їжі. Низький рівень цього гормону може свідчити про проблеми з поглинанням пептидів. По-друге, проникність кишечника оцінювали за допомогою різних тестів на поглинання цукру. Використовували різні типи цукру з різною молекулярною вагою. У нормальній травній системі низькомолекулярний цукор легко проходить через стінки кишечника порівняно з більш важкими цукрами, що призводить до більшої появи менших цукрів у сечі. Однак у кишковому тракті з високою проникністю це співвідношення буде змінюватися, оскільки цукру з більшою молекулярною масою також проходять через стінку кишечника. Автори дослідження виявили, що між 3 групами дітей не було різниці ні у відповіді на GLP-2, ні в співвідношенні цукру в сечі. Дослідження, звичайно, має досить невелику кількість випадків, але в даний час не доводить, що теорія опіоїдної перфорованої кишки була б істинною.

В іншому дослідженні автори також порівняли 68 хлопчиків-аутистів (5–11 років) та 158 хлопчиків, що зазвичай розвиваються (4–11 років). Лише шість дітей-аутистів були на дієті (gf або gfcf). Дослідники порівняли передбачувані опіоїдні пептиди в сечі. Суттєвої різниці в рівні пептидів між аутичними та типово розвиваються дітьми не було. Дослідники вважали, що висока частка опіоїдних пептидів не вказує на те, що початок дієти може бути ефективним. Однак також зазначається, що дослідження, що вказує на високий коефіцієнт пептидів на початку дієти (див. Knivsberg et al. 2002), не може бути повторене, ймовірно, через невідповідні методи, використані в цьому дослідженні. Автори вважають, що дітей з аутизмом не слід тестувати за допомогою сечового опіоїдного пептидного тесту, а батьків не слід переконувати проходити тест, широко рекламований в Інтернеті дорогими та платними лабораторіями.

Слід додати, дослідження прямо не говорять про ефективність самої дієти.
Крім того, у дослідженні 2006 року автори не виявили статистичних доказів поліпшення стану у дітей, які зазнали дієти без глютену та казеїну протягом 12 тижнів. Однак це дослідження 2006 року є лише попереднім дослідженням з дуже малою кількістю випадків. Немає сумнівів у необхідності подальших досліджень.

Повний текст дослідження опіоїдного тесту англійською мовою:

В даний час є два дослідження щодо дієти, інформацію англійською мовою можна знайти за такими посиланнями:

2010-03-17 00:00:00
Назад