Театр Йонаша Заборського, Прешів 2016/2017 Міхал Налік: Надзвичайні пригоди Маленького Буратіна (за мотивами казки Пригоди Бурата Олексія Ніколаєвича Толстого) Рецензент: Альжбета Верешпейова Прем'єра: 7.5.2017

мудрого

Режисер: Міхал Налік
Драматургічна співпраця: Зузана Ревешова та. h.
Сцена: Аніта Шеке та. h.
Костюми: Ленка Кадлечикова та. h.
Музика: Юрай Хашко та. h.
Музику записали: Штефан Ткач (саксофон, кларнет), Матей Берчик (тромбон), Марек Майорош (труба), Штефан Сабо (гітара), Юрай Хашко (фортепіано), Міхал Шелеп (контрабас), Ян Філо (барабани).
Персоналії та акторський склад: Матей Ербі (літня муха Марчелло), Сильвія Донова (павук Марлен Отруйний), Матей Лацко (крикет Чарлі Банан), Філіп Ленарт (мураха Жан-Поль Фараон), Габріела Очкайова (метелик Одрі Модкрикріла) Соніфея Кашпемебова )

Прем'єра на Великій сцені DJZ

Текст театральної адаптації передбачає режисерську постановочну концепцію з використанням декількох структурних елементів предметної форми. Перш за все, баналізований стиль видовищних оповідальних шоу, застосування принципу театру в театрі та інші пародійні та критично-іронічні тематики театру (фрагмент із Червоної Шапочки, кулуарні перипетії, алюзії до стосунків акторів та їхньої професійної дисципліни, тато Карло На відміну від оригіналу, історія відбувається в царині антропоморфізованих жуків (комах). В результаті виникає система інтерпретаційного ланцюжка - справжні актори грають жуків, і вони грають не тільки себе, а й кількох інших персонажів. Від виконавців (за винятком Буратіни) це нашарування ролей вимагає виразно точної акторської інтерпретації, щоб дитяча аудиторія отримувала чітко розбірливий орієнтаційний код (костюм, стилізація руху, жест, голос, дикція тощо).

Для обраного жанру казки з піснями автор музики Юрай Гашко склав кілька коротких сценічних інструментальних композицій, які ефективно та настрій ефективно підсилюють атмосферу сценічних ситуацій. Не менш вражаючі є пісні Хашека - ритмічно жваві, мелодійно приємно заразливі, натхненні популярною танцювальною музикою 50-х та 60-х. Мелодії пісні тонко пародіюють музичні стилі і дозволяють акторам адекватно продемонструвати діапазон своїх співочих настроїв. Вони захопили мелодії еспрітом і водночас надали адекватне вираження змісту співаного тексту, що водночас збагатило виразний спектр персонажа. Інтерпретація пісень у прямому ефірі, лише з напівпрограванням музики, суттєво сприяла посиленню атмосфери виступу.

Суттєвість та стислість реплік діалогу чудово розвинена у візуалізації - художньо (включаючи світлові ефекти), музику, спів, хореографію та сценічне виконання персонажів - мізансцен, наповнених різними ситуативними приколами. Використовуючи часові еліпси як динамізуючий елемент, постановка чергує епічні, бойові, співочі та танцювальні вистави у швидкому темпі та постійно утримує увагу аудиторії. І увага необхідна, щоб у такій структурованій виставі діти могли постійно орієнтуватися в історії (та її «надбудові») - в контексті історії, перетворенні характерів, натяках.

Вражаючий дизайн сцени Аніти Сьоке одразу привертає увагу глядачів (будь-якого віку). Це повністю захопить їх своїм візуальним різноманіттям та живописною композицією. Простір сцени займає великий луговий натюрморт з низкою реалістичних елементів природи, які доповнюються зоряним обрієм. Завдяки художнім стискам він вільно пов'язує збільшену книжкову ілюстрацію Ферда Мравека Секора. На сцені є три основні простори - кут кімнати тата Карла з каміном, полковник з театром Theatrum Insecta та ставок. Куліси та сцена театру змінюються відповідно до поточної потреби шляхом встановлення декорацій в інший необхідний простір історії. Тому сценічні зміни відбуваються швидко і не порушують течії вистави (за винятком випадків, коли це режисерський намір у сенсі натяку на проблеми функціонування за лаштунками театру).

Всебічно інтерпретовані молоді виконавці своїми виступами забезпечили три вистави, які я відвідав, фундаментальною життєдайною енергією. Акторам не бракувало життєвої сили, грайливості, духу, відчуття пародії героїв та акторських манер. Їхня акторська прихильність була зосереджена, виступи всіх переконливими, з повагою та дотриманням особливостей усіх зображуваних персонажів у стилізованому русі, жестах, голосі, дикції та їх ментальному оснащенні. Спілкуючись із аудиторією, вони не переступили допустиму межу і зуміли уникнути спокус інфантильності. Крім того, актори, здавалося, добре проводили час із своїми ексцентричними персонажами.

Виступ Буратіни з вражаючим та динамічним характером привернув увагу у всіх постановочних компонентах. Театральна магія, викликана на сцені - вишукана, грайлива, смішна та культурна. Хоча наміром творців було створення типу т.зв. багатокаліберна казка, однак дитина-глядач повинен залишатися ціллю навіть у такому випадку. Після трьох переглянутих вистав можна стверджувати, що дитяча аудиторія часом втрачалася в історії, заснованій на нелінійній драматургічно-режисерській концепції. Я маю на увазі не лише молодшу вікову категорію. У той же час у дітей, які знали книжкову форму Буратіни, могло бути більше шансів більш грамотно орієнтуватися у виставі. Найбільш орієнтованим був, звичайно, дорослий глядач. Думати було більше ніж достатньо, і тому він справді насолоджувався цим чарівним та ефективним казковим «плавильним котлом» з точки зору.

Казка, будь то у прозаїчній чи драматичній формі, покликана забезпечити одержувача дитини досвідченим різноманіттям - принести йому напругу, таємничість, веселощі, гумор, сміх. Виступи Буратіни повністю пропонували дітям такі види досвіду. Однак казка також повинна допомогти дитині зрозуміти, що добре, а що погано, зорієнтуватися у цінностях. Надішліть йому повідомлення про це. Повідомлення Буратіно було проголошено (без сумніву), але постановка, безумовно, вимагала б більш сильного акценту через складніший характер театралізованої драматизації.