Войтех Коленчик Без назви VOJTECH KOLENČÍK (1955) народився в Нітрі, в 1970 1974 навчався в SŠUP (у професора Р. Філо), а в 1974 1980 в Академії образотворчих мистецтв у Братиславі (професор А. Бруновський). В даний час він працює викладачем у ВШВУ в Братиславі. Спеціалізується на живописі, малюванні, графіці, книжковій ілюстрації та графічному дизайні. Самостійно виставлявся у Празі, Меммінгені, Відні, Берліні, Парижі та інших. Він також брав участь у десятках колективних виставок (Айзенштадт, Рим, Джакарта, Регенсбург, Вашингтон та ін.). 2

безкоштовно

JÁ N Z A M B O R V Š KÁ L E B I E L E J Ангели збираються на парашутах у білих будмеріках над паперами та за вікном. Після цих днів ще з Матеєм: з новонародженим рожевим снігом, зі світлом, що сиплеться з сосен. І все ще з Геннадієм Айгі, з яким ми одного разу осіннього дня приїхали сюди, щоб увійти до пам’яті цього місця (після того, як ми промовчали в Модрі разом з Йозефом Міхалковичем над могилою Людовита Штура). Я все ще блукаю з ним по снігу. Я стою над картинами білих слідів оленів та птахів. Вона ледь не перелетіла ледь помітні сліди білки з дерева на дерево. Під хвойними деревами над зображеннями кришок і коротких ліній. І знову біле з білим: поле зустрічає небо землю з небом. Як німецьке поле Казимира Малевича (куди мене взяв Геннадій). Після цих днів Геннадій у (стерильній) лікарні снігу. Засніжений глибокий гарячий сніг пробирається до обрію. Взимку Будмеріче над газетами, повний білих супрематичних віршів, мене зриває, коли лавина падає з даху. 13 лютого 2006 р. A J G I 2 1. 2. 2 0 0 6 1 Ááááááááááááááááááááááááááááááááááááááá 2 Сліди на снігу наше життя 4

S t ô l a i n é b a s n e P R I R A N N O M S T O L E У темряві твого волосся за чашкою чаю засяяло сіре. Я знайшов пальцем тріщину на глазурі. І довго, лезом ножа, я плавно його розгладжую. Ясне сиве волосся, яке сильне, грубе, зухвале. І коли ви торкаєтесь очей, він видає різкий тон. Навіть якщо ви витягнете його, він буде звучати в інструменті на одній струні. Дим чи паросток підозріло пишної рослинності, який задихає іншого? Сяй у хащах, весна. Що? Куди він переїхав? Початок сумної річки з давніх міфів? Тріщина, струна, дим, бур’ян, стикс та срібний дорогоцінний камінь у чорному ящику. РІКА - це не що інше, як сидіти на пересолених грудях, змодельованих перегонами корів, спостерігати за протікаючою водою, спостерігати за безперервним фільмом часу, безмірним стадом стад, що пройшли там, безшумною формою хвилі, пташиною хвилею над нею, хвилями формуючи і наближаючись доріжки, і лист відступає, коли вітер дме і згасає у кронах дерев, в кущах вздовж потоку, коли історія окремих людей і родів, забутих поколінь, спільнот, поселень, плавних кривих знарядь праці та посудин поширюється і замовчує 5

протягом тисячоліть вимерлих культур, спалахи давно зламаних мечів (копії воїнів нагадують свої копії колючок з берегів річок), потік жіночого волосся, грив, кінських хвостів, тіл у танці, які пішли безповоротно, сьогоднішнє балування метеликів і бабок, блискавка Tušická Nová Ves літо 2006 ST Ô L Desk, побачений у колишньому гаражі в занедбаному тихому будинку, лежачи на боці, привезений звідкись, відкладений поки що, щоб спостерігати за течією примирення, знаходити в ньому примирення, відчуваючи, як тече ваше власне життя, Тушицька Нова Весь літо 2006 ST Ô L, потужний, як дуб, (все ще) гладкий, як лист, сильне бажання залишитися тут, пестити його м’якою тканиною, урочисто вносити в кімнату, розкласти на нього, розклавши, покладіть блюдце з дзвінкою чашкою, відполіруйте ліктями, долонями і пальцями, обличчям, щоб випробувати відлюдницькі насолоди. Напевно він буде цвісти, видавати листя, народжувати. Предки вола тягали важкий вантаж, звільняючи занурений віз із бруду. 6

