Короткий зміст: Абдомінальне ожиріння та метаболізм

Абдомінальне ожиріння та порушення обміну глюкози та ліпідів у дорослих із синдромом Дауна

Оцінка впливу абдомінального ожиріння на порушення обміну глюкози та ліпідів у дорослих із синдромом Дауна

абдомінальне

Дієго Реал де Асуа, Педро Парра, Рамон Коста, Фернандо Молденгауер

Дослідження у розвитку інвалідності 35: 2942-2949, 2014

Обґрунтування

Атеросклероз є основним субстратом серцево-судинних захворювань, основною причиною захворюваності та смертності в західних країнах. Поширеність цього захворювання зростає з віком та за наявності різних супутніх факторів ризику, таких як гіпертонія, діабет, дисліпідемія, ожиріння та малорухливий спосіб життя. Підвищення артеріального тиску та метаболічні фактори ризику взаємодіють між собою, створюючи метаболічний синдром, синдром, який значно збільшує серцево-судинну захворюваність та смертність. Ожиріння, особливо абдомінальне ожиріння (яке вимірюється окружністю талії) та окислювальний стрес вважаються частиною ранньої стадії розвитку метаболічного синдрому та відіграють центральну роль у його патогенезі. За останні десятиліття поширеність ожиріння та метаболічного синдрому зросла у всіх вікових групах, і обидві вони починають розглядатися як важливі проблеми громадського здоров'я.

З вісімдесятих років минулого століття виживання людей із синдромом Дауна значно зросло, а разом із цим і кількість дорослих. Які створюють для нас нові проблеми, відмінні від тих, з якими ми стикалися в дитинстві, та проблем загального населення. Вони можуть виявляти імунологічні та метаболічні проблеми, що в свою чергу тягне їх до збільшення окисного стресу в різних клітинних системах та раннього старіння. Ожиріння та дисліпідемія, як видається, більш поширені як у дітей, так і у дорослих. Незважаючи на те, що початкові дослідження не виявили значних відмінностей середнього рівня холестерину та тригліцеридів у дорослих із синдромом Дауна та без нього, новітні дослідження вказують на більш атерогенний профіль у людей із синдромом Дауна, ніж інші. Також спостерігається більша частота розвитку діабету типу I. І все ж, незважаючи на можливе співіснування численних факторів серцево-судинного ризику, як субклінічні атеросклеротичні ураження, так і серцево-судинні катастрофи дуже рідкісні у дорослих із ДС.

Дослідження проводили в групі з 49 дорослих із синдромом Дауна із середнім віком 36 ± 11 років та в іншій контрольній групі з 49 дорослих із середнім віком 42 ± 13 років. Категорії маси тіла (нормальна надмірна вага, ожиріння) були визначені на основі ІМТ. Окружність талії вимірювали посередині між найвищою точкою гребеня клубової кістки і найнижчою частиною реберного краю, на середній пахвовій осі; абдомінальне ожиріння визначали відповідно до прийнятих у світі критеріїв. Було розраховано співвідношення "талія-зріст", і значення 0,5 було взято за межу діагностики абдомінального ожиріння. Були проведені комплексні аналітичні вимірювання метаболічних параметрів, включаючи інсулінорезистентність, функцію щитовидної залози та рівні ліпідів.

Результати

Досліджувані дорослі з синдромом Дауна були молодшими, ніж у контрольній групі. Вони також продемонстрували вищий коефіцієнт "талії та зросту", спостерігаючи ожиріння живота частіше та в молодшому віці, ніж контролі. Дорослі з синдромом Дауна та абдомінальним ожирінням демонстрували вищі показники ІМТ, із більшим поширенням надмірної ваги та ожиріння.

Інсулінорезистентність також була більш поширеною серед дорослих із ДС, у яких спостерігалося абдомінальне ожиріння. Ліпідний профіль був однаковим в обох групах. Дисліпідемія спостерігалася у 17 дорослих із синдромом Дауна та 11 контрольних груп. Метаболічний синдром діагностовано у 5 дорослих із синдромом Дауна та 8 контрольних груп.

Жоден із дорослих з ДС не мав гіпертонії, тоді як у шести контрольних пацієнтів. Рівні артеріального тиску у дорослих із ДС та абдомінальним ожирінням були значно нижчими, ніж у контрольних з абдомінальним ожирінням. Розлади щитовидної залози були частішими у групі синдрому Дауна. З 32 із задокументованим діагнозом гіпотиреоз у цій групі 13 мали субклінічний гіпотиреоз; у контрольній групі гіпотиреоз був у 8 дорослих.

Дорослі з синдромом Дауна отримували більше ліків, ніж контролі (антидепресанти: 14 проти 2; нейролептики: 5 проти 0; вітамін D: 25 проти 0; левотироксин: 26 проти 5). На відміну від цього, жоден суб’єкт із синдромом Дауна не приймав гіпотензивні препарати порівняно з 6 контрольними групами. Шість дорослих із синдромом Дауна приймали статини проти. 3 елементи управління.

На закінчення: Дослідження виявило високу поширеність вагових розладів у дорослих із синдромом Дауна. Люди з абдомінальним ожирінням також мали ознаки резистентності до інсуліну (більші, ніж ті, що не мали абдомінального ожиріння), хоча метаболічний синдром спостерігався лише в невеликій кількості випадків, можливо, через низький рівень артеріального тиску. Співвідношення "талія - ​​зріст" було більш правильним показником для діагностики ожиріння живота, ніж просте вимірювання талії.

Дослідження підкреслює необхідність контролю ваги дорослих із синдромом Дауна, особливо окружності живота. Тут накопичується жировий осад, який важко усунути, і який сприяє зміні загального метаболізму глюкози, оскільки робить пацієнта більш стійким до дії інсуліну - гормону, який регулює рівень глюкози в крові, полегшуючи його вживання в тканинах.

Але ожиріння у дорослих не з’являється раптово в цьому віці, а поступово з’являється з підліткового віку. Саме у цьому віці, а то й раніше, люди повинні навчитися контролювати свою вагу, тобто свою їжу та рівень фізичних вправ. Це вимагає викладання та практики; тобто прості та зрозумілі інформаційні сесії, щоб вони розуміли метаболічне функціонування організму, цінність та якість їжі та складання адекватних дієт, а також систематичне виконання фізичних вправ.