Рефлюкс (також відомий як стравохідний рефлюкс або ГЕРХ) - найпоширеніша проблема травлення, при якій кислий вміст шлунку повертається назад у стравохід. У пацієнта також подразнюється горло і гортань, і вони відчувають печію і нудоту, що зазвичай супроводжується болем у шлунку і кислим смаком у роті. Кислий вміст шлунку, що потрапляє в стравохід, роз’їдає слизові оболонки стравоходу і може спричинити запалення, а у більш важких випадках - виразки. Кожна друга людина в Угорщині страждає від печії, яка виникає регулярно або зрідка.

рефлюкс

Симптоми рефлюксу

Ми можемо говорити про рефлюксну хворобу, якщо принаймні два типи скарг виникають три рази на тиждень або більше із наступного:

  • Печія
  • Посилене слиновиділення
  • Рециркуляція шлункового вмісту кислотною відрижкою
  • Їдке, печіння в стравоході
  • Хворобливе ковтання через езофагіт
  • Стеноз стравоходу

Причини рефлюксу

Сфінктер у нижній частині стравоходу зазвичай відкривається лише до тих пір, поки їжа, що надходить із стравоходу, проходить через нього. Рефлюксна хвороба виникає, коли м’язове кільце розкривається через тиск в животі, що чиниться на нього знизу, що змушує вміст шлунка відтікати назад. Рефлюкс може виникнути не тільки через сильний тиск у животі, але і слабкість нижнього сфінктера. Слабкість сфінктера також може бути наслідком грижі діафрагми. У більшості пацієнтів з рефлюксом спостерігається погана перистальтика стравоходу (рух м’язів).

Фактори, що підвищують ризик розвитку рефлюксної хвороби

  • Сидячий спосіб життя
  • Нерегулярне харчування
  • Куріння, надмірне вживання алкоголю та кави
  • Прийом певних ліків (заспокійливі, снодійні засоби)

Серйозним ускладненням рефлюксу є стравохід Баретта

Стравохід Баррета, або синдром Баррета, виникає, коли шар слизової оболонки неороговілих плоских клітин, які зазвичай знаходяться в стравоході, замінюється спеціальним шаром циліндричних епітеліальних клітин. Хоча трансформовані клітини більш стійкі до дії шлункової кислоти, вони значно збільшують ризик утворення пухлини. Стравохід Барретта може розвинутися при хворобі рефлюксу, яка існує вже багато років. Це практично безсимптомно, тому його можна діагностувати лише за допомогою спеціальних обстежень (ендоскопічне обстеження, біопсія).

Як діагностувати рефлюкс?

На основі частих сплесків кислоти та печії захворювання легко діагностувати. У більш важких випадках, коли виникають інші симптоми тривоги, основним методом є дзеркальне відображення стравоходу, тобто ендоскопія.

Під час так званого тесту на терапію інгібіторами протонної помпи пацієнт отримує засіб, що пригнічує вироблення шлункової кислоти. Якщо симптоми покращуються, є велика ймовірність того, що рефлюкс знаходиться на задньому плані.

За допомогою вимірювання імпедансу РН стравоходу можна виявити не тільки кислотний рефлюкс, а й потрапляння жовчного соку, газу, рідини або твердого вмісту в стравохід та поглинання парів кислоти. Тест, при якому тонкий катетер поміщається в стравохід, передбачає цілодобове спостереження стравоходу. Вимірювальні протоки вимірюють PH на 5 см вище шлунково-стравохідного переходу.

Зміни у харчуванні та способі життя відіграють важливу роль у успішному лікуванні рефлюксу, в якому рекомендації та рекомендації гастроентеролога є керівними принципами.