Престижно з точки зору природних чудес, але через недавні теракти, туристичні агенції все ще не включають Алжир, одну з найзначніших і найкольоровіших країн арабського світу.

zaol

Вразливість сьогодні найбільша в найкрасивішому регіоні країни Кабілі, де плем'я берберських племен, колись рятуючись від ісламських навернених, били своїх присадибних ділянок.

Північноафриканська країна, офіційно відома як Народно-Демократична Республіка Алжир, складається з 48 провінцій і має площу 2381 471 квадратний кілометр, в якій проживає майже 32 мільйони.

Близько 7 мільйонів з них говорять на кабілі, проживаючи переважно в тій частині країни, що біля Середземного моря, в горах Атлас, покритих високими скелями.

Kabilland, як вони його називають, розділений на дві частини. La Grande-Kabylie - густонаселена, багата водою, багата рослинністю провінція Тізі-Узу. Місто з близько 700 000 ентузіастів, де в серпні відбулося кілька вибухів, з численними жертвами серед цивільного населення.

Типовий арабський мегаполіс: із напівзруйнованими житловими масивами, висококласними та знедоленими кварталами, торговими центрами та диванами, що продаються з нуля на вулиці, тими, хто поспішає на елегантну роботу, та безробітними сумнівної чистоти, які проводять половину життя на вулицях. І хоча вони не зобов’язані молитися п’ять разів на день, майже на кожній вулиці побудована мечеть, і хоча кабілерам дозволено вживати алкоголь, вони не дуже добре живуть з нею.

"Колись у всій Північній Африці були бербери, і хоча багато хто намагався їх підкорити, це вдалося лише арабам з ісламською релігією", - сказав Омар, який закінчив університет Мішкольца в 1981 році і чудово володіє угорською мовою.

З цією метою він щодня дивиться телевізор "Дунай", який транслює із супутниковою антеною, встановленою у його будинку в Тізі-Узу.

- Ті, хто не сприймав арабів чи іслам і хотів зберегти берберські традиції, тікали в гори (Атлас, Джурджура). Багато з нас теж не знають арабської, мати теж померла так, а арабську та французьку я вивчив у школі лише у віці 8 років.

У нашому випадку бербер також є національною мовою, і кожне плем’я може викладати в школі свої мови кабілі, мзабі, туареги чи сауї.

А якими є традиції берберської та кабіліської, ми це вже бачили по дорозі до Маленької Петилії (la Petite-Kabylie). У кожному селі був десантний ярмарок, на якому були килими, шкіра, плетені килимки, дерев'яні та глиняні вироби, довгий жіночий одяг, шовк, хустки та шарфи, інжир та оливкова олія.

"Ми відкриті для світу, не на схід, як араби, а до Європи", - посміхнувся він у Даргіні, невеличкому гірському селі в Мураді, чия велика родина влаштувала його за лічені хвилини, забезпечивши розслаблення та охорону, яку я ніколи не вважав можливим.

Ось так я потрапив до водоспаду Кафріда, популярного місця екскурсій, де молоді люди змагались, хто зможе піднятися вище на скельну стіну і зануритися в глибину зверху, а інші просто використовували озеро біля водоспаду для купання.

По дорозі до столиці провінції, узбережжя Беджая (вимовляється Беджая), я зустрів у скелястих горах більше водоспадів та привітних мавп, а потім побачив місто, яке має блакитні, кришталево чисті води, величезну гавань, національний парк, набережні, величезний французький ресторан вразив своїми архітектурними явищами та пам'ятниками. Не кажучи вже про здивування, коли вівці зіткнулися з різьбленими по каменю сходами!

Як би там не було, я ще кілька разів натрапив на овець і кіз, і, як виявилося, це був просто сюрприз для європейця. Ну, навіть рух без світлофорів та зебр!

Це вражало навіть у півмільйонному Бедже, не кажучи вже про те, що він працює аналогічно в 1,8-мільйонній столиці Алжирі: без ліхтарів, повернення до правил, машини їхали поруч по 4-5 смугах, у великому безладі.

На противагу більш вишуканим пляжам Беджая багатьом подобаються піщані береги Аокас і Лота, де жінки зазвичай сидять під наметами, одягнені з ніг до голови, спостерігаючи за своїми веселими дітьми та чоловіками.

А якщо говорити про сім’ю, у батька Омара було шість дітей, але у нього було лише двоє, і сьогодні більше не чекають від молоді. Раніше чоловіки одружувались рано, а тепер думають: їм слід спочатку отримати гарну роботу, квартиру, а вже потім, у віці 35-45 років, вони виберуть собі дружину?.

Це також стосується Моура, що залишився: лише старший з восьми дітей, 39-річний професор університету, має дружину та маленьку доньку, інші працюють або навчаються, не думаючи про створення сім’ї.

Хлопчики зазвичай веселяться разом (пляж, спорт, кіно), а дівчата також проводять час один з одним: їздять у поїздки, ходять по магазинах, готують для сім’ї.

У Кабілі також переважають французькі салати, а страви готуються з баранини, ретельно приправленої, а на честь гостей подається кус-кус із парової пшеничної крупи, м’яса та овочів, до якого додається домашній хліб ( la garette).

Алжир із середземноморським кліматом варто подорожувати переважно навесні та восени, але ті, хто любить спеку, можуть поїхати з діючою візою влітку. У липні цього року в північній частині країни було виміряно 40-46 градусів, тоді як у регіоні на південь від Сахари температура 56 градусів теж не рідкість.

У першій половині листопада пройшов сильний дощ, але минулого тижня, наприклад, сонце сяяло на семи гілках, і жителі могли насолоджуватися 25 градусами тепла.