tbl flm 28x550 мг (блістер. PVC/PE/PVDC/Al)

Зміст короткого опису характеристик (SPC)

Затверджений текст рішення щодо дозволу на продаж лікарського засобу, ev. No: 2011/06330-REG

таблетки

КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ

1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ

РЕФЕРО 550 мг, вкриті плівковою оболонкою

2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД

Кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 550 мг рифаксиміну.

Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.

3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА

Таблетка, вкрита плівковою оболонкою.

Рожеві двоопуклі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, розміром 10 мм x 19 мм, з тисненням «RX» з одного боку.

4. КЛІНІЧНІ ДАНІ

4.1 Терапевтичні показання

REFERO призначений для зменшення повторних епізодів вираженої печінкової енцефалопатії у пацієнтів віком від 18 років (див. Розділ 5.1).

У пілотному дослідженні 91% пацієнтів приймали лактулозу одночасно.

Слід враховувати офіційні вказівки щодо належного використання антибактеріальних засобів.

4.2 Дозування та спосіб введення

Рекомендована доза: 550 мг двічі на день. Клінічна користь була визначена в результаті контрольованого дослідження, в якому пацієнти отримували лікування протягом 6 місяців. Лікування більше 6 місяців повинно враховувати індивідуальний баланс користі та ризиків, включаючи ті, що пов’язані з прогресуванням дисфункції печінки (див. Розділи 4.4, 5.1 та 5.2).

REFERO можна приймати з їжею або без їжі.

Діти та підлітки

Безпека та ефективність REFERO у дітей та підлітків (до 18 років) не встановлені.

Корекція дози не потрібна, оскільки дані щодо безпеки та ефективності застосування препарату REFERO не показали жодних відмінностей між пацієнтами літнього та молодшого віку.

Порушення функції печінки

У пацієнтів із порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна (див. Розділ 4.4).

Порушення функції нирок

Коригування дози не передбачається, але слід дотримуватися обережності у пацієнтів з нирковою недостатністю (див. Розділ 5.2).

Всередину випийте склянку води.

4.3 Протипоказання

Підвищена чутливість до рифаксиміну, похідних рифаміцину або до будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.

Випадки кишкової непрохідності.

4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання

Повідомлялося про діарею Clostridium difficile (CDAD) майже з усіма антибактеріальними препаратами, включаючи рифаксимін. Не можна виключати потенційний зв’язок між лікуванням рифаксиміном та CDAD та пседомембранозним колітом (ПМК).

Через недостатньо даних та потенційні серйозні порушення кишкової флори з невідомими наслідками, не рекомендується одночасне застосування рифаксиміну з іншими рифаміцинами.

Пацієнтам слід повідомити, що, незважаючи на незначну абсорбцію продукту (менше 1%), рифаксимін, як і всі похідні рифаміцину, може спричинити почервоніння сечі.

Печінкова недостатність: з обережністю застосовувати пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за Чайлдом-П'ю) та пацієнтам із оцінкою MELD (модель для кінцевої стадії печінки)> 25 (див. Розділ 5.2).

Через вплив на кишкову флору ефективність пероральних естрогенних контрацептивів може знизитися після прийому рифаксиміну. Однак про ці взаємодії повідомляється не часто. Рекомендуються інші методи контрацепції, особливо якщо вміст естрогену в оральних контрацептивах менше 50 мг (див. Також розділ 4.5).

4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії

Немає досвіду використання рифаксиміну у пацієнтів, які приймають інший антибактеріальний препарат рифаміцину для лікування системної бактеріальної інфекції.

Дані in vitro вказують, що рифаксимін не пригнічував основні ферменти цитохрому Р-450 (CYP), які метаболізують лікарські засоби (CYPs1A2, 2A6, 2B6, 2C8, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3A4). У дослідженнях індукції in vitro рифаксимін не активував CYP1A2 та CYP2B6, але був слабшим активатором CYP3A4.

У здорових суб'єктів клінічні дослідження взаємодії з лікарськими засобами показали, що рифаксимін не впливає суттєво на фармакокінетику субстратів CYP3A4, проте у пацієнтів з порушеннями функції печінки не можна виключати, що рифаксимін може зменшити вплив субстратів CYP3A4, що вводяться одночасно (наприклад, варфарин, протигрибкові препарати)., внаслідок вищої системної експозиції порівняно зі здоровими суб’єктами.

Дослідження in vitro показало, що рифаксимін є м’яким субстратом P-глікопротеїну (P-gp) і метаболізується CYP3A4. Невідомо, чи можуть одночасно застосовувані лікарські засоби, які інгібують P-gp та/або CYP3A4, посилювати системний вплив рифаксиміну.

Потенціал взаємодії лікарських засобів на рівні транспортних систем оцінювали in vitro, і ці дослідження дозволяють припустити, що клінічна взаємодія між рифаксиміном та іншими сполуками, що піддаються витоку через P-gp та іншими транспортними білками, малоймовірна (MDR1, MRP2, MRP4, BCRP та BSEP).

4.6 Фертильність, вагітність та лактація

Даних про застосування рифаксиміну вагітним жінкам немає або обмежено.

Дослідження на тваринах показали транзиторний вплив на окостеніння та зміни скелета плода (див. Розділ 5.3).

В якості запобіжного заходу використання рифаксиміну під час вагітності не рекомендується.

Невідомо, чи виводиться рифаксимін/метаболіти в грудне молоко.

Не можна виключати ризик для немовлят.

Рішення про припинення грудного вигодовування або припинення/утримання від терапії рифаксиміном повинно прийматися з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини та користі терапії для жінки.

Дослідження на тваринах не вказують на прямі або непрямі ефекти щодо репродуктивної токсичності у чоловіків та жінок.

4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами

У контрольованих дослідженнях повідомлялося про запаморочення. Однак рифаксимін має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.

4.8 Небажані ефекти

Безпека рифаксиміну у пацієнтів з ремісією печінкової енцефалопатії (ВІН) оцінювалась у двох дослідженнях, III. фаза рандомізованого, подвійного сліпого, плацебо-контрольованого дослідження RFHE3001 та довготривалого відкритого дослідження RFHE3002.

Дослідження RFHE3001 порівнювало 140 пацієнтів, які отримували рифаксимін (550 мг двічі на день протягом 6 місяців), із 159 пацієнтами, які отримували плацебо, тоді як дослідження RFHE3002 обстежило 322 пацієнти, 152 з яких були вихідцями з RFHE3001, які отримували рифаксимін 550 мг двічі на день протягом 12 місяців. місяців (66% пацієнтів) та протягом 24 місяців (39% пацієнтів), з медіаною експозиції 512,5 днів.

Крім того, 152 пацієнти з ВІН отримували різні дози рифаксиміну від 600 мг до 2400 мг на день протягом 14 днів у трьох допоміжних дослідженнях.

Усі побічні реакції, що виникали у пацієнтів з частотою лікування рифаксиміном ≥ 5% та більша частота (≥ 1%), ніж у пацієнтів з плацебо у дослідженні RFHE3001, наведені в таблиці нижче.

Таблиця 1: Побічні реакції, що спостерігаються у ≥ 5% пацієнтів, які отримували рифаксимін, і з більшою частотою, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо у дослідженні RFHE3001