Предки, добрий вірний кінь, несли мене, галопом крізь краєвид, вітер навколо наших голов. A N T O N I O C A R A F F A (1687, 1693) За словами Антона Сірмая з Сірми I, він хотів перерізати одну підозрілу вену на тілі і спалити її полум’ям. З сумнівною комісією. З легкою жінкою, позивачем і свідком у цій роботі. Він купував катів, прискіпливий у них. Сміючись, він дивився з вигнутої рами на нещасних, кінцівки яких я ламав. Як голови льону рвали голови. П’явка, все розбито, не капала. Коли звістка про смерть уже минула, вони послали туди гінця для перевірки. Наодинці з померлими, він щосили засунув морду в ніс. По-перше, у всіх були голі руки. Доля дозволила помститися трупу. C R AJ I N A P A V L A H O R O V A П’яна гірка чашечка на мовчазній могилі матері. Дзвенить дзвін літнього неба, золото зерен, слова вуха вірша. Старі стежки заросли, береги річок доісторичний ліс. Я прориваюся з ним, мисливцем таємниць. Z A M B O R 7

Там таємничий птах кричить або співає. На поверхні є верба, вівчарка хвиль та хмар, схилена над тихою річкою вглиб, пише пальцем у струмочку, розгадуючи її загадку. Tušická Nová Ves літо 2004 Ú T E Š N É R E K V I E M Пам'ятники MUDr. М. З. Чистих рук недостатньо, переконайтесь, що вони не порожні. Перед жорстокою смертю потік слів перетворився на яхтинг. Літо і час предків завершуються: колоски похилі, стебла важкі. Втіха? Його повноцінне життя, дзвінке серце його серця, його праця, вдячність довгої юрби тих, на кого він знайшов знеболюючі препарати. Tušická Nová Ves Братислава серпень 2004 р. Z L A T Ý S P E V За словами Павла Горова Надзвичайно небо, знову поруч з вами хитається зловісна ескадра, затискач без смирення. Наш гордий брат цього лише чекає, коли він теж переможе і повалить твій трон? 8

Ієрографія, твоя стара книга. У якій красі він відкриє його ввечері. Мудра рука мерехтить за рядками. Лист, око, горить стільки любові. Хоровий спів, золотий трепет без вад. Але той, хто ламає батьківські споруди, також тягнеться до нього, він наповнює купол вогнем. Співочі високі частоти. Я вражений, я також часто бунтівний і ростую, пригнічений вашою силою, я, зернинка пилу, такий незначний. Tušická Nová Ves липень 2006 Войтех Коленчик Без назви 9

JÁ N L I T V A K K a d j u r a h o Група супутників нерухомо стоїть у храмі, полум’я ґнітів на масляних банках блимає, топлене масло з медом, священик у відображенні чорних плечей, мавпа, що скрипить злодіїв, яких вона забрала у злодіїв. Тварина, у якої все це так хвалиться, поводиться божественно. Жоден паломник не може йому заважати тут. Я п’ю печиво з розчинною білою кавою. Як коштовність висить із вух статуетку павука махарані. Посеред давніх зітхань про купол б’є птах із пісковика. Радість - це корабель в океані нещастя, або навпаки? Мавпа смокче опал, усміхаючись зморшкою на лобі. Я встаю. Завтра все з’явиться тут знову, як у снах, де тіні тягнуть люди, що йдуть у ковдрах. Мені ще треба прийти сюди і увіковічнити ту смугасту білочку. 48

