Вступ

кислота

КИШОК, ОДНА З НАЙСТАЧІШИХ ХВОРОБ в історії хвороби, є спадковим порушенням метаболізму пуринів (компонентів певних білків, нуклеопротеїдів), внаслідок чого в крові накопичуються аномальні концентрації сечової кислоти. Як наслідок, утворюються солі (урати натрію), які можуть відкладатися в дрібних суглобах та сусідніх тканинах (тофі). Ці відкладення в свою чергу можуть пошкодити суглоби та призвести до хронічного артриту. Захворювання, яке зазвичай виникає після 35 років, характеризується артритним болем, який зазвичай локалізується в раптовому нападі, що починається в великому пальці ноги і триває вгору по нозі. Це може відбуватися ізольовано або супроводжуватися, у певний момент своєї еволюції, сечокам’яною хворобою (див. Розділ про камені в нирках) та/або так званою подагричною нефропатією.

Гіперурикемія це концентрація сечової кислоти в крові вище 7 міліграмів на децилітр. Гіперурикемія не обов’язково супроводжується подагрою або каменями в нирках, і в цьому випадку це називається безсимптомною гіперурикемією. Однак при вищому рівні сечової кислоти шанси страждати подагрою значно зростають. У міру прогресування захворювання симптоми частіші та триваліші. Що стосується нападів, вони, як відомо, пов’язані з дієтою, ожирінням, питтям та надмірними фізичними вправами.

Більше інформації

Іспанське товариство ендокринології та харчування