Розсіяний склероз - це хронічне демієлінізуюче захворювання центральної нервової системи, яке вражає переважно молодих людей. Клінічна картина цього захворювання дуже мінлива, що проявляється переважно запаленням зорового нерва, ослабленням або поколюванням кінцівок, але, мабуть, найпоширенішим тягарем пацієнтів є втома, яка відрізняється від того, що відчувають досвідчені особи після фізичних навантажень. Втома при розсіяному склерозі може бути першим і навіть єдиним симптомом захворювання. В останні роки проводяться інтенсивні наукові дослідження, які принесли нові препарати, здатні значно уповільнити перебіг захворювання, особливо на ранніх стадіях.
Розсіяний склероз - це найбільш поширене набуте нетравматичне неврологічне захворювання, яке вражає молодих дорослих пацієнтів. Приблизно 2,5 мільйона людей у всьому світі страждають на цю хворобу. Це захворювання гетерогенного походження, у розвитку якого бере участь імунна система, зовнішні та генетичні фактори. Патологічно хвороба проявляється утворенням запальних демієлінізуючих вогнищ, особливо в білій, але також і в сірій речовині мозку. Розсіяний склероз має певний латентний розподіл (ми говоримо про градієнт розсіяного склерозу з півночі на південь) - з дуже низькою частотою захворювань на екваторі та зростаючою поширеністю до полюсів, з найвищою частотою в помірному кліматі та в Північні країни. Словаччина є однією з областей з найвищою частотою розсіяного склерозу (приблизно 100 пацієнтів на 100 000 населення) (1). Хвороба найчастіше зустрічається у віці 20-40 років, рідше в дитячому віці або після 60 років.
Етіологія
Клінічна картина
Депресивний розлад до 3-5 разів частіше зустрічається у хворих на розсіяний склероз, ніж серед загальної популяції, і часто діагностується недостатньо. Невролог, фахівець з цього захворювання, повинен цілеспрямовано шукати ці симптоми. Клінічні симптоми, отже, дуже різноманітні та варіабельні, не тільки фізичного характеру, але й нервово-психічні синдроми (4).
Діагностика
Діагностика розсіяного склерозу грунтується насамперед на оцінці анамнезу, клінічної картини та параклінічних обстежень, які включають, зокрема, магнітно-резонансну томографію, дослідження ліквору - спинномозкової рідини та зорових викликаних потенціалів. У допоміжних обстеженнях головну роль відіграє магнітно-резонансна томографія головного та шийного відділів спинного мозку, завдання якої полягає у доведенні наявності запальних демієлінізуючих вогнищ з розповсюдженням у просторі (множинні вогнища, присутні в типових місцях розсіяного склерозу) та час або наявність відкладень, що поглинають контраст). Існує стандартизований протокол для магнітно-резонансного дослідження, який був розроблений експертами - рентгенологами та неврологами і який спрямований на підтримку якомога більшої чутливості та специфічності обстеження. Це дозволяє поставити діагноз під час першого нападу захворювання та раннього налаштування пацієнта на лікування. Наявність підвищеного індексу IgG та олігоклональних смуг у спинномозковій рідині вказує на активацію імунної системи та наявність запального процесу в ЦНС та допомагає встановити правильний діагноз, а також позитивні результати щодо зорових викликаних потенціалів.
Диференціальна діагностика
Висновок
Розсіяний склероз - це аутоімунно-опосередковане запальне демієлінізуюче захворювання, яке вражає переважно молодих пацієнтів продуктивного віку. Клінічні прояви цього захворювання дуже різноманітні: від такої мало специфічної, як втома, до важкої рухової участі кінцівок. Діагноз розсіяного склерозу залишається клінічним діагнозом, який базується на детальному анамнезі, неврологічних та допоміжних обстеженнях, зокрема магнітно-резонансної томографії. При диференціальній діагностиці необхідно виключити хворобливі стани, які за своїм перебігом, клінічною картиною та результатами магнітно-резонансної томографії можуть імітувати це захворювання. Рання діагностика має вирішальне значення для пацієнта, оскільки наявне імуномодулююче лікування діє особливо на ранніх стадіях захворювання, в яких переважають запальні процеси, на які ми можемо впливати терапевтично. Сучасні дослідження представляють все нові і нові терапевтичні варіанти, які, хоча їх і неможливо вилікувати, можуть значно уповільнити прогресування цієї неприємної хвороби.