CHR BAK VA REPAR S T A N I S L A V A M e t a v e t y I/M E T A V E T A; O N A 2 У тіні, вічно обличчям до іншого: риштування для болю, подальше перенесення в небо, блювота та (а) провідне протверезіння, що: Біль у душі - це не душа хвора. Король болю - недоторканний і незалежний. Оголена хана, коли я знову наближаюся, коли я пещу тебе і гину, коли огортаюся тобою. Джон: Людина в історичному плані вагітна; його більше вдома. Вона в колючках, як махає, не зупиняється? Що шерсть споконвіку, повна сміття, перероблена, кована незаймана? Так? Мета також літає в ньому: Де сфінкс, що він розуміє, бачить, знає? Я повинен понести втрачене сп’яніння! Той занедбаний склад його кориці пахне через двісті років! Я нахиляю гарячу голову до лона. Де Вона застібка, там Цар Небесний? Сестро, ти в лабіринті? »Ті, хто їсть сонце, пронизали тіньовий крос. 52

I I/K Á H I R A; ЕКСТРАКТ ПРОСТОРУ Ніч і я в ньому, у своїх емоціях (програмуванні) на пляжі чистим піском регулювання інвалідних візків організовуйте вилов мисливців на перлини, поки ви наближаєте мене, словом ви регулюєте рівні світового контуру дерева виринає з мелених деревних спогадів; ліс, легкі колонади, суміш старовинних запахів, мохи, розкидані в повітрі (програмування), які ви підписуєте голодом, проникливістю, перелюбським богом та/або мобільністю. Я зустрів вас у нульовій точці, 53

CHR BAK VA REPAR S T A N I S L A V A у моїй бібліотеці; ах, солодкий топос кооптованого копта о п т і м а л і з о в а н а куля оптики, що підстрибує під вікном ах, ця смерть, кругла (Вірші з серії ONLINE IMMORTALITY) Войтех Коленчик Без назви 54

в усіх напрямках і в протилежних напрямках. Люди на автомобілях здійснюють монотонний рух до загальновідомих негідних цілей свого егоїзму, ізольовані в салонах, відчужені, неуважні та байдужі один до одного, кидаються до своїх низьких бажань, розбиваючись проти байдужості інших, в автомобілях, марки яких лицемірні. A N G A Ž U J E M E S A Z A N A V R A T A N J E L O V За повернення добрих ангелів людства у ваші голови та почуття, щирість тих, хто говорить, благородство намірів і моральну цілісність вчинків. За повернення людей до людства, за людську спадщину цивілізацій. За гуманізм. P O É Z I U C HÁ P E M E A K O P O S O L S T V O Як повідомлення людям від тих, хто говорив сімдесят годин без перерви (цитує Ален Гінзберг) про жаління у своєму житті. Втрачені повідомлення, які ніколи не пропустять у ворота, втрачені ворота, які не пропустять чисті повідомлення внизу. Нехай сонце не сідає на твій гнів. I V A N L A U Ú Í K P E T R R E P K A I V A N Š T R P K A Братислава, листопад 1963 р. D u š a n M i t a n a Vojtech Kolenčík Untitled 61

namov у його порожні форми, що, звичайно, є не моїм нинішнім відкриттям, а одним із варіантів активного читання, постульованим напр. Вольфганг Ізер), один із мотивів, тим не менш, є значущим у її процесі мислення, а саме мотив самого процесу, з точки зору руху, перетворення, перетворення, реінкарнації: прискорити процес вимирання/вплинути на режим вимирання/перетворення впливу (с 28), або: щоб пережити конфлікт/метаболізм // вийти в іншій формі (с. 26). Описаний факт вдало фіксується в куплеті: я не можу зупинитися/я можу лише залишитися (с. 29). Навіть у статиці лірична героїня відчуває динаміку, частинки течуть, вони в кінцевому підсумку зникають, але повертаються з дна іншим/таким же чином (с. 62). Наступні вірші слугуватимуть аналогами для мінімалістичної (а) естетики цього автора: Об’єкти щоденного споживання/повинні відповідати/критеріям/функціональності та естетики (с. 51). Вирваний з контексту, цей вірш може здатися крутим та описовим, але якщо ви зустрінете його протягом усієї збірки, ці вірші також стануть віршем із великої літери B, оскільки згаданий процес та контекст Vojtech Kolenčík Untitled 77

P. F. 2007 бажає всім читачам та авторам редакції