26 серпня 2015 р. Співробітниками NCI

молочної

Протокова карцинома in situ або DCIS - це неінвазивний стан, при якому аномальні клітини виявляються в слизовій оболонці молочної залози.

Нове дослідження припускає, що жінки з діагнозом аномальні клітини в слизовій оболонці молочної залози - неінвазивний стан, що називається протоковою карциномою in situ, або DCIS, - як правило, мають низький ризик смерті від раку молочної залози. Крім того, лікування цих уражень може допомогти запобігти рецидиву молочної залози, але, схоже, не зменшує і без того низький ризик смерті від захворювання навіть після 20 років спостереження.

Результати спостережного дослідження, в якому брали участь понад 100 000 жінок, були опубліковані 20 серпня в журналі Онкологія JAMA. Доктор Стівен А. Народ із лікарні жіночого коледжу в Торонто та його колеги використали дані програми NCI Surveillance, Epidemiology and End Results (SEER) для розрахунку смертності від раку молочної залози у жінок з діагнозом DCIS.

DCIS відноситься до аномальних клітин в протоці молочної залози, які утворюють характерні візерунки, які можна виявити на мамографії. У деяких випадках DCIS може стати інвазивним раком і поширитися в інших тканинах. Наразі через побоювання щодо того, що незначна частина уражень може стати інвазивною, майже всі жінки з діагнозом DCIS отримують певний вид лікування.

У цьому дослідженні більшість жінок отримували лампектомію (з променевою терапією або без неї) або одноразову або подвійну мастектомію. Загальний рівень смертності від раку молочної залози через 20 років після встановлення діагнозу становив 3,3%, показник подібний до показника серед населення в цілому. Вчені відзначають, що рівень смертності не змінюється залежно від типу застосовуваного лікування.

"DCIS має надзвичайно сприятливі результати незалежно від типу використовуваної терапії", - сказав д-р Баррі Крамер, директор Відділу профілактики раку NCI, який не брав участі у дослідженні. Він зазначив, що лікування DCIS пов'язане з можливою шкодою. Наприклад, вплив променевої терапії збільшує ризик розвитку вторинного раку в майбутньому, а мастектомія також може спричинити серйозні проблеми зі здоров’ям.

Деякі жінки з DCIS можуть мати більш високий ризик смерті від раку молочної залози, навіть у тих, хто був діагностований у більш молодому віці та афроамериканець, вказує дослідження. Рівень смертності був вищим у жінок з діагнозом до 35 років, ніж у жінок старшого віку (7,8 проти 3,2%), і вищий серед афроамериканців, ніж у кавказців (7 проти 3%).

Середній вік на момент встановлення діагнозу у жінок, які брали участь у дослідженні, становив 54 роки, і менше 1,5% жінок із DCIS були молодшими за 35 років.

Автори супровідної редакції зазначають, що велика кількість досліджень та тривале спостереження є вагомими причинами для перегляду способу лікування ДКІС.

"Враховуючи низький ризик смертності від раку молочної залози, ми більше не повинні говорити жінкам, що DCIS є надзвичайною ситуацією, і планувати остаточну операцію протягом 2 тижнів після встановлення діагнозу", - написали д-р Лора Ессерман і Крістіна Яу з Каліфорнійського університету., Сан Франциско.

Найбільш клінічно важливим результатом, зазначають автори дослідження, було спостереження, що запобігання утворенню інвазивного раку молочної залози у жінок з діагнозом DCIS не зменшує шанс смерті від раку молочної залози. Наприклад, у жінок, які перенесли люмпектомію, променева терапія зменшила ризик рецидиву в тій самій груді порівняно з жінками, які не отримували променевої терапії (2,5% проти 4,9%), але це не зменшило ризик смерті від рак молочної залози через 10 років (0,8% проти 0,9%).

"Дослідження показало, що хоча лампектомія може зменшити ризик рецидивів у тієї ж грудей, це не змінює ризику смерті від хвороби", - сказала доктор Крамер. "Це вказує на те, що місцеві дії для лікування DCIS можуть не впливати на ризик смерті, що є найважливішим результатом".

Це спостереження, додав доктор Крамер, "дає нам важливе розуміння біології DCIS".

В іншому результаті 517 жінок з діагнозом DCIS померли від раку молочної залози без інвазивного раку, який утворився в тій самій або іншій грудях перед смертю. Деякі випадки DCIS можуть мати "властивий потенціал" для поширення на інші частини тіла, зазначають автори дослідження.

Результат, підсумовані доктора Ессерман та Яу, свідчить про те, що "наш сучасний метод хірургічного видалення та променевої терапії може бути недостатнім для тих небагатьох випадків, що призводять до смертності від раку молочної залози, і тому потрібні нові методи".

Доктор Крамер погодився, що для лікування DCIS потрібні нові методи, і зазначив, що нові результати допомагають створити основу для цієї роботи. Він зазначив можливу паралель із раком передміхурової залози та концепцію ретельного спостереження, а не початкової операції, для лікування ракових захворювань, які почалися та були виявлені скринінгом.

"Роками тому вважалося абсолютно абсурдним те, що рак простати не лікувався", - зауважив доктор Крамер. Але в міру того, як зростали докази того, що деякі види раку передміхурової залози, виявлені скринінгом, повільно зростали і їх найкраще залишати недоторканими, дослідники розпочали тестування таких методів, як пильне очікування та пізніше активне спостереження.

"Ми починаємо збирати докази, щоб виправдати такі види досліджень DCIS", - додав доктор Крамер. "Ми, можливо, ще не робили цього, але такі докази допомагають нам виправдати дослідження з метою вивчення нових методів".