Синдром Бехтерева
Синдром Бехтерева - це спондилоартропатія (запальне захворювання хребта), що сягає вище тазу та хребта.
Володимир Бехтерев одним із перших описав цю хворобу.
Причини синдрому Бехтерева
Синдром Бехтерева, як правило, пов’язаний з HLA-B27 (антиген лейкоцитів людини).
Останній присутній лише у менш ніж 10% нормальної популяції. Однак причину залишається встановити, і більшість людей з цією групою HLA ніколи не постраждають від цієї хвороби.
Існують також інші схильні генетичні фактори, і такі гени, як ARTS 1 та IL-23 R, підозрюються у причетності до розвитку синдрому Бехтерева.
Наслідки синдрому Бехтерева
Захворювання з’являється між 15 і 35 роками. Це проявляється набором клінічних ознак, поєднаних з часом:
Сакроілеїт, що призводить до болю в попереку, хронічного характеру, який може іррадіювати в задню частину одного або обох стегон;
Біль у п’ятах; Ригідність хребетних суглобів.
На відміну від ревматоїдного артриту або артрозу, синдром Бехтерева зазвичай не руйнує суглоби.
Він також має тенденцію досягати інших суглобів, найчастіше нижніх кінцівок.
Інші органи також можуть вражатися більш-менш часто:
око (ірит або увеїт, особливо односторонній); шкіра (псоріаз); кишечник (запальні захворювання кишечника, такі як хвороба Крона або виразковий коліт); серце (аортальна недостатність, міокардит); легені.
Захворювання не зменшує тривалість життя пацієнта, за винятком важких випадків.
Діагностика синдрому Бехтерева
Прямого тесту для діагностики синдрому Бехтерева не існує.
Варіанти ранньої діагностики - томографія та магнітно-резонансна томографія крижово-клубових суглобів, проте надійність цих тестів поки не ясна. Тест Шобера є корисним клінічним показником згинання поперекового відділу хребта.
Люди з варіантом HLA-B27 мають більш високий ризик розвитку розладу. Це демонструється в аналізі крові, але саме по собі це не діагноз синдрому Бехтерева.