Анотація

Субурбанізація була найбільшим соціальним процесом в Угорщині в 1990-х та 2000-х роках. Водночас із середини 2000-х спостерігався спад динаміки субурбанізації спочатку в околицях великих сільських міст, а потім у Будапешті. Це дослідження має на меті підтримати процеси розквіту та занепаду субурбанізації за допомогою ряду простих кількісних методів та намагається виявити можливі причини занепаду.

розквіт

Процеси урбанізації Угорщини останніх десятиліть відносно добре відомі. До 1990 р. Урбанізація (перший етап) визначала міграційні процеси, населення міст збільшувалось, населення сіл зменшувалось (ENYEDI GY. 1988, BELUSZKY P. 1999). Спочатку населення наших найбільших міст зростало найшвидше, потім середні та малі міста також значно зросли. Що стосується сіл, розмір населеного пункту був важливим з точки зору міграційних втрат, чим менше населення села, тим більшу частину населення воно втрачало. Ситуація з дорожнім рухом дещо затьмарила цей ефект: населення сіл біля головних доріг чи більших міст зменшилось менше. Лише кілька сіл особливої ​​ролі не мали знелюдненого населення (місця зі спеціальними туристичними об'єктами, промислові та гірські села, національні сільськогосподарські центри). Внаслідок еміграції демографічна ситуація сіл змінилася, їх населення старіло, більшість із них вже в 70-80-х роках минулого століття зазнали природного спаду.

Під субурбанізацією в цьому випадку ми маємо на увазі деконцентрацію міського населення та видів діяльності, що є складовою частиною процесу урбанізації. Деконцентрація в тому сенсі, що частина населення, виробнича та невиробнича діяльність, капітал, інвестиції зосереджені в навколишніх населених пунктах, а не в міських центрах. У той же час деконцентрація в тому сенсі, що частина населення та/або його діяльність (виробництво, використання послуг є рекреаційною діяльністю) фактично осідає за містом у безпосередній близькості.