Остеопороз (остеопороз) та пов'язані з ним переломи кісток, а також інші захворювання, що спричиняють порушення рухливості, є все більш поширеним захворюванням у наш час. Це явище раніше оцінювалось як частина нормального процесу старіння. Зараз стало ясно, що основною причиною є дефіцит кальцію.

99 відсотків кальцію знаходиться в кістках, утворюючи основний скелет кісток. Він відіграє роль у скороченні та розслабленні м’язів, згортанні крові, структурі та функції клітинних мембран, всмоктуванні вітаміну В12 та регуляції артеріального тиску. На його поглинання впливає вітамін D3, споживання білка, вітамін С, вітаміни групи В, магній, цинк, кремній, марганець, фтор і фосфор, підтримуючи співвідношення CA: P 1: 1. (Коли переважає фосфор, він діє як "антикальцій".)

селену

Потреба організму в кальції визначається такими факторами: вік, нежиттєвий статус, фізіологічні зміни (вагітність, менопауза, постменопауза), вплив на навколишнє середовище (стрес, забруднення), фізична активність.

Потреба в кальції за віком у новонароджених (0-6 місяців): 400 мг/добу; немовлята (6-12 місяців): 600 мг/добу; дитина (1-10 років): 800 мг/добу; молоді (11-14 років): 1200 мг/добу; дорослий: 800 мг/добу; вагітна мати: 1200 мг/добу; постменопауза 1500 мг/добу; у людей похилого віку: 1200 мг/добу.

Потреби в кальції зростають під час вагітності, оскільки жіночий організм формує скелет плоду на основі власного кальцієвого гомеостазу. З іншого боку, вміст кальцію в скелетній системі жінок «починає відходити» після 30-35 років, тобто організм постійно втрачає наявний запас. З віком жінок виробництво жіночих гормонів зменшується, що призводить до погіршення засвоєння та використання кальцію.

Наш організм щодня виділяє певну кількість кальцію. З роками всмоктування в кишечнику погіршується, що також може бути пов’язано з дефіцитом вітаміну D. Підвищена екскреція кальцію, недостатня абсорбція призводять до зниження міцності кісток.

Перед початком дефіциту рекомендований прийом становить 900-1000 на добу для профілактики.

Якщо хвороба вже розвинулася, потрібна ще більша доза кальцію: 1500 мг/добу. Цю кількість слід і можна забезпечити відповідною дієтою. Найбільша частка виявлена ​​в молочних продуктах, сої, цільнозерновому борошні, вівсянці, житньому хлібі, олійних культурах та петрушці. Шпинат, щавель, ревінь також містять значний вміст кальцію, але вміст щавлевої кислоти пов’язує це. Какао, кофеїн, алкоголь також вважаються «злодіями кальцію».

Останніми роками збирається все більше знань про роль мікроелементів, особливо селену, у харчуванні людини. Селен, безсумнівно, займає престижне місце серед мікроелементів.

Селен - важливий мікроелемент, необхідний організму. Щоденна потреба 80-100 мікрограмів, під час вагітності, лактації потреба зростає. Його давно не класифікували як мікроелемент, але згідно з останніми дослідженнями він відіграє важливу роль в захисному механізмі організму.

Селен є компонентом ферменту глутатіон-іон-пероксидази. Цей фермент має захисну дію проти шкідливого впливу вільних радикалів.

Це пов’язано з тим, що в нашому організмі постійно утворюються вільні радикали, які можуть ініціювати негативну ланцюгову реакцію, руйнуючи клітинні мембрани та пошкоджуючи генетичний матеріал клітин. Вивільнений кисень також може виконувати корозійні роботи, які ми щодня відчуваємо на автомобілях та огорожах. Незважаючи на те, що організм захищається від нього, цей захист послаблюється різними наслідками (стреси, шкода навколишньому середовищу, куріння).

Оскільки вільні радикали все більше утворюються під час нанесення шкоди навколишньому середовищу, зрозуміло, що в наш час значення радикалів зростає.

Показано також співвідношення між раком та дефіцитом селену. У літературі є повідомлення про те, що певні типи раку зростають у районах із низьким вмістом селену в грунті.

Таким чином, селен має антиоксидантні властивості, подібні до вітамінів А, Е та С. І селен, і вітамін Е діють як захисні фактори у пригніченні стеатозу печінки. Вітамін Е відіграє певну роль у постачанні тканин киснем. Однак, незважаючи на відповідний ефект, селен також повинен бути присутнім, але ефект селену також зменшується при дефіциті вітаміну Е.

Цінним спостереженням є те, що рівень селену значно нижчий при серцево-судинних захворюваннях. Отже, адекватне надходження селену відіграє певну роль у боротьбі з інфарктом та порушеннями кровообігу.

У більшій кількості селен міститься в рибі, субпродуктах та курці. Зазвичай яловичина та свинина містять менше.

Молочні продукти, овочі, фрукти та макарони не вносять значного внеску у збільшення споживання селену.

Підводячи підсумок: селен, навіть у невеликих кількостях, важливий для організму. Цю кількість 100 мікрограмів на день повинні вживати всі дорослі, інакше захисний механізм організму від різних захворювань буде знижений через дефіцит селену.